Аграрний тиждень. Україна
» » Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується
» » Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується

    Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується



    В Україні вже стало ознакою поганого тону – хто тільки не приходить до влади в країні, зразу ж протягує руки до аграрних пільг. Приводом для цього нашого аналізу став лист Міністерства фінансів України від 9 квітня 2014 р. № 31-08120-10-5/7951 на адресу громадських професійних об’єднань АПК України, у якому аграрним громадам пропонують фактично добровільно відмовитися від чинного на сьогодні спецрежиму  оподаткування (з акумуляцією ПДВ).

    І вже з 2015 року перейти на один з чотирьох,  витворених у кабінетах чиновників, сурогатів держпідтримки села:

    1. Оподаткування ПДВ на загальних підставах, ставка 20%, з відповідним бюджетним  відшкодуванням від’ємного сальдо ПДВ.
    2. Спецрежим оподаткування ПДВ з розділенням сум акумуляції: частина – до  Спецфонду держбюджету; частина – на спецрахунки.
    3. Спецрежим оподаткування ПДВ при зниженні ставок ПДВ для сільського господарства – 11%, для лісового господарства та рибальства – 9%
    4. Оподаткування ПДВ загальних підставах (ставка 20%) великих сільськогосподарських підприємств, спецрежим (акумуляція ПДВ) для малих та середніх підприємств.

    Аграрна галузь – одна із небагатьох  галузей економіки України, яка, попри кризи та складності, демонструє щорічне зростання по усіх напрямках. Позитивні  темпи розвитку і динаміка аграрного виробництва забезпечуються, у тому числі, за рахунок чи не єдиної дієвої фінансової підтримки АПК – акумуляції ПДВ від продажу сільськогосподарської продукції. Саме автономний, без участі чиновника, режим акумуляції ПДВ залишається єдиною реальною фінансовою опорою українських сільгосптоваровиробників.

    Додана вартість, на яку нараховується ПДВ, складається із витрат на оплату праці, сум прибутку і податків та субсидій. Сільгоспвиробник купує матеріально-технічні ресурси виробничого призначення з ПДВ, через що у нього утворюється податковий кредит. Після реалізації виробленої продукції він отримує суми з ПДВ, чим формуються податкові зобов’язання. Позитивне сальдо із ПДВ, товаровиробник, замість сплати до бюджету, залишає у своєму розпорядженні, акумулюючи ці кошти на спеціальному рахунку. Чим більше це сальдо, тим більше коштів залишається на розвиток аграрного виробництва.

    Якщо ж держава знизить ставку ПДВ для аграріїв, як це запропоновано у згаданому вище листі Мінфіну, то і підтримка значно скоротиться.

    Але ж суть пільг для агровиробництва саме і полягає у тому, що держава, виконуючи  регулюючу функцію, підтримує сільгоспвиробників за рахунок усіх платників податків, держбюджету країни.

    Бо їсти ж паперові купюри не будеш! І така підтримка, як це демонструє український АПК,  дає незрівнянні позитивні результати:  зростання ВВП, забезпечення продовольчої безпеки держави, формування позитивного  зовнішньоторговельного сальдо і т.ін.

    Загальна сума пільг за спеціальним режимом оподаткування ПДВ у 2013 році за очікуваними даними складає 16 млрд грн. Загальна площа усіх сільськогосподарських угідь - 41,5 млн га. Отже, "кругом-бігом" державна підтримка за рахунок ПДВ на 1 га сільгоспугідь в Україні у 2013 році складала 385 грн або € 25/га

    Тоді як у ЄС, куди Україна із своїм агарним сектором прямує, "аграрна" підтримка на 1 га значно вища. Так, у 2013 році максимальна пряма підтримка сільського господарства серед країн ЄС була у Греції – 544 євро/га (у 23 рази більша ніж в Україні), мінімальна – у Латвії – 83 євро (3,5 рази більше), не кажучи вже про субсидії на розвиток територій.

