«Корови бідняка» для промислових масштабів

11 March, Розділ Тваринництво, переглядів 7 264

Літр справжнього козиного молока екстра-класу сьогодні цінується не менше ніж 5 літрів коров'ячого. Відтак, власники 650 тисяч українських «дерез» мали б озолотитись. Але в реальності, як у відомій українській народній казці - ані сини, ані дід із бабусею так і не отримують з вередливої кози вигоди.

Разом із тим, зарубіжні практики успішного козівництва лише іронічно посміхаються, коли чують від наших фермерів та одноосібників скарги на «невигідність» козиного бізнесу.

Зокрема, про проблеми, які заважають нам доїти з «корови бідняка» золоті монети, йшлося на круглому столі «Козине молоко - аспекти здоров'я та інвестування». Цей захід, який привернув увагу понад 150 бізнесменів, науковців і фермерів, організували консалтингове агентство «УкрАгроКонсалт» і Асоціація вівчарів і козівниківУкраїни під час міжнародної виставки «Agro Animal Show».

Не смердить там, де чисто

«У катастрофічному стані перебувають дрібні вітчизняні господарства, що спеціалізуються на козівництві», - такі оцінки непоодиноко лунали з вуст зарубіжних практиків. Здавалося, що і французи, і голландці, і німці дивляться на наш порожній ринок продуктів із козиного молока й диву даються: як на цьому не заробляти? У свою чергу, деякі наші аматори, що утримують кіз, скаржаться, що часто не можуть збути ані молоко, ані сир - мовляв, не люблять українські споживачі козині продукти, бо вони ніби мають неприємний присмак і запах.

«Неправда, - однозначно заперечує «український француз» мсьє Бернар Вілем, власник фермерського господарства «Шеврет» (Львівщина). - Від добре доглянутої племінної кози молоко абсолютно не тхне й не має якогось характерного неприємного присмаку. І масштабні козині ферми можуть бути високоефективними і в Україні, бо кози на 90% придатні для промислового розведення й утримання. Вони швидко звикають до нового технологічного обладнання, зокрема годувального, напувального, доїльного. А обладнання в нас просте та доступне за ціною».

Французький козиний «Робінзон» в Україні

До речі, Бернар Вілем уподобав собі місце на Львівщині для промислового козівництва. Сьогодні у його господарстві понад 700 дійних кіз. Ні, вони не завезені з Провансу чи Шампані. Через складність і дорожнечу митно-карантинних процедур мсьє Вілем так і не зміг доставити елітне поголів’я зі своєї батьківщини до українського Прикарпаття. Тож довелося закуповувати козичок невизначеного роду й племені у місцевих бабусь. І вже поступово, активно працюючи в племінному напрямі, власник «Шеврет» досягав поліпшення продуктивності свого «народного» поголів'я. Згодом налагодив поточне виробництво різноманітних сирів із козиного молока за французькими рецептами, організувавши три переробні цехи.

«А коли авторитетні експерти дослідили якість продуктів від «Шеврет» з України, дійшли висновку, що вони не гірші, ба, навіть кращі, ніж французькі сирні “родичі”», - пишається своїми здобутками Бернар.

Стандартні гальма

«На 20% щороку зростає споживання свіжого козиного молока в сусідніх з Україною країнах, - констатував у своїй доповіді «Шляхи формування високотехнологічного і конкурентоспроможного молочного козівництва» голова Асоціації вівчарів і козівниківУкраїни ВасильТуринський. - Не думаю, що українці воротили б носа від цілющого життєдайного продукту, якби були впевнені, що козине молоко, яке вони споживають, вироблене за відповідними стандартами якості. Та в Україні ще немає навіть ДСТУ для козиного молока і продуктів з нього. Така неквапливість органів стандартизації неабияк гальмує розвиток козівництва у промислових масштабах і надходження інвестицій.

Натомість у Європі все більшає ферм, де за сучасними технологіями утримують навіть понад 5000 дійних кіз і надоюють щороку більше 1200 літрів молока від кожної».

Піонери українського промислового козівництва

Ще три-чотири роки тому таких господарств, які б мали досвід успішного ведення масштабного козівництва, в Україні не було. От і ФГ «Семеро козенят» під проводом Ірини Демьянюк, що на Київщині, розпочинало свій літопис успішності лише з двох козичок. Тепер це підприємство має статус племінного репродуктора з розведення кіз зааненської породи, налічуючи понад 500 голів. Більше того, і козине молоко, й продукти з нього під торговою маркою господарства можна придбати в найбільших торговельних мережах Києва. Як же вдалося ФГ «Семеро козенят» успішно подолати нелегкий шлях від пасовища до полиці? На це запитання ми й відповімо після того, як відвідаємо назване господарство, яке стало одним із піонерів українського промислового козівництва.

Юрій МАЛАЙ