Аграрний тиждень. Україна
» » «М’ясний цех» Латинської Америки
» » «М’ясний цех» Латинської Америки

    «М’ясний цех» Латинської Америки


    Аргентина сьогодні належить до нових індустріальних держав. Поряд із розвитком різноманітних галузей, у країні добре розвинуте сільське господарство, а в його структурі переважає тваринництво. Рослинництво ж є базовою галуззю.

    У структурі посівних площ Аргентини провідне місце займають посіви зернових культур, і головні - пшениця та кукурудза. Вирощують тут і ячмінь, є посіви гречки і зернобобових.

    Важливе місце в структурі посівів займають технічні культури: передусім, посіви бавовни, соняшнику, сої (2-е місце в світі). На півночі вирощують чай, у центральних районах – цукрові буряки, є посіви льону-довгунця. В країні добре розвинене садівництво (за збором лимонів – 3-є місце в світі, винограду – 2-е місце у Південній Америці), на півночі – виноградарство, у приміських зонах великих міст – овочівництво.

    Аргентина належить до найбільших світових виробників вовни, телятини та яловичини. Скотарство сконцентроване на північному сході країни. В структурі тваринництва провідною галуззю є вирощування великої рогатої худоби, переважає м’ясна спеціалізація (70% поголів’я становлять м’ясні породи, виробництво м’яса – 3,6 млн. т). Поголів’я ВРХ перевищує 50 мільйонів. Домінуючі м’ясні породи ВРХ – абердин ангус, герефорд, шортгорн; молочна – голландсько-аргентинська порода.

    Овець в країні - близько 30 млн. голів. За їх поголів’ям Аргентина входить у першу десятку країн світу. Вівчарство має м’ясо-вовняний напрямок спеціалізації й розвивається в північно-західних, західних і південних районах країни.

    Свинарство розвинуте слабо (5,4 млн. голів) й орієнтоване переважно на внутрішній ринок. У гірських районах розводять кіз і тяглову худобу (коней, мулів).

    Аргентина майже повністю задовольняє свої потреби у продовольстві та є його провідним експортером: тут виробляється продовольства в обсязі, достатньому для того, щоб прогодувати 300 млн. людей (чисельність населення Аргентини складає 37 мільйонів). Сільськогосподарська продукція - основа аргентинського експорту. При цьому обробляють в країні лише 8% земель. Господарствам розміром понад 1000 га належить майже 3/4 земельного фонду. Вони цілком механізовані. Середній розмір великих господарств сягає 13 тис. гектарів.

    Як відомо, інтенсивному розвитку сільського господарства перешкоджає збережена архаїчна система землеволодіння і землекористування.

    Головні сільськогосподарські райони – Пампа з безкрайніми рівнинами, родючими землями, м’яким кліматом і доброю кормовою базою та Патагонія з неосяжними пасовищами. У Пампі зосереджено більше 3/4 поголів’я худоби, яке відзначається високою продуктивністю. Молочне скотарство розвинуте тільки поблизу великих міст і не відіграє вирішальної функції.

    Середній надій молочних корів за 305 днів лактації у 2011 році становив 7870 кг молока з виходом молочного жиру 3,45-3,55% та білка – 2,8-3,2%. Молочне виробництво склало 10,1 млн. т у 2009 році й продовжує зростати, причому 20% молока йде на експорт. Майже 45% переробленого молока відходить на виробництво сиру.

    Вирощуванням ВРХ в Аргентині зайнято 300 тис. фермерських господарств. Щороку в країні забивають 11,5 млн. голів худоби, що дорівнює 2,5 млн. т чистої ваги м’яса. За його виробництвом на душу населення Аргентина посідає 5 місце в світі. Тому країну часто образно називають «м’ясним цехом» Латинської Америки.

    Переважна частина виробленої в країні м’ясної продукції (85%) надходить на внутрішній ринок. Споживання яловичини в Аргентині є одним із найвищих світових показників. Однак за аргентинськими мірками споживання яловичини нині скоротилось майже вдвічі порівняно з показниками середини 50-х років, коли в країні споживання м’яса на душу населення перевищувало 100 кілограмів.

    Негативна динаміка споживання яловичини триває вже не перший рік. А головними причинами падіння попиту на м’ясо, яке традиційно є одним із найбільш популярних продуктів харчування в Аргентині, є погіршення купівельної спроможності аргентинців, зростання внутрішніх цін на яловичину, збільшення споживання м’яса птиці та морепродуктів.

