Аграрний тиждень. Україна
» » » Важливі питання розвитку особистих селянських господарств
» » » Важливі питання розвитку особистих селянських господарств

    Важливі питання розвитку особистих селянських господарств


    Значну роль в українському суспільстві відіграють особисті селянські господарства (домогосподарства населення). І справа не тільки в тім, що вони виробляють майже половину валової продукції сільського господарства. Від успіху їх господарської діяльності у великій мірі визначається розвиток і соціальна облаштованість сільських територій.

     

    Між тим, не більше третини сіл мають водопровід, каналізацію, гаряче водопостачання, газифікацію. Скорочується кількість дитячих закладів, загальноосвітніх шкіл, бібліотек. Гостро стоїть питання забезпечення медичними послугами, питною водою.

    За даними експертів, з України на заробітки в чужі краї виїхало 6,5 млн. чоловік, з яких 9% працюють у сільському господарстві. Серед них чимало тих, хто через різні незгоди покинули свої рідні села.  

    Порівняно з 2005 р. кількість особистих селянських господарств у 2011р. скоротилася з 4,9 до 4,3 млн. одиниць, площа їх земельних ділянок - відповідно з 6,7 до 6,4 млн. га, чисельність великої рогатої худоби – з 3,3 до 2,3 млн. голів, у т.ч. корів – з 2,3 до 1,6 млн. голів. Питома вага виробництва валової продукції сільського господарства знизилася з 59,5% до 48,2%.

    Ці тенденції мають свої причини, адже особисті селянські господарства функціонують в умовах слаборозвиненої матеріально-технічної бази. За даними вибіркового обстеження 2011 р., на 1000 домогосподарств населення у сільській місцевості припадає лише 25,9 тракторів, 5,3 автомобілів, 20,4 культиваторів, 16,7 сівалок, 3,2 комбайнів, 59,2 плуги. Особливо мало ці господарства мають техніки, яка б відповідала їх розмірам, – міні-тракторів і відповідного шлейфу машин. Всі 4,3 млн. домогосподарств населення мають тільки 44,0 тис. міні-тракторів і мотоблоків. Використання міні-техніки ускладнено високими цінами на неї, невідповідними з платоспроможним попитом сільського населення. Результатом цього є значне використання ручної праці – до 70-94%, а отже - зростання трудомісткості вирощування сільгоспкультур в особистих селянських господарствах. В 2011 р. 10,9% домогосподарств для обробки землі були змушені використовувати тільки ручну працю і 1,4% коней і волів.

    Незважаючи на те, що технології домогосподарств населення вважають архаїчними і низькоефективними, 69,6% господарств застосовували мінеральні добрива, 90,9% – органічні і 90,2% – засоби захисту рослин. Певна частка господарств користується послугами найманих працівників – одноразово або сезонно.

    В 2011 р. рівень забезпеченості особистих селянських господарств господарськими спорудами і приміщеннями для зберігання урожаю, кормів, утримання худоби та птиці, реманенту становив у середньому 41%. В тому числі приміщеннями для зберігання урожаю господарства забезпечені на 62,8%, утримання худоби та птиці – на 50,2%, для зберігання кормів – 32,1%, утримання техніки та реманенту – 9%. Площа господарських будівель і споруд, незалежно від площі землі, становила лише 13-27 м2.

    Така ситуація викликає занепокоєння, бо практично вся наявна сільськогосподарська техніка в домогосподарствх населення зберігається під відкритим небом. Селяни змушені продавати урожай за зниженими цінами, адже не мають приміщень для його зберігання. Розвиток тваринництва стримується через обмеженість приміщень для утримання худоби та кормів для неї.

     

    Одним із напрямів покращання техніко-технологічного оснащення особистих селянських господарств є створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Нині їх існує 851 од., а потреба в них складає понад 12 тисяч. Із них відповідну частку повинні займати кооперативи агротехсервісного спрямування. Велике значення також має інтеграція на правах взаємодопомоги домогосподарств населення з фермерськими і сільгосппідприємствами та агрохолдингами. Очевидно, тут без прийняття відповідного нормативно-правового акта не обійтися.

    Підвищенню ефективності діяльності особистих селянських господарств сприятимуть і створення в них сімейних молочних ферм як ефективної форми організації і розвитку тваринницьких галузей. Розрахунки показують, що за розміром найефективнішими вони можуть бути на 15 корів (рис.).

     

     

    Рис. Вартість будівництва сімейної ферми на 5-15 корів

     

    Гостру потребу відчувають особисті селянські господарства в налагодженні збуту і переробки виробленої продукції. Тут теж повинні зіграти свою роль сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Не останнє місце займає і встановлення паритетних, взаємовигідних і зобов’язуючих стосунків між домогосподарствами населення і підприємствами харчової промисловості.

