Урожай рекродний. Хліб буде „золотий"?

23 October, Розділ Weekend / Різне, переглядів 3 857

За словами першого заступника міністра агрополітики Юрія Лузана, цього року Україна матиме понад 47 мільйонів тонн зерна. Однак рекордний збір не викликає в учасників зернового ринку ейфорії. На VІІ Міжнародній конференції „Зернова індустрія-2008: ринок, інвестиції, інфраструктура", яка пройшла у рамках ІV Міжнародної спеціалізованої виставки „Україна зернова-2008", говорилося про те, що навіть за подарованого Богом врожаю Україна знову не матиме від нього бажаного результату.

З початку сезону ціни на зерно, особливо фуражне, в Україні стрімко падають, часом нижче собівартості. Зокрема, собівартість тонни пшениці 3 класу не менше 1300 грн., а закупівельні ціни на неї знижуються до 1200 гривень. За тонну фуражного зерна дають 650-700 грн., а його собівартість сягає 900-950 гривень. І сільгоспвиробники змушені продавати зерно на таких невигідних для себе умовах, бо їм конче необхідні кошти на сівбу озимих,а елеватори перевантажені зерном.

До того ж, гірко іронізують фахівці, урожай-2008 побив рекорди не лише по валу, а й по найнижчій якості зерна і завеликих його втратах під час збирання та переробки. За словами начальника Державної інспекції з якості сільськогосподарської продукції і моніторингу її ринків Василя Мельника, лише 29,6% пшениці відповідає продовольчим вимогам, що не можна вважати достатнім. Майже 90% її має менше 22% клейковини. Зерно з кількістю клейковини понад З0% складає лише піввідсотка усього врожаю, а з умістом 28-30% клейковини — 0,6 відсотка. Значна частина його заражена клопом-черепашкою. Низький і рівень білковості та склоподібності зерна, що має велике значення для хлібопекарських якостей борошна.

Причинами поганої якості зерна фахівці називають брак мінеральних добрив, які значно подорожчали і стали менш доступними для сільгоспвиробників, низький рівень агротехнологій, відсутність боротьби зі шкідниками та хворобами, 2-3-разовове затягування строків збирання тощо. Та головною з них, на думку лідера компанії „Нібулон" Олексія Вадатурського, є відсутність державних стимулів для виробництва якісного збіжжя. На жаль, держава не заохочує українських сільгоспвиробників до цього. Однією з найбільших проблем українського зернового ринку стала недосконалість наших державних стандартів. Вони являють собою складну, непрозору трирівневу систему, яка дозволяє маніпулювати цінами та класністю зерна, суб'єктивно встановлюючи ціну на нього. Тож обдурити партнера, використовуючи такі стандарти, дуже легко. Крім того, при передачі пшениці на хлібопекарні цілі не враховується якість клейковини, що є провідною вимогою у зарубіжжі. „Пшениця, яка має 12-13% білку, але вражена клопом-черепашкою, нікому не потрібна на світовому ринку. Платити лише за білок — це не досягнення. Треба платити за повноцінну збалансовану якість зерна. На жаль, сьогоднішні ДСТУ не свідчать про те, що зерно правильно класифікується за якістю на групи. І сьогодні повноцінного продовольчого зерна в Україні, можливо, й нема", — вважає Олексій Опанасович.

Низька якість зерна обумовлює і його невисокий експортний потенціал. У цьому сезоні Україна могла б продати за кордон понад 21 млн. т зерна. Однак ця цифра залишається під питанням, кажуть фахівці. Нині високий збір зерна і у світі, отож імпортери стають вимогливішими. У той же час цьогорічне українське зерно за своєю якістю значно поступається європейському, зокрема, з Франції. Наші аграрні чиновники оптимістично обіцяють, що через кілька років Україна виро***тиме по 70-80 млн. т зерна і завалить ним світ. Однак прогноз провідного економіста відділу торгівлі і ринків Світової продовольчої організації ООН (РАО) Абдолізи Аббассіяна значно скромніший. За його словами, до 2017 року нічого проривного з українським зерном не відбуватиметься. Кардинально не зростуть ні площі під ним, ані його врожайність, ані експортні та торговельні можливості.

Друга причина низької віддачі високого врожаю — логістичні проблеми та нестача у виробників ємностей для його зберігання. Зростання їх кількості нині під питанням через обмеженість інвестиційних можливостей. Будівництво елеваторів вимагає великих коштів — 350 доларів на 1 тонну ємності. Знайти такі гроші за нинішньої фінансової кризи складно. Український Уряд на словах пообіцяв всіляко посприяти будівництву елеваторів, та на тому вся допомога й скінчилася. А без державної підтримки значно збільшити кількість елеваторів проблематично. Адже елеватор вимагає розвинутої інфраструктури — залізничної гілки, газоводу, ліній електропередач тощо.

Та найбільшою проблемою для його зведення є навіть не гроші, а відсутність належних земельних ділянок, сказав директор компанії С8СОР Андрій Бондаренко. Пропозиція площ у 2-8 га із розвинутою інфраструктурою вкрай обмежена. У результаті більшість сільгоспвиробників змушені зберігати збіжжя поза спеціалізованими підприємствами. А це теж знижує його якість і може призвести до того, що вже через кілька місяців хлібопекарні підприємства відчуватимуть нестачу борошна, придатного для виробництва хліба. Вона вимагатиме більшого застосування різноманітних поліпшувачів борошна, а значить, спричинить подорожчання хліба.

Що ж треба зробити, аби кардинально змінити ситуацію на зерновому ринку? Перш за все, Уряд має встановити прозорі правила гри: чітко сформулювати свою позицію щодо експорту зерна, прийняти програму розмежування зерна за якістю, докорінно змінити систему контролю за використанням матеріальних ресурсів, рухом зерна та його обліком, зробити ринок зерна прозорим і зрозумілим для його гравців. Так вважають учасники конференції. Без цього справедливі ціни на хліб і високі прибутки селян залишатимуться примарною мрією.

Надія БЕРЕЗОВА