    На сучасних великих м’ясопереробних підприємствах країни здійснюється повний технологічний цикл від забою худоби, обробки туш аж до виробництва м’яса, різних м’ясопродуктів та субпродуктів з нього. Тут виробляють охолоджену яловичину і морожене м’ясо, ковбаси, консерви, кісткове борошно. На експорт призначається морожене і охолоджене м’ясо. Для отримання охолодженого м’яса використовуються породи нежирної худоби, вирощеної на поліпшених пасовищах. Воно відрізняється кращими смаковими якостями у порівнянні із мороженим м’ясом, але термін його зберігання менший.

    В Аргентині зараз налічується 600 боєнь, з яких тільки 403 офіційно зареєстровані в Національному офісі з контролю продажів сільгосппродукції. На 13 бойнях країни забій худоби досягає 15 тис. од. щомісяця. На 146 - цей показник не перевищує 1000 голів на місяць.

    В Аргентині працює 635 м’ясопереробних підприємств, але тільки 288 мають офіційну ліцензію Національної служби здоров’я та якості сільгосппродукції на виробництво і реалізацію своєї продукції. З них 183 виробляють яловичину, 62 – свинину, 37 – баранину і 6 – конину. 15% м’ясопереробних заводів мають експортні ліцензії на постачання своєї продукції за кордон. 85% підприємств постачають свою продукцію виключно на внутрішній ринок.

    Аргентинські м’ясокомбінати, які орієнтуються на експорт своєї продукції, відповідають більшості міжнародних стандартів та вимог технологій обробки м’яса, в т.ч. і в галузі санітарно-гігієнічних норм. Ряд підприємств добровільно або на прохання зарубіжних партнерів застосовують програми, призначені для досягнення кращої продовольчої безпеки та якості виробленої ними продукції (ВРМ, НАССР). 66 аргентинських м’ясокомбінатів мають європейську сертифікацію для поставок своєї продукції до ЄС.

    Аналіз даних яскраво свідчить, що Аргентина належить до світових виробників м’яса і м’ясних продуктів.

    М. ГАВРИЛЕНКО,

    І. БАЗИШИНА,

    кандидати с.-г. наук,

    А. ПОЖИЛОВ,

    молодший науковий співробітник

    Інститут розведення і генетики тварин НААН

     

     





    Схожі новини
  • Мінагрополітики: Серед усіх галузей тваринництва у пріоритеті - скотарство
  • Молочне скотарство: досвід Ізраїлю
  • В Україні росте попит на м'ясо та молоко
  • Потрібна допомога держави
  • Віктор Слаута: питання недопущення імпорту низькоякісної продукції та контрабанди повинні бути на постійному контролі

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

«М’ясний цех» Латинської Америки


Аргентина сьогодні належить до нових індустріальних держав. Поряд із розвитком різноманітних галузей, у країні добре розвинуте сільське господарство, а в його структурі переважає тваринництво. Рослинництво ж є базовою галуззю.

У структурі посівних площ Аргентини провідне місце займають посіви зернових культур, і головні - пшениця та кукурудза. Вирощують тут і ячмінь, є посіви гречки і зернобобових.

Важливе місце в структурі посівів займають технічні культури: передусім, посіви бавовни, соняшнику, сої (2-е місце в світі). На півночі вирощують чай, у центральних районах – цукрові буряки, є посіви льону-довгунця. В країні добре розвинене садівництво (за збором лимонів – 3-є місце в світі, винограду – 2-е місце у Південній Америці), на півночі – виноградарство, у приміських зонах великих міст – овочівництво.

Аргентина належить до найбільших світових виробників вовни, телятини та яловичини. Скотарство сконцентроване на північному сході країни. В структурі тваринництва провідною галуззю є вирощування великої рогатої худоби, переважає м’ясна спеціалізація (70% поголів’я становлять м’ясні породи, виробництво м’яса – 3,6 млн. т). Поголів’я ВРХ перевищує 50 мільйонів. Домінуючі м’ясні породи ВРХ – абердин ангус, герефорд, шортгорн; молочна – голландсько-аргентинська порода.

Овець в країні - близько 30 млн. голів. За їх поголів’ям Аргентина входить у першу десятку країн світу. Вівчарство має м’ясо-вовняний напрямок спеціалізації й розвивається в північно-західних, західних і південних районах країни.

Свинарство розвинуте слабо (5,4 млн. голів) й орієнтоване переважно на внутрішній ринок. У гірських районах розводять кіз і тяглову худобу (коней, мулів).

Аргентина майже повністю задовольняє свої потреби у продовольстві та є його провідним експортером: тут виробляється продовольства в обсязі, достатньому для того, щоб прогодувати 300 млн. людей (чисельність населення Аргентини складає 37 мільйонів). Сільськогосподарська продукція - основа аргентинського експорту. При цьому обробляють в країні лише 8% земель. Господарствам розміром понад 1000 га належить майже 3/4 земельного фонду. Вони цілком механізовані. Середній розмір великих господарств сягає 13 тис. гектарів.

