- За 9 місяців в Україні виробили 36 тис. тонн моторного палива на основі біоетанолу
- В Україні створять програму розвитку виробництва біопалива
- На Вінниччині цукрові буряки перероблятимуть у біопаливо
- Рішення на користь цукру
- Зайвий буряк піде на біопальне
Подвійна альтернатива
Україна наразі виробляє стільки цукру, що на внутрішньому ринку утворюється залишок: цьогоріч за підрахунками експертів це 400 тонн. Водночас щодо експорту цього продукту наша держава має певні обмеження. А що, коли почати виробляти з цукрових буряків біопаливо? То цілком можливо забезпечити майже половину внутрішньої потреби держави у світлих нафтопродуктах.
Погодьтесь, це непогана альтернатива, враховуючи ще й той факт, що Україна сьогодні на 100% залежить від імпортних нафтопродуктів, щорічно закуповуючи їх понад 11 млн. тонн.
У Мінагрополітики почали активно шукати нові шляхи збуту і переробки цукрових буряків. «Зараз ми завершуємо перемовини з Бангладеш та іншими країнами щодо реалізації цукру. Також плануємо скоротити імпорт і використання цукрозамінників, бо вони не тільки шкодять цукровій галузі, а й здоров'ю населення. Крім того, одним із перспективних напрямків аграрної галузі є виробництво біопалива, в тому числі і з цукрового буряку», - каже міністр Микола Присяжнюк. Ще, за його словами, між Україною і США буде підписано меморандум, який передбачатиме законодавчу, технічну допомогу та фінансові інвестиції з розвитку біопалива. За попередніми підрахунками аграрна галузь може дати 5 млн. т світлих нафтопродуктів. «Ми завершуємо роботу над законопроектом про обов'язкове використання світлих нафтопродуктів і певних пільг та мотиваторів для розвитку цього напрямку», - зазначає Присяжнюк.
У той час, коли чиновники працюють над законодавчими ініціативами, науковці, керівники та технологи цукрових заводів під час круглого столу, проведеного в рамках нещодавньої міжнародної науково-технічної конференції цукровиків України, обговорили тему альтернативних видів палива в цукробуряковому виробництві.
За словами голови правління НАЦУ «Укрцукор» Миколи Ярчука, прикладом успішного перетворення солодких коренів на біоетанол можуть бути такі країни як Бразилія та Франція, нині питання біоенергетики стало ключовим і для Росії. Євросоюз активно переходить на використання «зеленого палива», що відображається у його виробничих планах: подвоїти річний обсяг виробництва біоетанолу з цукрових буряків у найближчі 6-8 років. Як запевняють в НАЦУ «Укрцукор», вітчизняні цукрозаводи теж зацікавлені, аби технічні культури використовувалися в біоенергетиці. Тому на деяких виробництвах уже ведеться робота в цьому напрямі.
Обладнання для виробництва з біомаси біоетанолу чи біогазу на ринку вистачає. Представник американської компанії NEI Анатолій Сторожук зазначив, що є пропозиції для переробки соломи, деревини, меляси, жому та інших біомас. Також компанія має розрахунки впровадження методів використання біомаси як палива на ТЕЦ цукрових заводів. Можливі два варіанти використання біомаси: в якості джерела енергії (спалювання) та анаеробне бродіння. Весь спектр техніки та обладнання, потрібних для процесу спалювання, – збирачі, подрібнювачі, подавачі, котли. Вся техніка може використовуватись в стаціонарному та пересувному режимі. Якщо вологість біомаси становить до 55%, її можна спалювати в котлах. Якщо вища - потрібна установка, яка перероблятиме біомасу на біогаз. Приміром, з 1 т жому можна отримати 135-140 кубів газу, а от із 1 т меляси – 500 кубів газу. 
Згідно з технологіями, діючими на українських спиртових заводах, з 1 т меляси можна одержати 300 л біоетанолу, а з 1 т цукрових буряків - 80-100 л біоетанолу, тобто для виробництва 1 т біоетанолу потрібно 12,7-15,9 т цукрових буряків.
Анатолій Сергійович відразу порадив використовувати установки, які пропонує компанія NEI. Особливі вони тим, що не мають перемішувача, і це економить електроенергію і заощаджує кошти на ремонт. Установка не потребує додаткового джерела тепла, бо знаходиться в землі. Та й ціна на неї доволі демократична – $2 млн. на відміну від ціни європейських аналогів в 3,5 млн. євро. За словами Анатолія Сторожука, таке устаткування окупиться через 1,5-2 роки.
Про власний досвід технічного переоснащення виробництва розповів заступник генерального директора з промислового виробництва ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» Валентин Панчук. «У зв’язку з цінами на газ заводи вимушені переходити на інші джерела енергетики, - констатував Валентин Іванович. – Ми обрали спалювання вугілля методом високотемпературного киплячого шару. Використовуємо вугілля антрацит. Якщо порівняти показники використання газу та вугілля, то різниця лише в продуктивності (газ -75 т, вугілля - 48 т), всі інші показники задовольняють наші вимоги. Єдиний недолік, про який би я хотів сказати, – це низька якість матеріалу обладнання».
Доцент кафедри біотехнології продуктів бродіння та виноробства Національного університету харчових технологій Петро Бойко зазначив, що наші цукрові заводи можуть виробляти біоетанол, і в цьому напрямку вже працює чотири з них, використовуючи мелясу. «Я пропоную цукрозаводам виробляти два продукти – цукор і біоетанол, - порадив Петро Миколайович. – Таким чином можна регулювати власне виробництво, зважаючи на ринкові ціни. Це дозволить працювати заводам не лише в сезон, а цілий рік».
Як розповів науковець, є технологія, що дозволяє робити біогаз із мелясової барди. Це вже практикує Лужанський цукровий завод. «Хоча в Бразилії цю речовину використовують як добрива і вивозять в поля», - зазначив учений. А ще біоетанол можна видобувати з цукрового сорго, хоча, за підрахунками, ця технологія для України не вигідна.
Про ще одну можливість перетворити відходи на доходи розповів генеральний директор ТОВ «І.С.К. Інжиніринг» Юрій Заєць. Компанія пропонує виробництво та використання твердого біопалива у бурякоцукровому виробництві. «Гранульоване біопаливо набагато вигідніше, ніж інші біоваріанти, - запевняє Юрій Олександрович. – Деякі запитують: навіщо гранулювати, якщо можна відразу перетворити біомасу на енергетику? Можу аргументувати, що гранульоване паливо забезпечує автоматичну роботу котлів без збоїв і є зручним для транспортування».
Як бачимо, варіантів сировини для переробки і отримання можливих видів біопалива достатньо. Звісно, обладнання коштує немало, але пораxxxте: скільки можна отримати грошей, переробивши біомасу на джерело енергії. Експерти кажуть: отримані цифри здатні переконати, що справа є дійсно прибутковою.
Людмила ЛЕБІДЬ