    Субсидії у країнах ЄС у 2013 році, €/га

     

    Пряма підтримка

    Розвиток територій

    Всього

    Греція

    544

    165

    709

    Мальта

    494

    1032

    1526

    Нідерланди

    469

    54

    529

    Бельгія

    447

    57

    504

    Данія

    394

    40

    434

    Кіпр

    366

    144

    511

    Німеччина

    346

    82

    428

    Італія

    343

    113

    456

    Ірландія

    324

    85

    409

    Угорщина

    312

    138

    450

    Франція

    310

    47

    357

    Словенія

    295

    231

    526

    Люксембург

    283

    101

    384

    Фінляндія

    249

    126

    375

    Швеція

    247

    86

    333

    Великобританія

    247

    46

    294

    Австрія

    236

    167

    403

    Іспанія

    206

    52

    258

    Словаччина

    200

    165

    366

    Польща

    197

    120

    316

    Болгарія

    190

    130

    320

    Португалія

    174

    176

    350

    Литва

    143

    96

    239

    Естонія

    112

    125

    237

    Румунія

    92

    99

    191

    Латвія

    83

    85

    168

     

    Як видно, на такому фоні рівень підтримки аграрного сектору економіки України є надзвичайно малим. І в Україні у порівнянні з іншими видами економічної діяльності, субсидії сільському господарству виглядають також мізерними.

    Так, у 2012 році із загальної суми наданих субсидій, пов’язаних з виробництвом (36,6 млрд грн), сільське господарстводаючи 9,3% валової доданої вартості (ВДВ), отримало лише 2,8% субсидій, у той час, коли добувна промисловість, при частці у ВДВ 6,9%, отримала 38,6% субсидій.

    Окремо слід зазначити, що відносно високий рівень процентних ставок за кредитами в Україні, що, з урахуванням обороту капіталу у сільському господарстві, становить майже 1 рік, також негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

    Середньозважені ставки за кредитами по окремих країнах, % (дані за 2012 р.)

    Назва країни

    Ставка, %

    Назва країни

    Ставка, %

    Японія

    1,5

    Польща

    8,7

    Австрія

    2,5

    Молдова

    13,3

    Німеччина

    3,1

    Аргентина

    14,1

    Франція

    3,4

    Україна

    18,4

    США

    3,3

    Гондурас

    18,5

    Велика Британія

    4,2

    Грузія

    22,1

    Італія

    5,2

    Білорусь

    19,5

    Китай

    6,0

    Уганда

    26,3

     

    Опинившись у таких умовах господарювання, українські сільгоспвиробники  змушені  забезпечувати конкурентоспроможність своєї продукції  в Україні і на світових ринках за рахунок зменшення оплати праці своїх працівників - частка оплати праці у структурі ВДВ українського сільського господарства найменша з усіх видів економічної діяльності і складає лише 23%, при середній по економіці  - 61%.

    Конкурентоспроможність продукції сільського господарства при мізерній, у порівнянні з іншими країнами, державній підтримці забезпечується за рахунокнизького рівня оплати праці найманих працівників та низьких соціальних стандартів життя на селі.

    Тому, при зниженні обсягів держпідтримки сільськогосподарських підприємств найболючішого удару буде завдано по найманих працівниках АПК.

    За таких умов та за жорсткої конкуренції чи не єдиним шляхом збереження конкурентоздатності є подальша та швидка інтенсифікація виробництва. Що перш за все означає підвищення продуктивності праці шляхом скорочення кількості працівників, підвищення урожайності сільгоспкультур та продуктивності тварин за рахунок застосування сучасних технологій, підвищення рівня агрокультури, технічного переоснащення аграрних підприємств тощо.

    На що будуть потрібні додаткові гроші, які Мінфін вже зараз, до їх отримання сільгосптоваровиробниками, планує обкарнати.

    Слід зазначити, що досягнення конкурентоздатності українським АПК за останні десятиліття створило ряд соціальних проблем серед сільського населення, викликаних застосуванням  високомеханізованих технологій, що замінили людську працю та зробили  багатьох людей на селі зайвими. У 2000 році у сільгосппідприємствах, у тому числі у фермерських господарствах, працювало понад 2,8 млн осіб, у минулому році – 600 тисяч, тобто за 13 років відбулося скорочення кількості робочих місць у сільському господарстві майже на 80%.

    Отож висновки робіть самі, шановні панове чиновники-фінансисти!

    Аналітичний департамент УАК

     

     

    tekst_lista_minfina_page_1.jpg 128.3 КБ
    tekst_lista_minfina_page2.jpg 60.68 КБ





    Схожі новини
  • Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується
  • Аграрний «мізер» Держбюджету-2013
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Невправний розподіл додаткової дотації
  • МінАП оцінює реалізацію держпрограми реформ і розвитку сільського господарства на 2011-2017 рр.. в 86 млрд. грн.

