Аграрний тиждень. Україна
» » Дай землі волю – заведе в неволю
» » Дай землі волю – заведе в неволю

    Дай землі волю – заведе в неволю


    Схоже, Україна доживає останні роки, а можливо – і місяці з мораторієм, запровадженим на продаж сільськогосподарських земель. Раніше ці обмеження ще можна було якось пояснити. Скажімо, відсутністю належної оцінки землі, явно заниженою її вартістю та іншими факторами, але з кожним днем це робити складніше.

    Та й хто міг нам раніше гарантувати, що із сільгоспугіддями не трапиться те саме, що свого часу сталося з нашим величезним промисловим потенціалом через так звану ваучерну приватизацію? І де нині наші майнові частки? У приватній власності різних спритників, які таким чином «сколотили» мільйонні, а то й мільярдні статки. А земля начебто зосталася єдиним ресурсом, яку ще не прибрали до своїх рук в Україні нинішні можновладці.

    Втім, це не зовсім так. За твердженням аналітиків асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) тіньовий ринок обігу сільськогосподарських земель цього року сягне 10-12 млрд гривень. Саме через тіньові й напівтіньові схеми купівлі сільгоспугідь у деяких регіонах нашої країни протягом 5-7 років до 80% українських земель можуть змінити власника шляхом емфітевзису або договорів оренди на 50 років.

    То як діяти далі, щоб мільйони наших співвітчизників нарешті реалізували своє конституційне право продати чи купити землю, щоб вона не потрапила в руки спекулянтів, а насамперед тим, хто на ній працює? Про ці та інші проблеми йшлося під час розмови за круглим столом на тему: «Формування ринку землі в Україні: реалії та перспективи», яку організували Українська аграрна конфедерація (УАК) і Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України.

    «У світі найкращою заставою для отримання кредитів є земля. Якщо фермер надає під заставу землю, банк видасть йому довгостроковий кредит на вигідних умовах, - наголосив народний депутат, президент УАК Леонід Козаченко, розпочинаючи дискусію. – За багатьма позиціями в агровиробництві ми - другі у світі. Попереду -- лише США. Якщо залучити в український агросектор $70 мільярдів інвестицій, ми зможемо збільшити виробництво сільгосппродукції втричі».

    Як відомо, наприкінці минулого року народний депутат Олексій Мушак разом із колегами Сергієм Хланєм та Павлом Різаненком зареєстрував проект Закону 5535 «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», що викликало неоднозначну реакцію і у вітчизняному політикумі, і в суспільстві. Особливо це обурило партійців «Батьківщини», які навіть спробували організувати всеукраїнський страйк проти спроб «відібрати землю у селян». Попри це під самим законопроектом поставили свої підписи ще декілька народних депутатів.

    То яких змін у земельних відносинах воліють народні обранці?

    На думку Леоніда Козаченка, запроваджувати ринок землі треба поступово і поетапно. На першому етапі президент УАК пропонує: запровадити мораторій на 10 років для юридичних осіб та фізичних осіб-іноземців; максимальний розмір ділянки для купівлі-продажу має становити від 250 до 500 гектарів; пріоритетне право на придбання землі надавати місцевим жителям; аукціони з купівлі-продажу земель мають проводити органи місцевих громад або професійні громадські об’єднання – земельні спілки; запровадження ринку землі треба розпочати з пілотного проекту в двох регіонах України.

    Законопроектом 5535 запропоновано вже з 1 липня 2017 року скасувати мораторій. Тож у разі ухвалення цього закону об’єднані громади відразу отримають право продавати земельні ресурси, які перебувають під їхньою юрисдикцією, а Держгеокадастр – державні землі. Спосіб продажу – тільки електронні торги. На першому етапі покупцями можуть бути тільки фізичні особи - громадяни України, органи місцевого самоврядування і держава. Одна особа може придбати не більше 500 гектарів.

    Передбачені вимоги і щодо легальності капіталу. Зокрема, при концентрації понад 200 гектарів фізичні особи повинні подати електронну декларацію, де мусить бути відображено джерело коштів для транзакції. Таким чином блокується доступ на ринок землі тіньового капіталу.

    Другий етап відкриття ринку має початися з 1 липня 2018 року. Тоді право продавати землю отримають і власники паїв. А ще через півтора року, з 1 січня 2020-го, купувати землю зможуть юридичні особи та фізичні особи- підприємці. При цьому на ринок не зможуть потрапити особи без громадянства та іноземці. Таке обмеження для цих двох категорій діятиме до 1 січня 2030 року.

    За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Максима Мартинюка, нині під мораторієм перебуває приблизно 37 млн га землі. Водночас 5 млн га, які є в приватному користуванні, не підпадають під дію мораторію. І це не створює проблем, ніхто нікого не ошукує. Причому в Україні немає обмежень на володіння цією землею для юридичних осіб.

