Аграрний тиждень. Україна
» » Квітка, що прикрашає ікони
» » Квітка, що прикрашає ікони

    Квітка, що прикрашає ікони


      Величні лілії прикрашають наші сади навесні, влітку, і навіть восени. Їх різноманіття здатне вразити найбагатшу уяву. Лілії азіатські, ніби веснянками, прикрашені чарівними цяточками, вишукані європейські та барвисті кавказькі, розкішні північноамериканські...

    Усі ці сорти мають численні різновиди, здатні задовольнити будь-який найвитонченіший смак і дарувати нам свою благородну красу аж до середини осені.

    Символ свободи й надії

          Ці квіти відомі людям вже кілька тисячоліть. Їх зображення знайдено на критських фресках, створених понад 3500 років тому: вони слугували символом місцевої богині – покровительки рибаків. Ці квіти шанувалися древніми персами з їх столицею Сузи – містом лілій. У Древньому Єгипті стилізовані малюнки лілій зустрічаються серед ієрогліфічних написів, позначаючи то швидкоплинність життя, то свободу й надію. У Древньому Римі їх вирощували біля храмів, широко використовували у церемоніях і квіткових святах, присвячених богині весни – Флорі.

    У країнах Європи зображення лілій зустрічаються в роботах художників і скульпторів, починаючи з ХIV століття. У християнстві біла лілія здавна символізувала чистоту та невинність. Згідно легенди, архангел Гавриїл з’явився діві Марії в день святого Благовіщення з білими ліліями в руках, щоб пророкувати народження Христа. Тому ці квіти часто красуються на церковних іконах, на полотнах з біблейськими сюжетами.

    Та ні в одній країні світу не набула лілія такого історичного значення, як у Франції, яку колись називали «королівством лілій». Багато століть поспіль саме лілії прикрашали прапори цієї країни.

    На будь-який смак

    Припускають, що свою назву ця квітка отримала від древнєгальських слів «лі-лі» («білий-білий»). Та дивовижна рослина не обмежується тільки цим кольором. Сьогодні відомо понад 4000 її сортів. І щорічно цей список поповнюється новими формами. Серед них є двометрові велетні й мініатюрні квіти висотою до 20 см. Багато лілій мають незвичайний, іноді дуже сильний аромат, здатний в тиху погоду розповсюджуватися на дуже значні відстані. Вишукані та граційні квітки лілій направлені вгору і схилені донизу, зібрані в рихлі суцвіття і у вигляді зонтиків... Вони створюють чарівну ауру в саду і розкішно виглядають у букеті. Низькорослі лілії прикрашають гірки та контейнери, високорослі слугують чудовим оздобленням для кущів та дерев.

    Наприкінці літа та у вересні на території України цвітуть кілька різновидів лілій родом з Японії та Південного Китаю. Зокрема – лілія золотиста, лілія прекрасна, лілія Максимовича, лілія тигрова, лілія Генрі й інші. А також деякі сорти гібридів: трубчаті, східні тощо.

    Вітчизняні сорти стійкіші

             Зазвичай в саду для лілій відводять східні та південно-східні ділянки, ґрунт на яких має бути рихлим, добре дренованим, збагаченим поживними речовинами.

    Розмножують сортові лілії тільки вегетативно: поділом старих рослин, цибулинками-дітками, стебловими цибулинками і лускою цибулин. Іноді – зеленими стебловими і листовими черешками. Лускою цибулин розмножують усі види лілій. Та потрібно пам’ятати: рослини, вирощені у такий спосіб, зацвітають на 2-3 рік. Вітчизняні сорти лілій більш стійкі, ніж іноземні. Як відмічають селекціонери, щорічно список сортів лілій у нашій країні збільшується на 150-300 назв. Деякі відсіваються – частіше сорти зарубіжної селекції. Більшість з них погано переносять наші кліматичні умови. Адже створені в умовах теплиці.

    Розмножуються та... зникають

    Особливістю лілій є те, що для кожного виду характерний свій спосіб розмноження. Деякі після цвітіння й утворення насіння не дають нових цибулин, у інших щорічно з’являється нова пара дочірніх цибулинок. У третіх в підземній частині утворюється ціла зграя цибулинок-діток. А у декотрих дітки виростають навіть у пазухах листків (їх ще називають бульбочками). Потім ці бульбочки падають на землю, проростають і вкорінюються, даючи життя новим рослинкам. Не дивлячись на це, лілій у природі стає все менше.

    Щоб лілія розквітла у вашому саду, потрібно вчасно висадити її цибулини у ґрунт. Оптимальними строками для цього є кінець серпня – вересень. Пізніша висадка не дозволяє цибулинам вкоренитися: вони можуть вимерзнути взимку.

    Досить успішно проходить висадка та пересадка лілій і ранньою весною, коли починають рости стеблові надцибулинні корені. В цьому разі викопувати цибулинки на зиму не потрібно.

