- Україна може втратити більше половини орних земель через зміну клімату
- Держветслужба заборонила ввезення коней, продукції та сировини з них із США, Афганістану та Монголії
- Казкові герої шукали скарбів, а Микола Зінчук – казок
- СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА НА ІМ'Я ЛЮБОВ
- Олексій БОГДАНОВИЧ. НАЙБІЛЬШЕ В ДИТИНСТВІ Я НЕНАВИДІВ… БАЯН
Австралійський географ і фермер Тім Коуп у квітучому Надзбруччі
Він прямує з Монголії через Казахстан, Росію та Україну до Угорщини. Вперше до нашої країни і квітучого Надзбруччя приїхав 28-річний австралійський мандрівник, мандруючи на трьох своїх друзях-конях і з собакою. Цей маршрут подорожувальник повторює, як шлях давніх кочівників, очолюваних Чингісханом...
У червні виповниться три роки, як він зважився на таку далеку й тривалу мандрівку, почавши її у давній монгольській столиці Хорахорин. Це третя подорож Тіма Коупа. Він прагне якнайб¬ільше пізнати шлях кочівників, дізнатися, як жили у давні часи прості люди, як живуть нині їхні на¬щадки. У тому числі — нащадки ко¬чівників Чингісхана, які дійшли з далеких азійських степів до цент¬ральноєвропейських долин. До речі, у сучасні часи ніхто не проходив усім шляхом, яким йшов Чингісхан з Монголії до Угорщини. А Тім пішов...
Я запитав його, як до цього поставилася його сім’я, рідні, друзі. «Як правило, - відповів, - з розу¬мінням. Багато людей підтриму¬ють. Беруть на нічліг, годують і його, і коней та собаку». На деякий час Тіму довелося припи¬нити подорож і повернутися до¬дому, бо несподівано в автокатас¬трофі загинув батько. Удома у ньо¬го є ще мама, два брати і сестра. Коли почав подорожувати, з ним також була подруга, німкеня за на¬ціональністю. Однак її вистачило лише на два місяці, після яких по¬вернулася додому і незабаром їх стосунки припинилися.
Інтернетом і телефоном Тім спілкується з багатьма людьми, які його розуміють і стали йому друзями. Багатьох з них він набув у подорожі. Ми спілкувалися з ним російською мовою, він добре вив¬чив її, подорожуючи. Окрім суто по¬бутових знайомств, Тім усерйоз зайнятий дослідницькою роботою. Його напрацюваннями користують¬ся науковці. Після повернення додому Тім видасть книги, зробить кілька фільмів про побачене.
До України Тім прибув на трьох казахських конях, бо монгольським не дозволили перетнути кордон, а також із песом Тігоном, що у перекладі з тюркської означає Сокіл. Собаку двічі викрадали, був випадок, коли він упав у криницю, не раз губився. Кілька разів у ман¬дрівника навіть крали коней, але потім повертали.
Тім Коуп — мандрівник профес¬ійний, член Британського коро¬лівського географічного товари¬ства. Також він вважається пись¬менником і тележурналістом. Як розповів, в Україні йому дуже спо¬добалося подорожувати Кримом.
— Я виріс біля океану і тут упер¬ше за два роки знову побачив море. Та й клімат тут значно кра¬щий, як у Монголії, Казахстані чи Росії, — розповів Тім.
Деякий час він перебував у Кри¬му, милувався його краєвидами відвідав Севастополь, Південне уз¬бережжя і кримський степ. Через Бахчисарай помандрував на Херсон¬щину, аби побачити Асканію-Нову.
Далі шлях мандрівника проліг через Миколаївську, Одеську, Вінниць¬ку, Хмельницьку області. На Борщівщину Тім в’їхав з боку Кам’янця-Подільського. І, як сам розповів, потра¬пив ніби в казку. Гостинні борщівські люди, Більче-Золотецький сільський голова Ярослав Склярик охоче показали Тіму цей мальовничий ку¬точок Тернопільщини. І травневі зі свіжою зеленню й цвітом дерев краєвиди, і ріки Се¬рет, Збруч та Дністер, що несуть свої води цим південним районом нашо¬го Тернопілля, і Монастирок, що ва¬бить усе більшу кількість туристів, і пе¬чери Борщівського краю...
Після подорожі він змонтує два документальні фільми для каналів “Діскавері” і “Нешнл географік”. Йти¬меться у них і про Україну та її меш¬канців. І, що особливо приємно, про нашу Тернопільщину. “Таких доб¬рих, щирих і гостинних людей, як в Україні, я не зустрічав ніде, — щиро зізнається Тім. — Моя мета — не просто подорожувати і фіксувати на фото і відео, а й спілкуватися з людьми, зрозуміти, як і чим вони живуть”.
— Я австралійський мандрівник член Британського королівського географічного, а не, підкреслюю, історичного товариства, і повторюю на конях шлях давніх кочівників на чолі з Чингісханом. До цієї історичної постаті можна по-різному ставитися, але вона існувала і це вже історія.
Чингісхан у XIII столітті створив найбільшу в історії людства імпе¬рію, яка досі залишається загадкою. Як завойовник він не має собі рівних в історії. Попри все був великим полководцем, грамотним адмініст¬ратором Монгольської імперії, роз¬відником та економістом. Але Тіма більше цікавить, як жили у давні часи кочівники. За дослід¬ження цих явищ австралійське географічне товариство вручило йому нагороду та присвоїло звання “Мандрівник року”.
А щодо коней, то Тім вчиться ро¬зуміти їх та спілкуватись з ними. Каже, що це одна з умов виживан¬ня кочівника. А ще у степу він пізнав філософію нащадків Чингісхана. Собака ж найвірніший його друг.
— У степу, — оповів він, — треба бути уважним до природи, навчи¬тися спілкуватися з нею, адже за певними ознаками можна визна¬чити, коли буде дощ, а коли світи¬тиме сонце. Головне — бачити кра¬су травинки, чистоту води, синь неба і жовтизну достиглого поля. По глибокому снігу я добирав¬ся до Казахстану, — додає Тім, — де бере свій початок відкритий степ і простягається аж до Угорщини. Саме тут з’явилися скіфи — перші кочівники. На щастя, мої коні змог¬ли вижити і при +50 і при -50 градусах за цельсієм. Вони лег¬ко знаходили під снігом траву, адже і їх предки не знали в степу ні зерна, ні сіна. У степу мене навчили, — роз¬повідає далі мандрівник, — як готу¬вати і їсти баранину. А найсмачні¬шою їжею був шубат, тобто верб¬люже молоко, а ще баранина та солоний чай. А на Борщівщині мені засмакував борщ і кулеша.
Дорогу ж підкаже серце...
Коли ви читатимете ці рядки, мандрівник здолає шлях через Івано-Франківщину до Угорщини. Біля річки Дануба губ¬ляться сліди армії жорстокого, але могутнього Чингісхана. Там, на краю кочового світу, і завершиться подорож австралійця. Повернув¬шись додому, Тім, автор книг “Без¬доріжжя” та “Від Москви до Пек¬іна”, напише нові та створить фільми. А ще для дітей планує надрукувати книги про песика-мандрівника Тігона. І, можливо, усі рецепти страв, що збере від Мон¬голії до Угорщини, перетворить у рецептну книгу мандрівника.
— А як щодо мандрівок у майбут¬ньому? — поцікавився.
— Мандруватиму й надалі, — за¬певнив Тім, — можливо, на конях, а може на верблюдах чи й пішки.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
Тернопільська область
фото автора
