- У Житомирській області через метеликів оголосили карантин
- Таємниці ведмежої цибулі
- А вітри підібрали її та по всім світі розвіяли...
- Квітка, що святкує Різдво
- КИЗИЛ – СКАРБНИЦЯ ЗДОРОВ'Я Й ОКРАСА САДУ
ЗАГАДКОВА РОСЛИНА ХРІН
Багато понавигадував народ собі на зцілення, забуваючи часто про основу: краса і здоров'я тіла – у чистоті душі. Наші предки добре пам'ятали про це, виробляючи свої тверді закони та устої. Ми їх відкинули, кинувшись на уклін до пігулок, ін'єкцій, сучасних медичних засобів, назвавши досвід бабусь-прабабусь забобонами й знахарством. Нині ж, коли зрозуміли, що й медикаменти не панацея, кинулись в іншу крайність – згадали про трави!
І добре, і не дарма. Бо предки наші набули колосального досвіду в травозбиранні й лікуванні, детально розробили технологію очищення полів та ділянок, на яких росли лікарські рослини. Забули ми й ще про одне знання дідів-прадідів: рослина в один період життя може шкодити, а в інший – допомагати. Такою неоднозначною, а часом, і досить небезпечною рослиною є, наприклад, хрін.
Різні посібники з траволікування називають його великим цілителем. І по праву. Бо хрін сприяє кращій роботі кишкового тракту, є хорошим сечогінним і жовчогінним засобом. Збуджує апетит, бореться з гастритом, ангіною і ще багато чим...
Що ж це за рослина, що виростає часто сама по собі, не сіяна і не саджена людською рукою, рослина, що окуповує цілі городи? Без хрону не обходиться чимало національних страв: борщ, холодець, домашня ковбаса, буженина... А в консервуванні та квашенні помідорів, огірків – як же без хрону!
Чому ж на одних городах він рясний та густий, на інших – жоден листочок не виросте? Подейкують, особливо добре почуває себе хрін на так званих «негативних» зонах, втягуючи в себе «чорну» енергію. Також кажуть, що й сам хрін – магічна рослина. Це відомо з давніх-давен: «середньовічні мудреці радили охочому до любовних утіх чоловікові густо приправляти хроном страви, які він споживає. Але такі трапези він не повинен ділити з обраницею, бо її полум'я може виявитись сильнішим».
Доведено благотворний вплив хрону на хвороби шкіри. З'їдання щодня трьох ложок свіжонатертого кореня вже за три тижні дає очевидний результат: зі шкіри зникають плями, бородавки, доброякісні утворення.
Зараз навчилися застосовувати хрін і в догляді за волоссям. Кілька ложок свіжонатертого кореня втирають у шкіру голови та змащують волосся. Цю «маску» залишають на 15 хвилин, укутавши голову целофаном та рушником. Потім змивають підживку і миють волосся шампунем. Процедура раз на тиждень перетворить волосся на здорове, блискуче й пишне.
Кашку з хрону прикладають до больових місць у разі радикуліту, виразки, запалення вуха.
«Пішов ти на хрін!» – недоброзичливо висловлюються поміж собою люди. Чомусь – ні на капусту, ні на картоплю, а саме на хрін. Може, через те, що він гіркий, перчений і його не дуже приємно їсти без якоїсь страви? Ні. Так говорять, коли хочуть дошкулити, образити, адже «хрін» у народі – ще й чоловічий дітородний орган. «Хрін з тобою!» – говоримо тому, ким незадоволені. І примагнічується ще не одне зло до людини, а звідти – назад, до нас, проходячи чорне коло.
Хрін немов і сам старається витягнутися до сонця зі свого непривітного буття. Бо, кажуть, від вершечків листя йде лише позитивне випромінення. І що ближче до кінчика, то інтенсивніше. Саме ці вершечки обережні й чутливі наші предки клали як приправу до квашених овочів – огірків, помідорів, моркви, солодкого перцю, стручків квасолі тощо. Досвідчені травники стверджують, що ця частина листочка знімає головний біль, прочищає очі. Верхівки заварювали крутим окропом – таким настоєм мили голову. Половинки листя висушували, терли і клали до страв у разі болів або просто нездужання.
То звеличується хрін над городом, то пригинається, немов від каміння, що в нього жбурнули. А ще соромиться. І вічно карає себе за щось корисна й шкідлива, смачна й гірка рослина, яка, здається, не рада й сама собі.
Олена ЛОБЕНКО