    Серед економістів і практиків нашої держави широко розповсюджена думка, що майбутнє належить великим високотоварним сільськогосподарським структурам. Саме в них спостерігається висока ефективність використання землі, капіталу і праці.

    На перший погляд, такі висновки мають серйозне підґрунтя. Проте це не так. Науковці стверджують, що особисті селянські господарства мають найвищий рівень ефективності (табл.).

     

    Порівняльна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у різних господарських формуваннях України у 2010 році

    Показник

    Сільськогосподарські підприємства (без фермерських)

    Фермерські господарства

    Господарства населення

    На 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

     

     

     

    Валова продукція у порівняльних цінах 2005 року – всього

    238,2

    124,9

    353,0

       у т.ч. рослинництва

    131,7

    106,0

    205,4

                тваринництва

    106,5

    18,9

    147,6

    умовний валовий дохід (при фактичних цінах)

    361,8

    127,1

    1007,8

       у т.ч.: оплата праці

    39,6

    19,2

    350,5

                   прибуток

    323,2

    107,9

    657,3

    на середньорічного працівника

    12370,0

    5244,0

    5637,0

    оплата праці на середньорічного працівника

    13181,0

    7906,0

    15000,0

      Джерело: Месель-Веселяк В.Я. Форми господарювання в сільському господарстві України (результати, проблеми, вирішення) / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2012. – №1. – С. 19

     

    Це означає, що особисті селянські господарства варті державної уваги, підтримки, якими наділені сільгосппідприємства. В першу чергу, необхідно розширити наукові дослідження проблем особистих селянських господарств і на цій основі розробити і прийняти цільову державну програму їх розвитку та відповідні нормативно-правові документи.

    І насамкінець. У Німеччині бауери (сільські господарі) мають площу землі 5-7-10 га (в Україні таких домогосподарств населення нараховується понад 60%). Німецькі економісти вважають, що їх укрупнення недоцільне. Важливіше забезпечити високу зайнятість населення. Держава робить все для їх розвитку та забезпечення, як і всіх громадян - відповідними соціально-культурними, побутовими стандартами.

    Чим не приклад для України?

    Я. БІЛОУСЬКО,

    О. ВИШНЕВЕЦЬКА,

    кандидати економічних наук

    ННЦ «Інститут аграрної економіки»





    Схожі новини
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
  • Варті державної уваги і підтримки
  • На Волині найнижчі закупівельні ціни на молоко
  • Мінагрополітики розробило проект закону про сільський туризм

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Важливі питання розвитку особистих селянських господарств


Значну роль в українському суспільстві відіграють особисті селянські господарства (домогосподарства населення). І справа не тільки в тім, що вони виробляють майже половину валової продукції сільського господарства. Від успіху їх господарської діяльності у великій мірі визначається розвиток і соціальна облаштованість сільських територій.

 

Між тим, не більше третини сіл мають водопровід, каналізацію, гаряче водопостачання, газифікацію. Скорочується кількість дитячих закладів, загальноосвітніх шкіл, бібліотек. Гостро стоїть питання забезпечення медичними послугами, питною водою.

За даними експертів, з України на заробітки в чужі краї виїхало 6,5 млн. чоловік, з яких 9% працюють у сільському господарстві. Серед них чимало тих, хто через різні незгоди покинули свої рідні села.  

Порівняно з 2005 р. кількість особистих селянських господарств у 2011р. скоротилася з 4,9 до 4,3 млн. одиниць, площа їх земельних ділянок - відповідно з 6,7 до 6,4 млн. га, чисельність великої рогатої худоби – з 3,3 до 2,3 млн. голів, у т.ч. корів – з 2,3 до 1,6 млн. голів. Питома вага виробництва валової продукції сільського господарства знизилася з 59,5% до 48,2%.

Ці тенденції мають свої причини, адже особисті селянські господарства функціонують в умовах слаборозвиненої матеріально-технічної бази. За даними вибіркового обстеження 2011 р., на 1000 домогосподарств населення у сільській місцевості припадає лише 25,9 тракторів, 5,3 автомобілів, 20,4 культиваторів, 16,7 сівалок, 3,2 комбайнів, 59,2 плуги. Особливо мало ці господарства мають техніки, яка б відповідала їх розмірам, – міні-тракторів і відповідного шлейфу машин. Всі 4,3 млн. домогосподарств населення мають тільки 44,0 тис. міні-тракторів і мотоблоків. Використання міні-техніки ускладнено високими цінами на неї, невідповідними з платоспроможним попитом сільського населення. Результатом цього є значне використання ручної праці – до 70-94%, а отже - зростання трудомісткості вирощування сільгоспкультур в особистих селянських господарствах. В 2011 р. 10,9% домогосподарств для обробки землі були змушені використовувати тільки ручну працю і 1,4% коней і волів.

