Ловись рибка велика й маленька!

17 August, Розділ Тваринництво, переглядів 7 546

Продовження статті. Початок читайте, будь ласка, в №№20, 21, 23 нашої газети.

Пріоритетне завдання для сучасного рибництва - поліпшення якості та зниження собівартості вирощеної продукції за рахунок здешевлення рецептів і поліпшення якості штучних кормів. Застосування стандартних рецептів комбікормів з додаванням до раціону коропа комплексу мікроелементів, нових ростостимулюючих препаратів та імунопротекторів рослинного походження дає змогу підвищити рибопродуктивність ставів на 11-26% з одночасним кормозберігаючим ефектом до 8-13%. Щорічні потреби в коропових комбікормах поліпшених рецептур для рибних господарств становлять не менше 200 тис. тонн.

Інтенсивність росту та ефективність вирощування коропа безпосередньо залежить від складу його раціону, який в умовах ставового рибництва визначається не лише достатньою забезпеченістю та якістю штучних кормів, а й значною мірою часткою природних кормових організмів у живленні риб. Тому спрямований вплив на інтенсивність перебігу біопродукційних процесів для забезпечення риб достатньою кількістю природних кормових організмів є важливою умовою високопродуктивного ведення ставового рибництва. Особливої актуальності ця проблема набуває за поширених в Україні помірно інтенсивних технологій ставового рибництва з годівлею риби неповнораціонними за складом поживних речовин штучними кормосумішами та внаслідок значної частки в полікультурі рослиноїдних риб далекосхідного комплексу, для яких природні корми постійно складають основу раціону. Традиційно для підвищення інтенсивності розвитку природної кормової бази ставів у вітчизняній аквакультурі використовується комплекс мінеральних і органічних добрив, зокрема гній сільгосптварин. Але з погляду екологічної безпеки та економічної доцільності використання традиційного комплексу цих добрив характеризується низкою істотних недоліків. Тому є потреба пошуку нетрадиційних екологічно безпечних удобрювальних речовин і розроблення науково обґрунтованих методів їх застосування.

Останні експериментальні дані вказують на перспективність використання відходів харчової промисловості та спиртовиробництва – пивної дробини і зернової барди. За результатами проведених досліджень виявлено також позитивний вплив на активізацію розвитку природної кормової бази ставів мікробного препарату поліміксобактерин. До істотних переваг удобрення ставів належить і ресурсоощадний ефект.

Наприкінці минулого століття другим за значенням після ставового рибництва напрямом в аквакультурі країни було інтенсивне вирощування риби в умовах садково-басейнових господарств індустріального типу з використанням підігрітої скидної води електростанцій (80-ті роки). Ці підприємства вирощували до 13 тис. т високоякісної товарної рибної продукції, в т.ч. понад 10 тис. т коропа й до 2 тис. т американського канального сома.

Теоретичні розрахунки і практика засвідчують: утилізація певної частини вторинних енергетичних ресурсів у процесі рибогосподарської діяльності, інтегрованої з іншими напрямами виробництва сільгосппродукції, є одним із найефективніших шляхів компенсації незворотних втрат тепла за існуючих у країні систем охолодження більшості енергогенеруючих установок. Але нині рибогосподарська діяльність з використанням скидної теплої води енергетичних установок перебуває у кризовому стані. Протягом понад 15 останніх років тепловодні рибні господарства користувачами різних форм власності експлуатуються неефективно, відсутні чітко визначені перспективні плани подальшого розвитку вітчизняної індустріальної тепловодної аквакультури. У сучасних економічних умовах інтенсивне вирощування тут відносно дешевої риби (коропа) через здорожчання високопротеїнових гранульованих комбікормів стало економічно малоефективним.

Подальший ефективний розвиток аквакультури з використанням теплої скидної води енергетичних установок залежить насамперед від результатів реалізації таких пріоритетних напрямів діяльності:

- вирощування найцінніших видів риб у плавучих садках і залізобетонних басейнах з годівлею імпортованими й вітчизняними комбікормами, а також кормосумішами, виготовленими на основі вторинних сировинних ресурсів від переробки риби та інших видів агропродукції. Основні об’єкти культивування: осетрові риби, північноамериканський канальний і звичайний соми. Можливі обсяги виробництва товарної продукції щонайменше можуть становити 3,5-4 тис. т на рік;

- відновлення заходів з реконструкції іхтіофауни водойм-охолоджувачів шляхом уведення до складу іхтіоценозів високопродуктивних теплолюбних видів риб, здатних освоювати різні екологічні ніші: насамперед білого і строкатого товстолобів, чорного амура, великоротого буфало і веслоноса. Разом із одержанням високоякісної товарної продукції частина відловлених риб старших вікових груп може використовуватись як плідники для відтворення рибних запасів. Можливі обсяги виробництва - не менше 4,5-5 тис. т на рік.

До перешкод, що можуть стримувати подальший розвиток осетрівництва з використанням скидної води електростанцій, разом із дефіцитом посадкового матеріалу осетрових риб, слід віднести: погіршення екологічного стану багатьох водойм-охолоджувачів за некерованого температурного режиму середовища та можливого надмірного перегріву води в літній період; зношеність основних виробничих фондів підприємств за тривалої відсутності ремонтно-відновлювальних робіт та необхідності модернізації заводських репродукторів тепловодних господарств.

Окремої уваги заслуговує проблема створення в Україні новітніх напрямів високоінтенсивної індустріальної аквакультури осетрових риб із використанням сучасних систем комплексної водопідготовки в умовах установок замкнутого (рециркуляційного) водопостачання (УЗВ). Важливою умовою досягнення високої прибутковості таких підприємств є поєднання вирощування товарної продукції осетрових риб із організацією виробництва харчової ікри.

Порівняно з ікряно-товарним напрямом культивування веслоноса в умовах ставової аквакультури, індустріальні методи ікряно-товарного виробництва на базі басейнових господарств, обладнаних УЗВ, мають ряд переваг. Вони забезпечують значно більший відносний вихід ікри-сирцю з одиниці виробничих площ. Водночас істотно скорочується тривалість виробничого циклу завдяки прискореному статевому дозріванню осетрових риб в умовах спрямованої оптимізації температурного режиму водного середовища басейнових господарств. Проте, такі технологічні підходи, на відміну від ставової аквакультури веслоноса, потребують залучення великих фінансових ресурсів на будівництво та експлуатацію підприємств.

До вагомих переваг технології вирощування риби з використанням УЗВ слід віднести істотне скорочення періоду одержання товарної продукції при ресурсоощадному ефекті у економії кормів, води та займаних площ. Осетрова ферма потужністю 100 т товарної риби та 3 т харчової ікри разом із допоміжними приміщеннями й іншими необхідними прилеглими територіями може бути створена на площі лише у кілька гектарів. Застосування УЗВ дає змогу до мінімуму скоротити скидання забруднюючих стічних вод у навколишнє середовище та оптимізувати процес утилізації продуктів життєдіяльності риб.

Застосування систем комплексної водопідготовки та комплектація рибницьких ферм найсучаснішим обладнанням зарубіжного виробництва створять сприятливі умови для розвитку поглиблених селекційно-генетичних, фізіолого-біохімічних, іхтіопатологічних, токсикологічних і інших наукових досліджень, а також дадуть змогу розширити роботи з розроблення та виробничої перевірки технологій відтворення і вирощування риб, удосконалення методів їх годівлі та прискореного формування колекційних генофондних стад рідкісних і зникаючих видів риб.

Ігор ГРИЦИНЯК,

директор Інституту рибного господарства НААНУ,

доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААН України

Закінчення - в наступному номері.