Як відомо, інтенсивному розвитку сільського господарства перешкоджає збережена архаїчна система землеволодіння і землекористування.

Головні сільськогосподарські райони – Пампа з безкрайніми рівнинами, родючими землями, м’яким кліматом і доброю кормовою базою та Патагонія з неосяжними пасовищами. У Пампі зосереджено більше 3/4 поголів’я худоби, яке відзначається високою продуктивністю. Молочне скотарство розвинуте тільки поблизу великих міст і не відіграє вирішальної функції.

Середній надій молочних корів за 305 днів лактації у 2011 році становив 7870 кг молока з виходом молочного жиру 3,45-3,55% та білка – 2,8-3,2%. Молочне виробництво склало 10,1 млн. т у 2009 році й продовжує зростати, причому 20% молока йде на експорт. Майже 45% переробленого молока відходить на виробництво сиру.

Вирощуванням ВРХ в Аргентині зайнято 300 тис. фермерських господарств. Щороку в країні забивають 11,5 млн. голів худоби, що дорівнює 2,5 млн. т чистої ваги м’яса. За його виробництвом на душу населення Аргентина посідає 5 місце в світі. Тому країну часто образно називають «м’ясним цехом» Латинської Америки.

Переважна частина виробленої в країні м’ясної продукції (85%) надходить на внутрішній ринок. Споживання яловичини в Аргентині є одним із найвищих світових показників. Однак за аргентинськими мірками споживання яловичини нині скоротилось майже вдвічі порівняно з показниками середини 50-х років, коли в країні споживання м’яса на душу населення перевищувало 100 кілограмів.

Негативна динаміка споживання яловичини триває вже не перший рік. А головними причинами падіння попиту на м’ясо, яке традиційно є одним із найбільш популярних продуктів харчування в Аргентині, є погіршення купівельної спроможності аргентинців, зростання внутрішніх цін на яловичину, збільшення споживання м’яса птиці та морепродуктів.

На сучасних великих м’ясопереробних підприємствах країни здійснюється повний технологічний цикл від забою худоби, обробки туш аж до виробництва м’яса, різних м’ясопродуктів та субпродуктів з нього. Тут виробляють охолоджену яловичину і морожене м’ясо, ковбаси, консерви, кісткове борошно. На експорт призначається морожене і охолоджене м’ясо. Для отримання охолодженого м’яса використовуються породи нежирної худоби, вирощеної на поліпшених пасовищах. Воно відрізняється кращими смаковими якостями у порівнянні із мороженим м’ясом, але термін його зберігання менший.

В Аргентині зараз налічується 600 боєнь, з яких тільки 403 офіційно зареєстровані в Національному офісі з контролю продажів сільгосппродукції. На 13 бойнях країни забій худоби досягає 15 тис. од. щомісяця. На 146 - цей показник не перевищує 1000 голів на місяць.

В Аргентині працює 635 м’ясопереробних підприємств, але тільки 288 мають офіційну ліцензію Національної служби здоров’я та якості сільгосппродукції на виробництво і реалізацію своєї продукції. З них 183 виробляють яловичину, 62 – свинину, 37 – баранину і 6 – конину. 15% м’ясопереробних заводів мають експортні ліцензії на постачання своєї продукції за кордон. 85% підприємств постачають свою продукцію виключно на внутрішній ринок.

Аргентинські м’ясокомбінати, які орієнтуються на експорт своєї продукції, відповідають більшості міжнародних стандартів та вимог технологій обробки м’яса, в т.ч. і в галузі санітарно-гігієнічних норм. Ряд підприємств добровільно або на прохання зарубіжних партнерів застосовують програми, призначені для досягнення кращої продовольчої безпеки та якості виробленої ними продукції (ВРМ, НАССР). 66 аргентинських м’ясокомбінатів мають європейську сертифікацію для поставок своєї продукції до ЄС.

Аналіз даних яскраво свідчить, що Аргентина належить до світових виробників м’яса і м’ясних продуктів.

М. ГАВРИЛЕНКО,

І. БАЗИШИНА,

кандидати с.-г. наук,

А. ПОЖИЛОВ,

молодший науковий співробітник

Інститут розведення і генетики тварин НААН

 

 





Схожі новини
  • Мінагрополітики: Серед усіх галузей тваринництва у пріоритеті - скотарство
  • Молочне скотарство: досвід Ізраїлю
  • В Україні росте попит на м'ясо та молоко
  • Потрібна допомога держави
  • Віктор Слаута: питання недопущення імпорту низькоякісної продукції та контрабанди повинні бути на постійному контролі

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.