- На Прикарпатті селяни уже зібрали 30% зернових з урожайністю - 38 ц/га
- Обжинки відсвяткували «святом вишиванки»
- Посланець української пісні
- Душа народу в його традиціях
- Дзвени, моя бандуро!
ПРАЩУРИ ЗАХАРА БЕРКУТА
Походження бойків є однією з найбільших загадок історії українства і сягає ІП-І сторіччя до нашої ери. Бойківщина ще й сьогодні здатна втамувати спрагу за джерельною водою і чистим повітрям. Серед усіх карпатських субетносів бойки зберегли свою українськість якнайчистішою.
Бойки населяють частину гір Карпат у сусідстві з гуцулами. Межі Бойківщини сягають на півночі у Дрогобиччину, а на півдні – у закарпатську рівнину. На заході границя Бойківщини починається річкою Ославою, переходить через міста Лісько, Старий Самбір, Дрогобич, Трускавень, Болехів і Долину. Далі вздовж річки Лімниці через Карпати тягнеться підніжжям гір на захід аж до Мукачева, Перечина та Великого Березного.
Раціональність і доцільність – саме за цими критеріями бойко будує своє життя. Тут все продумано до найменших дрібниць. Він живе своєю працею важкою, але чесною, і без цієї праці він не Бойко. Тому на Бойківщині не купиш яскравих сувенірів як на Гуцульшині, не відчуєш себе туристом у цьому краї. Мабуть це і є урок Бойківщини: справжнє не продається.
Цей благословенний край славиться тим, що тут з діда-прадіда коріння наше українське, тут з покоління в покоління передавалась рідна українська мова, звичаї, обряди, культура, побут, одяг. Тут чесність, людяність і справедливість підносились до найвищих висот, тут змалку привчали до чесної праці, з повагою і шаною ставитися до людей, сповідувати християнську мораль.
Тому від сивої давнини і по сей день Бойківщина, з ласки Божої, народжує світові талановитих людей. Ми маємо правдиву підставу щиро пишатися гордістю нашого краю, бойком номер один – Іваном Яковичем Франком, а також Петром Конашевичем-Сагайдачним, Юрієм Котермаком-Дрогобичем, Степаном Бандерою, Лесем Курбасом... Рід Тараса Шевченка по лінії матері теж походить з Бойківщини.
Так ми, пранащадки Захара Беркута, маємо пам'ятати про них і про їхні діла. Маємо продовжувати їхню справу. Якщо ж не пам'ятатимемо, то через декілька десятиліть онуки і правнуки наші являтимуть собою спільноту, якій надто важко буде довести свою причетність до краю предків. Тому маємо бути чистими притоками великої ріки, фарватером якої є український народ.
Є й сумні сторінки нашого краю. Майже третина бойківської землі є руїною. Значна частина бойківських сіл, переважно вздовж річки Сян, спалена, більшість бойківських церков – шедеврів світової архітектури –знищено, на багатьох цвинтарях не залишилось жодного хреста. Все це наслідки депортації 100 тис. бойків з рідних земель, яких було перевезено в східні та південні області Української РСР, а ті, що були розпорошені по Західній Польщі в 1947 році, сьогодні поступово асимілюються в місцях нового мешкання, отже гублять свою ідентичність.
П’ять років тому в Тернополі утворилося обласне Товариство «Бойківщина». Найбільший внесок в організацію та розвиток товариства вклав його голова – Дністрян Степан Семенович. « На даний час, - розповідає він, - більше 80 чоловік нараховує товариство «Бойківщина». Воно ще дуже юне, але встигли зробити чимало. Наша делегація цього року була одна з багаточисельних і одна з найактивніших на III та IV Всесвітніх бойківських фестинах в м.Турці Львівської області. Нам випала честь представляти своє самодіяльне мистецтво в день відкриття і закриття фестин. Невеличка делегація була на Бойківській ватрі в м. Долина і Рожнятів».
Силами членів товариства оформлено музей бойківської ноші та предметів побуту Бойківщини, проводяться різноманітні заходи, на яких тернополяни ознайомлюються з культурою, мистецтвом та побутом бойківського краю.
У Дрогобичі народився і одержав освіту відомий вчений, педагог, письменник, професор Краківського, ректор Болонського університету Юрій Котермак. Поблизу міста Самбора, на правому березі Дністра, розташоване відоме далеко за межами бойківщини село Кульчиці. Його найбільше прославив відомий гетьман Запорізької Січі Петро Конашевич-Сагайдачний. Тут він народився в 1550 році, здобув початкову освіту. Потім навчався у найкращій тоді школі України – Острозькій Академії. У 1604 році з кількома товаришами він дістався на Січ, а в 1616-му козаки обрали його кошовим Січі і гетьманом.
Великий Каменяр, геніальний син українського народу, письменник і поет, історик і етнограф, визначний громадський діяч Іван Франко всім серцем любив своє село, свій рідний край, прославивши його у творчості. Непересічними особистостями були сини І. Франка – Андрій (помер в молодому віці), Тарас та Петро. Петро Франко – один із засновників молодіжної організації «Пласт»у в Україні, проводив велику роботу по її становленню, залученню до неї української молоді та юнацтва.
Родинне коріння провідника Організації Українських націоналістів, незламного борця-революціонера, ідеолога і стратега української національно-визвольної боротьби Степана Бандери (народвся в с. Угринів на Станіславщині) пов'язане з м. Стрий на Львівщині, звідки походив його батько Андрій, греко-католицький священник. В цьому місті Степан навчався в українській гімназії, був членом «Пласту». Навчаючись на агрономічному відділі Високої Політехнічної школи у Дублянах біля Львова, брав активну участь в українському національному житті.
Наш край гордиться ще одним славним сином, який народився в м. Долині Івано-Франківської області – Мирославом Іваном Кардиналом Любачівським – главою Української греко-католицької церкви. Початкову і середню освіту він здобув у Долині і Стрию. Потім вступив до Української католицької Богословської Академії у Львові. Подальші студії були в Австрії, Італії. В 1979 році Папа Іван Павло II номінує доктора М. Любачівського Архієпископом-митрополитом Філадельфійським, в скорому часі він був вибраний на помічника Верховного Архієпископа у звя'зку з чим переселився до Риму. Після смерті Блаженного Иосифа Сліпого Мирослав Іван Любачівський успадкував Уряд Верховного Архієпископства. В 1991 році повернувся до Львова, до своєї пастви в Україні, яка налічує більше 5 млн. віруючих.
Не можна не назвати таких відомих уродженців та дослідників бойківського краю як Володимир Кобільник – співзасновник, а пізніше голова музейного Товариства «Бойківщина» в Самборі, ініціатор видавництва «Літопис Бойківщини», Мирон Утриско – організатор Товариства «Бойківщина» (СІЛА, 1967 р.), автор ряду статей та монографій з етнографії бойківського краю, Августин Волошин – визначний громадсько-культурний, науковий і політичний діяч, священик Михайло Зубрицький –Президент Карпатської України, визначний вчений-історик, етнограф, Петро Яцик – уродженець Сколівського району, який започаткував Міжнародний дитячий конкурс знавців української мови.
Прославляють сьогодні бойківський край: Юрій Тарнавський – один з найталановитіших поетів сучасної Америки, Мар'ян Кузан – один з найобдарованіших композиторів сьогоднішньої Франції, Мирослав Юсипович – провідний диригент Львівського театру опери і балету ім. С. Крушельницької, Йосип Созанський – художній керівник і головний диригент Буковинського симфонічного оркестру, Йосип Фиштик – поет-пісняр і інші.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
Тернопільська область
Фото автора