    Прекрасна цілителька

    Здавна відомі й цілющі властивості лілій. З пелюсток білої лілії виготовляють настоянку: наповнюють пелюстками половину банки темного кольору, заливають винним спиртом так, щоб він покривав пелюстки на 2 пальці, щільно закривають банку і ставлять у темне прохолодне місце на 2 тижні. Потім відливають трішки рідини з цієї баночки, розводять на дві треті кип’яченою водою. Перед використанням настоянку потрібно збовтати. Вона чудово очищає шкіру, допомагає при мязових болях (в уражені ділянки втирають нерозбавлену настоянку). Якщо починається нарив, потрібно вийняти з настоянки пелюсточку і прикласти до рани, накрити пергаментом і перебинтувати – наступного дня нарив зникне.

           Також виявлено високі сечогінні властивості цієї рослини. Фітотерапевти рекомендують викопати цибулину лілії, подрібнити її і 10 г кашки залити 100 г горілки. Запевняють – якщо приймати по 5-10 крапель такої настоянки 4 рази на день, зникнуть різного роду набряки. Цей рецепт можна застосувати і як відхаркувальний засіб. Адже біла лілія чудово лікує захворювання дихальних шляхів, тонізує організм, допомагає йому видужувати.

           Спиртовою настоянкою лілії можна натирати спину при радикулітах, а суглоби – при ревматизмі. Народна медицина рекомендує робити з білої лілії олію. Для цього потрібно квіти залити соняшниковою або іншою олією так, щоб вони були повністю вкриті рідиною. Настояти 10 днів і потім натирати при болю у суглобах і судомах, при лікуванні опіків і ран.
    Можна також зробити мазь
    : взяти по дві столові ложки подрібнених квіточок, листя і цибулини. Все це змішати, залити двома третинами склянки соняшникової олії, настоювати три тижні (бажано на сонці). Мазь успішно знімає біль, різні запальні процеси у суглобах.

            Здавна любили лілію молоденькі дівчата. Вони робили відвар з її квіток, додавали мед і суху гірчицю у рівних пропорціях, змішували й виводили пігментні плями, ластовиння.

              Може тому лілія користується такою популярністю як у естетів, так і у прихильників природних засобів лікування. Тож варто прикласти зусилля та зберегти цю прекрасну квітку від зникнення, щоб вона й надалі дарувала людям красу та здоров’я.

                                                                         Дарина ПОЛІЩУК





    Схожі новини
  • Хризантема: новий погляд на давню знайому
  • «Чорнобривців насіяла мати…»
  • Бузок: цілитель тіла і душі
  • Квіткова прелюдія весни
  • КВІТКА, ЩО МОЖЕ РОСТИ БЕЗ СОНЦЯ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Квітка, що прикрашає ікони


  Величні лілії прикрашають наші сади навесні, влітку, і навіть восени. Їх різноманіття здатне вразити найбагатшу уяву. Лілії азіатські, ніби веснянками, прикрашені чарівними цяточками, вишукані європейські та барвисті кавказькі, розкішні північноамериканські...

Усі ці сорти мають численні різновиди, здатні задовольнити будь-який найвитонченіший смак і дарувати нам свою благородну красу аж до середини осені.

Символ свободи й надії

      Ці квіти відомі людям вже кілька тисячоліть. Їх зображення знайдено на критських фресках, створених понад 3500 років тому: вони слугували символом місцевої богині – покровительки рибаків. Ці квіти шанувалися древніми персами з їх столицею Сузи – містом лілій. У Древньому Єгипті стилізовані малюнки лілій зустрічаються серед ієрогліфічних написів, позначаючи то швидкоплинність життя, то свободу й надію. У Древньому Римі їх вирощували біля храмів, широко використовували у церемоніях і квіткових святах, присвячених богині весни – Флорі.

У країнах Європи зображення лілій зустрічаються в роботах художників і скульпторів, починаючи з ХIV століття. У християнстві біла лілія здавна символізувала чистоту та невинність. Згідно легенди, архангел Гавриїл з’явився діві Марії в день святого Благовіщення з білими ліліями в руках, щоб пророкувати народження Христа. Тому ці квіти часто красуються на церковних іконах, на полотнах з біблейськими сюжетами.

Та ні в одній країні світу не набула лілія такого історичного значення, як у Франції, яку колись називали «королівством лілій». Багато століть поспіль саме лілії прикрашали прапори цієї країни.

На будь-який смак

Припускають, що свою назву ця квітка отримала від древнєгальських слів «лі-лі» («білий-білий»). Та дивовижна рослина не обмежується тільки цим кольором. Сьогодні відомо понад 4000 її сортів. І щорічно цей список поповнюється новими формами. Серед них є двометрові велетні й мініатюрні квіти висотою до 20 см. Багато лілій мають незвичайний, іноді дуже сильний аромат, здатний в тиху погоду розповсюджуватися на дуже значні відстані. Вишукані та граційні квітки лілій направлені вгору і схилені донизу, зібрані в рихлі суцвіття і у вигляді зонтиків... Вони створюють чарівну ауру в саду і розкішно виглядають у букеті. Низькорослі лілії прикрашають гірки та контейнери, високорослі слугують чудовим оздобленням для кущів та дерев.