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується



В Україні вже стало ознакою поганого тону – хто тільки не приходить до влади в країні, зразу ж протягує руки до аграрних пільг. Приводом для цього нашого аналізу став лист Міністерства фінансів України від 9 квітня 2014 р. № 31-08120-10-5/7951 на адресу громадських професійних об’єднань АПК України, у якому аграрним громадам пропонують фактично добровільно відмовитися від чинного на сьогодні спецрежиму  оподаткування (з акумуляцією ПДВ).

І вже з 2015 року перейти на один з чотирьох,  витворених у кабінетах чиновників, сурогатів держпідтримки села:

  1. Оподаткування ПДВ на загальних підставах, ставка 20%, з відповідним бюджетним  відшкодуванням від’ємного сальдо ПДВ.
  2. Спецрежим оподаткування ПДВ з розділенням сум акумуляції: частина – до  Спецфонду держбюджету; частина – на спецрахунки.
  3. Спецрежим оподаткування ПДВ при зниженні ставок ПДВ для сільського господарства – 11%, для лісового господарства та рибальства – 9%
  4. Оподаткування ПДВ загальних підставах (ставка 20%) великих сільськогосподарських підприємств, спецрежим (акумуляція ПДВ) для малих та середніх підприємств.

Аграрна галузь – одна із небагатьох  галузей економіки України, яка, попри кризи та складності, демонструє щорічне зростання по усіх напрямках. Позитивні  темпи розвитку і динаміка аграрного виробництва забезпечуються, у тому числі, за рахунок чи не єдиної дієвої фінансової підтримки АПК – акумуляції ПДВ від продажу сільськогосподарської продукції. Саме автономний, без участі чиновника, режим акумуляції ПДВ залишається єдиною реальною фінансовою опорою українських сільгосптоваровиробників.

Додана вартість, на яку нараховується ПДВ, складається із витрат на оплату праці, сум прибутку і податків та субсидій. Сільгоспвиробник купує матеріально-технічні ресурси виробничого призначення з ПДВ, через що у нього утворюється податковий кредит. Після реалізації виробленої продукції він отримує суми з ПДВ, чим формуються податкові зобов’язання. Позитивне сальдо із ПДВ, товаровиробник, замість сплати до бюджету, залишає у своєму розпорядженні, акумулюючи ці кошти на спеціальному рахунку. Чим більше це сальдо, тим більше коштів залишається на розвиток аграрного виробництва.

Якщо ж держава знизить ставку ПДВ для аграріїв, як це запропоновано у згаданому вище листі Мінфіну, то і підтримка значно скоротиться.

Але ж суть пільг для агровиробництва саме і полягає у тому, що держава, виконуючи  регулюючу функцію, підтримує сільгоспвиробників за рахунок усіх платників податків, держбюджету країни.

Бо їсти ж паперові купюри не будеш! І така підтримка, як це демонструє український АПК,  дає незрівнянні позитивні результати:  зростання ВВП, забезпечення продовольчої безпеки держави, формування позитивного  зовнішньоторговельного сальдо і т.ін.

Загальна сума пільг за спеціальним режимом оподаткування ПДВ у 2013 році за очікуваними даними складає 16 млрд грн. Загальна площа усіх сільськогосподарських угідь - 41,5 млн га. Отже, "кругом-бігом" державна підтримка за рахунок ПДВ на 1 га сільгоспугідь в Україні у 2013 році складала 385 грн або € 25/га

Тоді як у ЄС, куди Україна із своїм агарним сектором прямує, "аграрна" підтримка на 1 га значно вища. Так, у 2013 році максимальна пряма підтримка сільського господарства серед країн ЄС була у Греції – 544 євро/га (у 23 рази більша ніж в Україні), мінімальна – у Латвії – 83 євро (3,5 рази більше), не кажучи вже про субсидії на розвиток територій.