Незважаючи на те, що технології домогосподарств населення вважають архаїчними і низькоефективними, 69,6% господарств застосовували мінеральні добрива, 90,9% – органічні і 90,2% – засоби захисту рослин. Певна частка господарств користується послугами найманих працівників – одноразово або сезонно.

В 2011 р. рівень забезпеченості особистих селянських господарств господарськими спорудами і приміщеннями для зберігання урожаю, кормів, утримання худоби та птиці, реманенту становив у середньому 41%. В тому числі приміщеннями для зберігання урожаю господарства забезпечені на 62,8%, утримання худоби та птиці – на 50,2%, для зберігання кормів – 32,1%, утримання техніки та реманенту – 9%. Площа господарських будівель і споруд, незалежно від площі землі, становила лише 13-27 м2.

Така ситуація викликає занепокоєння, бо практично вся наявна сільськогосподарська техніка в домогосподарствх населення зберігається під відкритим небом. Селяни змушені продавати урожай за зниженими цінами, адже не мають приміщень для його зберігання. Розвиток тваринництва стримується через обмеженість приміщень для утримання худоби та кормів для неї.

 

Одним із напрямів покращання техніко-технологічного оснащення особистих селянських господарств є створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Нині їх існує 851 од., а потреба в них складає понад 12 тисяч. Із них відповідну частку повинні займати кооперативи агротехсервісного спрямування. Велике значення також має інтеграція на правах взаємодопомоги домогосподарств населення з фермерськими і сільгосппідприємствами та агрохолдингами. Очевидно, тут без прийняття відповідного нормативно-правового акта не обійтися.

Підвищенню ефективності діяльності особистих селянських господарств сприятимуть і створення в них сімейних молочних ферм як ефективної форми організації і розвитку тваринницьких галузей. Розрахунки показують, що за розміром найефективнішими вони можуть бути на 15 корів (рис.).

 

 

Рис. Вартість будівництва сімейної ферми на 5-15 корів

 

Гостру потребу відчувають особисті селянські господарства в налагодженні збуту і переробки виробленої продукції. Тут теж повинні зіграти свою роль сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Не останнє місце займає і встановлення паритетних, взаємовигідних і зобов’язуючих стосунків між домогосподарствами населення і підприємствами харчової промисловості.

Серед економістів і практиків нашої держави широко розповсюджена думка, що майбутнє належить великим високотоварним сільськогосподарським структурам. Саме в них спостерігається висока ефективність використання землі, капіталу і праці.

На перший погляд, такі висновки мають серйозне підґрунтя. Проте це не так. Науковці стверджують, що особисті селянські господарства мають найвищий рівень ефективності (табл.).

 

Порівняльна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у різних господарських формуваннях України у 2010 році

Показник

Сільськогосподарські підприємства (без фермерських)

Фермерські господарства

Господарства населення

На 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

 

 

 

Валова продукція у порівняльних цінах 2005 року – всього

238,2

124,9

353,0

   у т.ч. рослинництва

131,7

106,0

205,4

            тваринництва

106,5

18,9

147,6

умовний валовий дохід (при фактичних цінах)

361,8

127,1

1007,8

   у т.ч.: оплата праці

39,6

19,2

350,5

               прибуток

323,2

107,9

657,3

на середньорічного працівника

12370,0

5244,0

5637,0

оплата праці на середньорічного працівника

13181,0

7906,0

15000,0

  Джерело: Месель-Веселяк В.Я. Форми господарювання в сільському господарстві України (результати, проблеми, вирішення) / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2012. – №1. – С. 19

 

Це означає, що особисті селянські господарства варті державної уваги, підтримки, якими наділені сільгосппідприємства. В першу чергу, необхідно розширити наукові дослідження проблем особистих селянських господарств і на цій основі розробити і прийняти цільову державну програму їх розвитку та відповідні нормативно-правові документи.

І насамкінець. У Німеччині бауери (сільські господарі) мають площу землі 5-7-10 га (в Україні таких домогосподарств населення нараховується понад 60%). Німецькі економісти вважають, що їх укрупнення недоцільне. Важливіше забезпечити високу зайнятість населення. Держава робить все для їх розвитку та забезпечення, як і всіх громадян - відповідними соціально-культурними, побутовими стандартами.

Чим не приклад для України?

Я. БІЛОУСЬКО,

О. ВИШНЕВЕЦЬКА,

кандидати економічних наук

ННЦ «Інститут аграрної економіки»





Схожі новини
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
  • Варті державної уваги і підтримки
  • На Волині найнижчі закупівельні ціни на молоко
  • Мінагрополітики розробило проект закону про сільський туризм

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.