Як відомо, за японським гороскопом 2008 рік – рік щура. Маленьким тваринкам, які напередодні нового року опинилися в центрі уваги, приписують різні, іноді майже містичні якості. Звісно, адже до представників сімейства гризунів належить чимало зовсім не схожих дивовижних тваринок. Розповімо про одного із найцікавіших представників цього сімейства – шиншилу.
Це хутрове звірятко родом з Південної Америки, де мешкає в Андах на висоті 3 тисячі метрів над рівнем моря. Сама природа, де надто низькі температури, сухе повітря й обмаль кормів, створила цю дивовижну тваринку з надзвичайно пухнастим хутром. У свою чергу неймовірно ніжне на дотик та тепле хутро стало промислом і розмінною монетою індіанських племен. Подейкують, найбільшим скарбом вождя племені свого часу була шиншилова накидка.
На щастя, маленьких гризунів під час численних полювань не винищили. В 90-х роках минулого століття пухнастих звіряток почали вирощувати за промисловими технологіями і в Україні.
Шиншил, які належать до родини гризунів, вирощувати неважко. Але їх "шубка" у 50-200 разів дорожча, ніж хутро кролика. Тривалість життя пухнастика сягає 20 років, тому вам не скоро доведеться прощатися з улюбленцем.
Ще одна цінна особливість – шиншили дуже охайні, від них практично не буває запаху. І це чи не єдина тварина у світі, яку можуть утримувати люди, що страждають на алергію. Єдина вада для утримання шиншил як домашнього улюбленця – висока вартість цієї тваринки. Втім, якщо ви наважились купити це кумедне створіння і хочете, щоб звіря не хворіло, а його головне багатство – хутро – було красивим і не додавало вам клопотів, про шиншилу потрібно дбати.
Хутро у шиншили унікальне. Зазвичай, у пухнастих звірів із однієї волосяної цибулини виростає одна волосина, а в неї – 60-80. На одному квадратному сантиметрі тіла їх налічується понад 25 тисяч. Хутро має вигляд суцільного шару – надзвичайно густого, пружного, найніжнішого пуху завтовшки 2,5-3 сантиметри. Він рятує звірят у люту холоднечу і майже не випадає.
Хутро в шиншили буває різного кольору. Але зазвичай – це сірі гризуни з хутром темним на спинці, з поступовим переходом до блакитнувато-сірого на боках, і сніжно-білим на черевці. Зараз виведені звірі з чорним хутром, білим, різними кофейними відтінками.
Особливість шиншил –тваринки щодня повинні приймати суху ванну. Замість води використовується спеціальна мелена гірська порода – цеоліт. Раніше цей «пісок» завозили з-за кордону, а нині можна придбати і вітчизняний. Таке «купання» вбирає в себе вологу, бруд та жир, розправляє волоски на шубці,
Доглядати за звірятками просто. Нині для шиншил є багато різновидів харчів. Вони мають вигляд коротеньких зелених трубочок, які складаються із пресованої висушеної трави, вітамінів та трав’яного борошна. Коштують вони недорого. І потрібно їх для однієї шиншилли 15-20 грамів на добу. Але на цих, так би мовити, вегетаріанських харчах виростає "золотий" товар, набагато дорожчий за хутро соболя, куниці, горностая, чорнобурки та інших звірів, які живляться тваринною їжею.
Окрім грануляту – таку назву має їх основний корм – шиншил годують ще й сухою травою, обов’язково дають воду, яку заливають у спеціальні поїлки для гризунів. Раз на тиждень у якості «ласощів» на одного звіра також дають 5 грамів яблука, 2 родзинки та 1 ягідку шипшини або глоду. Природна цікавість цього звіра постійно примушує їх совати свого носа не туди куди потрібно. Тому, якщо випускати його побігати кімнатою, то повинні дивитися за ним невідступно, тому, що він не відмовиться погризти шпалери, деревяні частини меблів, листки паперів, книги. А що зможе підняти – поцупить і віднесе в укромне місце. І там вже не залишить від нього ні шматочка. Але оскільки він не так адаптований до цивілізації, то наприклад погризені меблі, які були вкриті лаком, можуть стати для нього смертельними. А шпаринки – пасткою. Розповідали мені, що шиншила, яка втрапила в таку пастку, і не могла витягти лапку, іі відгризла.
З часом, коли тваринка звикає до своїх господарів, то її можна навчити різним трюкам. Вона може навіть відкликатися на своє імя. Це так би мовити про утримання одного-двох звіряток в якості домашнього улюбленця
А як можна утримування шиншил перетворити на прибутковий сімейний бізнес? Шиншилла, як вид хутряних тварин, на початку ХХ століття була майже винищена. І не дивно. Адже вартість шуб, які виготовляли з її хутра, була і залишається дуже високою. Зараз ситуація кардинально змінилася: поголів’я пухнастого гризуна завдяки штучному розведенню щороку збільшується.
Часто можна прочитати об’яви про шиншиловий бізнес. Пропонується сім’я з 5 шиншил (самець і 4 самки), клітка та корми на півроку. Одна доросла самка може за рік привести від 2 до 4-5 дитинчат. Витрати на годівлю та догляд – мінімальні.
І ще одна дуже важлива деталь: шиншили майже не хворіють. Для утримування ферми з вирощування шиншил потрібне сухе чисте приміщення. Температура повинна бути помірною, адже при 30-градусній спеці тварина може загинути від перегріву. Важливо дотримуватися усіх побутових та харчових норм, і звірі будуть радувати вас своєю енергією та якісним хутром. Ферму з 30-100 сімей може утримувати одна людина.
Клітку потрібно купувати з оцинкованого заліза, оскільки шиншила гризе постійно і все «пробує» на зубок. Для розміщення десятка шиншилових кліток потрібно небагато місця. Два квадратних метри – і у вас шиншилова ферма.
Дорослих розмірів шиншила досягає у віці 7-9 місяців. Важить приблизно 500-800 грамів. Має розмір як дорослий карликовий кролик. А якість хутра не залежить від пори року, як у багатьох хутрових. Воно завжди у прекрасному стані.
Хутро шиншил легко продається, договори на його поставку укладаються на багато років наперед. Чимало пропозицій надходить з-за кордону. Вичинена шкурка шиншили може коштувати до 200 доларів. Вироби з шиншилового хутра можуть сягати до 25 тисяч доларів.
Але все ж таки найвигідніше і найгуманніше вирощувати шиншил на плем’я. Вартість однієї особини залежно від статі та окрасу складає від 30 до 300 доларів. Тож рентабельність цього виду заробітку може сягати кількасот відсотків.
А з власного досвіду добавлю - бачили б ви скільки радості та гордості в очах дитини, яка несе в кліточці це маленьке пухнасте диво. Тому, якщо ви вагаєтеся, якого брати домашнього улюбленця – моя вам порада, уважніше придивіться до цієї поки-що екзотичної, але такої вже одомашненої - шиншили. Обіцяю – вона не залишить байдужим жодного.