Субсидії у країнах ЄС у 2013 році, €/га

 

Пряма підтримка

Розвиток територій

Всього

Греція

544

165

709

Мальта

494

1032

1526

Нідерланди

469

54

529

Бельгія

447

57

504

Данія

394

40

434

Кіпр

366

144

511

Німеччина

346

82

428

Італія

343

113

456

Ірландія

324

85

409

Угорщина

312

138

450

Франція

310

47

357

Словенія

295

231

526

Люксембург

283

101

384

Фінляндія

249

126

375

Швеція

247

86

333

Великобританія

247

46

294

Австрія

236

167

403

Іспанія

206

52

258

Словаччина

200

165

366

Польща

197

120

316

Болгарія

190

130

320

Португалія

174

176

350

Литва

143

96

239

Естонія

112

125

237

Румунія

92

99

191

Латвія

83

85

168

 

Як видно, на такому фоні рівень підтримки аграрного сектору економіки України є надзвичайно малим. І в Україні у порівнянні з іншими видами економічної діяльності, субсидії сільському господарству виглядають також мізерними.

Так, у 2012 році із загальної суми наданих субсидій, пов’язаних з виробництвом (36,6 млрд грн), сільське господарстводаючи 9,3% валової доданої вартості (ВДВ), отримало лише 2,8% субсидій, у той час, коли добувна промисловість, при частці у ВДВ 6,9%, отримала 38,6% субсидій.

Окремо слід зазначити, що відносно високий рівень процентних ставок за кредитами в Україні, що, з урахуванням обороту капіталу у сільському господарстві, становить майже 1 рік, також негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

Середньозважені ставки за кредитами по окремих країнах, % (дані за 2012 р.)

Назва країни

Ставка, %

Назва країни

Ставка, %

Японія

1,5

Польща

8,7

Австрія

2,5

Молдова

13,3

Німеччина

3,1

Аргентина

14,1

Франція

3,4

Україна

18,4

США

3,3

Гондурас

18,5

Велика Британія

4,2

Грузія

22,1

Італія

5,2

Білорусь

19,5

Китай

6,0

Уганда

26,3

 

Опинившись у таких умовах господарювання, українські сільгоспвиробники  змушені  забезпечувати конкурентоспроможність своєї продукції  в Україні і на світових ринках за рахунок зменшення оплати праці своїх працівників - частка оплати праці у структурі ВДВ українського сільського господарства найменша з усіх видів економічної діяльності і складає лише 23%, при середній по економіці  - 61%.

Конкурентоспроможність продукції сільського господарства при мізерній, у порівнянні з іншими країнами, державній підтримці забезпечується за рахунокнизького рівня оплати праці найманих працівників та низьких соціальних стандартів життя на селі.

Тому, при зниженні обсягів держпідтримки сільськогосподарських підприємств найболючішого удару буде завдано по найманих працівниках АПК.

За таких умов та за жорсткої конкуренції чи не єдиним шляхом збереження конкурентоздатності є подальша та швидка інтенсифікація виробництва. Що перш за все означає підвищення продуктивності праці шляхом скорочення кількості працівників, підвищення урожайності сільгоспкультур та продуктивності тварин за рахунок застосування сучасних технологій, підвищення рівня агрокультури, технічного переоснащення аграрних підприємств тощо.

На що будуть потрібні додаткові гроші, які Мінфін вже зараз, до їх отримання сільгосптоваровиробниками, планує обкарнати.

Слід зазначити, що досягнення конкурентоздатності українським АПК за останні десятиліття створило ряд соціальних проблем серед сільського населення, викликаних застосуванням  високомеханізованих технологій, що замінили людську працю та зробили  багатьох людей на селі зайвими. У 2000 році у сільгосппідприємствах, у тому числі у фермерських господарствах, працювало понад 2,8 млн осіб, у минулому році – 600 тисяч, тобто за 13 років відбулося скорочення кількості робочих місць у сільському господарстві майже на 80%.

Отож висновки робіть самі, шановні панове чиновники-фінансисти!

Аналітичний департамент УАК

 

 

tekst_lista_minfina_page_1.jpg 128.3 КБ
tekst_lista_minfina_page2.jpg 60.68 КБ





Схожі новини
  • Агросектор: Листу Мінфіну про ПДВ-пільги присвячується
  • Аграрний «мізер» Держбюджету-2013
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Невправний розподіл додаткової дотації
  • МінАП оцінює реалізацію держпрограми реформ і розвитку сільського господарства на 2011-2017 рр.. в 86 млрд. грн.

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.