    МінАП пропонує відкривати ринок землі у два етапи - спочатку дозволити купівлю-продаж державних земель, а через два роки, коли ціна сформується, відкрити ринок для всіх власників. Максимальний розмір ділянки варто обмежити 200 гектарами.

    «Мета запровадження ринку землі -створення середнього класу на селі. Якщо вона буде досягнута, то у середньостроковій перспективі в кожному селі ефективно працюватимуть 2-3 фермери, які спеціалізуватимуться на вирощуванні високомаржинальних культур, що не потребують масштабності виробництва», - переконує Максим Мартинюк.

    «Хочу звернути вашу увагу на три позиції, - наполягає Олексій Мушак, народний депутат, один із співавторів проекту Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». - Перша позиція. Насправді ринок землі вже існує. А в проекті рекомендацій круглого столу записано, що Україна ще не готова до запровадження повноцінного цивілізованого ринкового обігу земель. А до нецивілізованого, в якому тепер перебуває, готова? То хіба це нормально?

    Друга позиція. Громадянин України вільно може купити землю в США, Великобританії, Австрії, Іспанії чи в багатьох інших країнах. А в Україні він чомусь не може цього зробити. І мені здається, що це концептуально неправильно. Це несправедливо, що в своїй рідній державі українець має менше прав, ніж за кордоном. І ці обмеження стосуються 42 мільйонів наших співвітчизників.

    І, нарешті, позиція третя. Мораторій, який у нас запроваджено, не існує в жодній розвинутій країні світу. Так, він діє у Венесуелі, Конго, Судані, Північній Кореї, на Кубі… То що, маємо на них рівнятися?»

    На думку Олексія Мушака, ті, що виступають за збереження мораторію до кращих часів, трішечки не стикуються з реальністю. Бо Україні протягом 2-3 років так чи інакше доведеться запровадити ринок землі. Адже ситуація в нашій країні доволі відчутно залежить від зовнішнього фінансування. Народний обранець, зокрема, нагадав присутнім у залі, що в 2019 році Україна має повернути МВФ$7,6 мільярди.

    Земельна і пенсійна реформи - дві умови, які дадуть нам можливість перекредитуватись. Однак відкривати ринок землі потрібно не лише заради МВФ - це в інтересах України. Бо тепер можемо зробити ці реформи на своїх умовах, а в 2019 році – на умовах західних.

    Олексій Мушак наголосив: земельний мораторій порушує як мінімум 8 статей Конституції України. Тому 55 народних депутатів звернулися в Конституційний Суд з проханням оцінити конституційність мораторію на відчуження земель сільгосппризначення.

    «Земля має потрапити в руки нашим співвітчизникам, українському народові, - переконував Валентин Дідич, народний депутат України. - І якщо ми це зробимо, то все буде гаразд. Так, ми бачимо, що є зло, що запущений сірий обіг землі, що людей обдурюють і грабують. Але для того ми і збираємось, щоб вибудувати належні запобіжники. Щоб спільними зусиллями виробити ті правила, напрацювати і прийняти ті закони, які дадуть усім надію, спричинять розвиток України».

    Як член групи міжпарламентських зв’язків з Литовською Республікою, Валентин Дідич нагадав практику земельних відносин у цій прибалтійській країні. Зокрема, литовці, коли запровадили ринок землі, «схопилися за голову». Бо місцеві жителі не змогли належним чином конкурувати з іноземним капіталом. Отож тепер у Литві на законодавчому рівні обмежена кількість землі, яку можна придбати в одні руки. Як і заборонений продаж землі юридичним особам і громадянам інших країн.

    Майже всі виступаючі зійшлися на думці, що у процесі доступу до земельних ресурсів нашої країни потрібні надійні запобіжники, щоб наші співвітчизники не опинились, як то кажуть, з нічим. Адже важке фінансове становище українців, особливо – сільських жителів, не дозволить їм стати рівноправними учасниками на ринку землі. І хто у такій ситуації скупить чорноземи – неважко передбачити.

    Тепер в Україні маємо 5,8 млн потенційних продавців. І треба продумати все таким чином, щоб вони не зосталися обділеними. Щоб у них не забрали землю за безцінь, за копійки. Бо за кілька років вона коштуватиме у п’ять чи десять разів дорожче.

     

    Альтернатива

    Водночас у Верховній Раді з’явилося ще декілька законопроектів щодо подальшого обігу земель сільгосппризначення, зокрема й альтернативний №5535А, поданий народним депутатом Аркадієм Корнацьким.