Наприкінці літа та у вересні на території України цвітуть кілька різновидів лілій родом з Японії та Південного Китаю. Зокрема – лілія золотиста, лілія прекрасна, лілія Максимовича, лілія тигрова, лілія Генрі й інші. А також деякі сорти гібридів: трубчаті, східні тощо.

Вітчизняні сорти стійкіші

         Зазвичай в саду для лілій відводять східні та південно-східні ділянки, ґрунт на яких має бути рихлим, добре дренованим, збагаченим поживними речовинами.

Розмножують сортові лілії тільки вегетативно: поділом старих рослин, цибулинками-дітками, стебловими цибулинками і лускою цибулин. Іноді – зеленими стебловими і листовими черешками. Лускою цибулин розмножують усі види лілій. Та потрібно пам’ятати: рослини, вирощені у такий спосіб, зацвітають на 2-3 рік. Вітчизняні сорти лілій більш стійкі, ніж іноземні. Як відмічають селекціонери, щорічно список сортів лілій у нашій країні збільшується на 150-300 назв. Деякі відсіваються – частіше сорти зарубіжної селекції. Більшість з них погано переносять наші кліматичні умови. Адже створені в умовах теплиці.

Розмножуються та... зникають

Особливістю лілій є те, що для кожного виду характерний свій спосіб розмноження. Деякі після цвітіння й утворення насіння не дають нових цибулин, у інших щорічно з’являється нова пара дочірніх цибулинок. У третіх в підземній частині утворюється ціла зграя цибулинок-діток. А у декотрих дітки виростають навіть у пазухах листків (їх ще називають бульбочками). Потім ці бульбочки падають на землю, проростають і вкорінюються, даючи життя новим рослинкам. Не дивлячись на це, лілій у природі стає все менше.

Щоб лілія розквітла у вашому саду, потрібно вчасно висадити її цибулини у ґрунт. Оптимальними строками для цього є кінець серпня – вересень. Пізніша висадка не дозволяє цибулинам вкоренитися: вони можуть вимерзнути взимку.

Досить успішно проходить висадка та пересадка лілій і ранньою весною, коли починають рости стеблові надцибулинні корені. В цьому разі викопувати цибулинки на зиму не потрібно.

Прекрасна цілителька

Здавна відомі й цілющі властивості лілій. З пелюсток білої лілії виготовляють настоянку: наповнюють пелюстками половину банки темного кольору, заливають винним спиртом так, щоб він покривав пелюстки на 2 пальці, щільно закривають банку і ставлять у темне прохолодне місце на 2 тижні. Потім відливають трішки рідини з цієї баночки, розводять на дві треті кип’яченою водою. Перед використанням настоянку потрібно збовтати. Вона чудово очищає шкіру, допомагає при мязових болях (в уражені ділянки втирають нерозбавлену настоянку). Якщо починається нарив, потрібно вийняти з настоянки пелюсточку і прикласти до рани, накрити пергаментом і перебинтувати – наступного дня нарив зникне.

       Також виявлено високі сечогінні властивості цієї рослини. Фітотерапевти рекомендують викопати цибулину лілії, подрібнити її і 10 г кашки залити 100 г горілки. Запевняють – якщо приймати по 5-10 крапель такої настоянки 4 рази на день, зникнуть різного роду набряки. Цей рецепт можна застосувати і як відхаркувальний засіб. Адже біла лілія чудово лікує захворювання дихальних шляхів, тонізує організм, допомагає йому видужувати.

       Спиртовою настоянкою лілії можна натирати спину при радикулітах, а суглоби – при ревматизмі. Народна медицина рекомендує робити з білої лілії олію. Для цього потрібно квіти залити соняшниковою або іншою олією так, щоб вони були повністю вкриті рідиною. Настояти 10 днів і потім натирати при болю у суглобах і судомах, при лікуванні опіків і ран.
Можна також зробити мазь
: взяти по дві столові ложки подрібнених квіточок, листя і цибулини. Все це змішати, залити двома третинами склянки соняшникової олії, настоювати три тижні (бажано на сонці). Мазь успішно знімає біль, різні запальні процеси у суглобах.

        Здавна любили лілію молоденькі дівчата. Вони робили відвар з її квіток, додавали мед і суху гірчицю у рівних пропорціях, змішували й виводили пігментні плями, ластовиння.

          Може тому лілія користується такою популярністю як у естетів, так і у прихильників природних засобів лікування. Тож варто прикласти зусилля та зберегти цю прекрасну квітку від зникнення, щоб вона й надалі дарувала людям красу та здоров’я.

                                                                     Дарина ПОЛІЩУК





Схожі новини
  • Хризантема: новий погляд на давню знайому
  • «Чорнобривців насіяла мати…»
  • Бузок: цілитель тіла і душі
  • Квіткова прелюдія весни
  • КВІТКА, ЩО МОЖЕ РОСТИ БЕЗ СОНЦЯ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.