Олексій БОГДАНОВИЧ. НАЙБІЛЬШЕ В ДИТИНСТВІ Я НЕНАВИДІВ… БАЯН

15 березень, Розділ Weekend, переглядів 8 923

Актор Олексій Богданович відомий широкому загалу не лише завдяки своїй театральній діяльності, але й ролям у кіно (одна з найхарактерніших – образ Миколи Задорожного у фільмі «Украдене щастя»). Останнім часом він набув шаленої популярності, чим завдячує… 100-серійній телеісторії «5 хвилин до метро», де зіграв одного з головних героїв.
Мешкаючи в столиці, він наразі не в змозі спокійно пройти не те що центром, але й околицями: перекинутися кількома словами з улюбленим артистом прагнуть чи не всі перехожі! Проте мало кому відомо, що цей 43-річний красень, про автограф якого мріють тисячі українок, не завжди був киянином, – народився й виріс він у звичайному українському селі, у звичайнісінькій сільській родині…

– Різдвяні свята на нашій землі завжди були у пошані: люди святкували навіть за радянських часів – ходили на гостину цілими родинами, дітлахи отримували подарунки… Чи був у Вашому житті подарунок, отриманий у дитинстві, який пам'ятаєте досі?
– Знаєте, ми жили, як і решта українських сімей, маючи купу фінансових проблем, тож батьки не могли виконувати усі мої забаганки. Проте таких подарунків я мав кілька. Коли пішов до школи, батько купив мені баян: дуже хотів, аби я навчився на ньому грати… Ви не уявляєте, як я ненавидів той баян!
Пізніше, коли мені виповнилося років з 11, під час новорічних свят я отримав у подарунок мопед. Як зараз пам'ятаю, це була «Верховина-4». Сюрприз виявився на всі 100, але… мені довелося виховувати власну силу волі: тоді була сніжна морозна зима, не надто покатаєшся на мопеді… От і мусив до весни чекати, зате потім надолужив згаяне, а друзі згорали від заздрощів.
– А як ваша родина святкувала Різдво та Новий рік?
– Зазвичай перед Новим роком у батька були відрядження до Москви, і звідти він привозив для нас солодощі, тож ми завжди мали розкішну ялинку, а на ній багато-багато шоколадних цукерок. А родзинка в тому, що ці цукерки від самого початку новорічних свят повинні були цілими і неушкодженими висіти на ялинці аж до старого Нового року. Але ж ми – діти – не могли витримати так довго…

– Мабуть, таки вигадали щось!
– Звичайно! Наша дитяча підлість полягала в тому, що ми обережно, аби не пошкодити обгортки, розгортали ці цукерки, їли їх, а потім – із картоплі чи буряків – вирізали кубики і загортали замість цукерок… А коли минав старий Новий рік, розбирали ялинку і знімали цукерки, та виявлялося, що не залишилося жодної цілої – самі лише буряки з картоплею!

– Олексію, під час різдвяних свят ви готуєте якісь страви власноруч?
– З мене кепський кулінар! Колись намагався щось готувати, та навіть звичайний борщ у мене виходить не таким, яким повинен бути справжній український борщ: чи то капуста, чи квасоля у моєму борщі чомусь залишається сама по собі, не граючи свою роль у цілісній страві. Щоправда, це компенсується тим, що я дуже невибагливий до їжі…

– А що саме вам найбільше до смаку?
– Попри те, що в мене 1 група крові, а такі люди зазвичай м'ясоїди, я дуже люблю рибу, причому в будь-якому вигляді – і варену, й смажену. Із задоволенням їм звичайні супи та салати, які, на відміну від решти страв, готую сам.
– Телеглядачі, котрі полюбили вас саме завдяки ролі адвоката Самойлова, чекають наступних телеролей…
– Мене справді сприйняла публіка, і це – добрий сигнал для режисерів, які знімають серіали. Адже якщо люди зможуть знову побачити того, кого вони полюбили за попередні роботи, це – вже половина успіху… Закінчивши зніматися у «П'яти хвилинах…», я переключився на роботу в театрі: маю кілька місяців, аби відпрацювати в одному зі спектаклів. Щодо кіно, поки що взяв тайм-аут: чекаю на якусь серйозну пропозицію. Або – несерйозну, але обов'язково таку, що мені сподобається. В будь-якому разі не робитиму те, що мені нецікаво.

ОСОБОВА СПРАВА:
Народився 23 березня 1963 р. в селі Береза на Сумщині. За гороскопом – Овен (як і всі знаки вогняної стихії, дуже мобільний і любить подорожувати) і Кіт (розуміє тварин і дуже легко знаходить з ними спільну мову). 1984 р. закінчив КДІТМ імені Івана Карпенка-Карого. Провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка.

Валерія КАЛИНОВСЬКА