    «Як захистити селянина, як не довести його до масового безземелля? І як запровадити справедливу ціну за землю, якщо він захоче її продати? – міркує народний обранець з Миколаївщини. - По-перше, встановлюється мінімальна ціна, через несплату якої угоди про відчуження землі визнаються недійсними. Що таке мінімальна ціна? Це 20-річна орендна плата, що отримує селянин за продану землю. Тобто 20 років орендної плати наперед. Але це ще не все. Крім мінімальної ціни той, хто придбав землю (а це має бути лише сільгоспвиробник і ніхто інший), він потім платить продавцю пожиттєву ренту, яка практично дорівнює орендній платі. В такий спосіб розв’язуємо велику проблему, а точніше – даємо змогу українським товаровиробникам купувати землю. Бо інакше вони не зможуть конкурувати з іноземними грошовитими покупцями.

    А якщо земельний ринок відкрити для іноземних покупців, а законопроект №5535 дозволяє це робити вже з 2020 року, то українським фермерам, українським селянам дістанеться хіба що дуля з маком.

    Отож у моєму законопроекті, - продовжує Аркадій Корнацький, - чітко зазначено: покупцями землі можуть бути тільки громадяни України і тільки юридичні особи з українським капіталом. Тобто ті юридичні особи, статутний капітал яких на 51% і більше належить резидентам України.

    Усе чинне вітчизняне законодавство розроблене й ухвалене таким чином, щоб державні чиновники й олігархи могли заволодівати майном – я не кажу красти, а заволодівати – на сприятливих для них умовах. І щоб їм за це нічого не було, - констатує Аркадій Корнацький. - Законопроект №5535, до якого мій є альтернативним, переслідує таку саму мету. Він знищить українське село. Бо повністю позбавляє селянина землі. До речі, ніякої так званої державної землі, про яку так часто згадують, в Україні немає. Частина 1 статті 84-ї Земельного кодексу, де йдеться про державну землю, є мертвою, адже вона суперечить нормам Конституції України».

    «Наші конкретні пропозиції є і в міністерствах, і серед народних депутатів, і висвітлюються у засобах масової інформації, і де ви тільки хочете. Те, що мораторій на продаж землі не можна безкінечно продовжувати – правильно. Та причина чіпляння людей за мораторій досі залишається одна: ми не хочемо законодавчо запровадити обмеження на продаж землі, які діють у світовій практиці, - наголошує Любов Молдаван, доктор економічних наук, головний науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування НАН України. - Ось ми сьогодні знову чуємо, що українець може купити землю, де завгодно, крім України. Я, готуючись до цієї розмови, ще раз переглянула законодавство США щодо придбання землі. Справді, на федеральному рівні це не обмежено. Але у 17 штатах, де основою сільгоспземель є рілля, запроваджені обмеження. І на сьогоднішній день іноземці в Америці володіють лише 1% (!) сільгоспугідь – це всього-на-всього менше 1 млн гектарів. І це, здебільшого, пасовища та неорні землі.

    Друга позиція. Юридичні особи у Штатах допускаються до придбання землі. Але скажіть, будь ласка, що мається на увазі? Це сімейні корпорації, це об’єднання фермерів – і аж ніяк не будь-хто і не хтозна-звідки. Те саме і в Канаді. Візьмемо європейські країни. Так, якщо ти живеш у Євросоюзі, то тобі легше придбати землю у країнах, які до нього входять. А для всіх інших треба пожити вісім років у тій же Франції або Данії, та ще й у сільській місцевості, щоб отримати доступ до ринку сільгоспугідь.

    Нам розказують про аукціони. Я була на аукціонах у західних країнах – це не в нашому розумінні аукціони. Там діють зовсім не ті правила, які фігурують у нашому законодавстві чи які нам пропонують у законопроекті про ринок землі. Тобто виписуємо правильно одну статтю, а потім у десятьох викривлюємо до того, чого взагалі не існує в цивілізованому світі!»

    Словом, вважають учасники розмови за круглим столом, запроваджувати земельний ринок треба продумано, зважено, без поспіху, з урахуванням міжнародного досвіду. І при цьому - широко обговорювати ці проблеми у суспільстві. Щоб, як влучно сказав один із виступаючих, люди чули нас, а ми – чули людей. Щоб усе було прозоро і зрозуміло.

     

     

    Володимир ВИТВИЦЬКИЙ

     

     

     

     

     


    Схожі новини
  • В Україні хочуть обмежити максимальну площу земельної ділянки у одного влас ...
  • Ринок землі можуть запустити без Ради
  • Ринок землі потрібно запроваджувати поступово – заступник голови ВАР
  • Мораторій на продаж сільгоспземель скасують у 2020 році, — закон
  • 16 тис. агропідприємств можуть бути викинуті з ринку землі – експерт

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.