- Тваринницька галузь Кіровоградської області збільшилась на 185 корів елітної селекції
- На Волині збільшено поголів'я великої рогатої худоби
- ТВАРИННИЦТВО - ГАЛУЗЬ ПРИБУТКОВА
- Велика біла – це те, що треба
- «ДЕСЯТОК НАШИХ ГУСЕЙ – ЦЕ ДОБРЯЧЕ ПОРОСЯ…»
РАДИВОНІВСЬКИЙ «НОЇВ КОВЧЕГ»
ПАФ «Україна» сьогодні одне з найпотужніших не тільки в Великобагачанському районі, а й в Полтавській області. Зокрема, тут знаходиться половина дійної череди громадського тваринництва району, 40% поголів’я ВРХ і 38% свинопоголів’я. За добу в «Україні» виробляють молока більше, ніж у 60% господарств району. Лідирує підприємство і за темпами зростання заробітної плати. Тут добре розвинена переробна промисловість, підібрана потужна, грамотна команда заступників голови правління, спеціалістів, керівників середньої ланки. Це одне з чотирьох насінницьких господарств району, яке займається вирощуванням ячменю, сої і кукурудзи на насіння.
Директор ПАФ «Україна» Іван Балюк, за словами Анатолія Нагоги, начальника управління агропромислового розвитку Велико-Богачанського району, – унікальна людина. Насамперед тим, що тільки це господарство очолює вже чверть століття. А до цього часу працював головою колгоспу в сусідньому селі. За свою працю нагороджений орденами й медалями, а наприкінці 90-х років Івану Балюку було присвоєно звання «заслужений працівник сільського господарства України». Протягом багатьох років І.М.Балюк обирався депутатом обласної ради, а нині – депутат райради. Чимало зробив і робить для благоустрою населених пунктів.
На «шиї» агрофірми вся соціальна сфера Радивонівки та «бригадних» сіл. Під керівництвом Івана Махтейовича в «Україні» постійно впроваджують нові технології в рослинництві й тваринництві. Одним словом – людина на своєму місці.
З повагою говорить про агрофірму та її керівника і його тезка (але не родич!) сільський голова Радивонівки Іван Ананійович Балюк:
- Я вдячний директору, працівникам агрофірми за те, що на тлі розвалених колгоспів і радгоспів ми виглядаємо в районі, як «Ноїв ковчег». Тут традиційно відзначають кращих механізаторів, влаштовують свято для тваринників. Директор кожному віддячує на знак великої пошани до працівників сільського господарства. У нашому селі всі називають Івана Махтейовича батьком.
Механізатор Петро Кулинич по-селянськи мудро додав: - Усім хороший все одно не будеш. Хоч будь і золотий… Але про себе скажу: я дві операції переніс, то витрати на моє лікування взяла на себе агрофірма.
Під враженням почутого від людей хіба я міг втратити нагоду поспілкуватись з самим І.М.Балюком?
- Іване Махтейовичу, які виробничі потужності має «Україна»?
- Якщо коротко, то маємо 4,5 тис. га ріллі, 2,2 тис. голів ВРХ, у тому числі 700 дійних копрів та 3 тис. голів племінних свиней породи «велика біла». Вирощуємо всі традиційні для Полтавщини культури: озиму пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, соняшник, кукурудзу, жито, овес, просо, гречку і т. ін.
- Розвитку якої галузі приділяєте найбільшу увагу?
- Предметом моєї особливої гордості є тваринницька галузь. Я вже сказав, що ми утримуємо сімсот дійних корів. Так от, від кожної з них за минулий рік було надоєно в середньому 4,5 тис. кг молока. Сукупно за рік виробляємо молока десь 3 тис.т. Такий вал нам забезпечують наші доярки, зоотехнік-селекціонер Лідія Кулинич, головний ветлікар Олександра Стрілець та головний зоотехнік Катерина Резнікова, котра очолює галузь. Маємо також добру кормову базу. Завдяки механізаторам, головному агроному Валентині Халимончук, виконавчому директору Миколі Олійнику, заступнику директора Володимиру Власенку. Вони доклали багато зусиль, аби рільництво працювало високопродуктивно.
- А чому саме тваринництво?
- За освітою я інженер-механік, але все своє життя працював на керівних посадах. І ось коли я був секретарем парткому колгоспу, то мене двічі-тричі на рік заслуховували на бюро райкому партії за незадовільне ведення галузі тваринництва. Мені це так набридло, що тільки-но я нарешті став головою колгоспу, то все зробив, аби ця галузь у нас була на висоті. І наше тваринництво, ще до отримання ним статусу племінного, вже було зразковим.
- Які в «Україні» середньодобові прирости худоби на відгодівлі?
- На свинях – 800 г і більше, в залежності від вікової групи. А колись, пам’ятаю, прирости були в десять разів менші. Свині великої білої породи дуже швидко набирають вагу, у них смачні сало й м'ясо.
- Ви реалізовуєте поросят по 20 грн. за кілограм живої ваги. Це не дорого?
- Думаю, що ні. Це на м’ясокомбінаті приймають наших свиней за ціною втричі меншою. У той час як собівартість кілограма свинини обходиться нам у 15 грн. Бо у нас же свині племінні - вони потребують особливого догляду. Ми намагалися їх по-всякому вирощувати. Але все одно, порося за шість місяців набирає ваги більше центнера.
- Але ж існують якісь рекомендації щодо вирощування племінних свиней?
- Рекомендації є. Не треба обгодовувати порося, давати йому жирного супу, засмаженого салом і т.д.
- Як довго триває період адаптації поросяти в домашніх умовах?
- Приблизно тиждень.
- А скільки заробляють тваринники на підприємстві?
- Ті тваринники, які сумлінно працюють, у нас не ображені. Скажімо, свинарка при відлученні поросят отримує до тисячі гривень на місяць.
- Наскільки ваші тваринники соціально захищені? Чи є в них вихідні, відпустки? Чи оплачуєте їм «лікарняні»?
- Аякже. Все це у них є, і у відпустки вони ходять. Між іншим, в минулому році ми виплатили своїм працівникам більше двох мільйонів гривень грошима. У нас сьогодні працює майже 380 осіб, з них 75 – механізатори.
- Скільки у вас на «озброєнні» одиниць техніки?
- Ой, дуже багато. У нас тільки тракторів 70. І всі – «на колесах».
- Чи актуальне для агрофірми кадрове питання?
- На жаль, актуальне. І це не тільки для нашого господарства. Тому що зарплата механізатора у нас поки що 600 грн. А треба, щоб вона була хоча б удвічі більшою. Молодь не йде в механізатори тільки через це.
- Іване Махтейовичу, ось Ви взяли курс на вирощування ріпаку. Це наказ «згори»?
- Ні, ріпак – рентабельна культура. І її треба впроваджувати у виробництво. Та тільки наша промисловість ще не навчилася виготовляти якісні ріпакові столи. Нещодавно ми купили такий у Вінницькій області, заплатили за нього 42 тис. грн….
- Перепрошую, а що таке «ріпаковий стіл»?
- Це приставка до комбайну для збирання ріпаку… Встановили. Сяк-так упорали з його допомогою свої 300 га. Але потім подивились – втрати урожаю шалені. Ніби «сміється» з селян наша промисловість… Уже цього року посіяли менше ріпаку…
- Надалі напрями господарювання «України» залишаться ті ж самі, чи змінюватимуться, залежно від вимог дня?
- Ні, змінювати поки що нічого не будемо.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ
