З наукової точки зору
проблема зміни клімату - комплексна проблема, що охоплює всі ключові аспекти
стійкого розвитку будь-якої країни: екологічні, економічні та соціальні. Щоби
зменшити ризики і потенційні збитки, потрібні своєчасні попереджувальні заходи
з адаптації до погодно-кліматичного впливу.
«Першим і найважливішим кроком для ефективної адаптації основних соціально-економічних галузей є чітке розуміння очікуваних наслідків, вразливості та ризиків, пов’язаних зі зміною клімату у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах», - вважає доктор економічних наук, директор Українського інституту експертизи сортів рослин Сергій Мельник. На цю тему і пропонуємо вам нашу розмову з ним.
- Сергію Івановчиу, АПК має особливе значення у світовій економіці, адже належить до числа основних народногосподарських комплексів, бо визначає продовольчу безпеку. Наскільки серйозні проблеми зміни клімату можуть спричинити сільському господарству?
- Зміна клімату, на переконання провідних вчених, спричиняє надтосерйозні проблеми в розвитку агросектору будь-якої країни. Особливо це стосується тих держав, де місце і роль сільського господарства в економіці є визначальними.
Давайте усвідомимо таку інформацію Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, яка працює при ООН в структурі Всесвітньої метеорологічної організації: на початку ХХ століття потепління набуло нечуваних темпів, а до кінця XXI століття прогнозується зростання температури повітря на 1,1-4,5°C, що може призвести до зникнення 20-30% видів рослин і тварин!
Зрозуміло, зміни клімату вже позначаються на сільському господарстві. Нові дослідження Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН та Бази даних надзвичайних ситуацій доводять, що посуха і сильна спека за останні 50 років ужескоротили виробництво зернових на 10%.
- Серйозні аргументи…
- Так. А ось іще такі: вчені дослідили наслідки 2 800 екстремальних гідрометеорологічних лих - повеней, посух та сильної спеки і холоду - в період між 1964 і 2007 роками в 177 країнах світу і порівняли їх з виробничими показниками 16 зернових культур. Виявилась відсутність істотного впливу повеней або крижаних штормів, натомість науковці констатували: саме посуха і сильна спека призвели до падіння середнього національного виробництва зернових умежах 9-10%. Причому посуха вплинула і на зниження врожайності зернових,і на урожайні площі, а спека – головним чином на урожайність.
- Тобто є реальна загроза забезпеченню продовольством людей всієї планети?
- Пов'язані з погодою ризики, констатують вчені, несуть загрозу продовольчій безпеці Європи, Африки та Індії. Так, у Європі торік внаслідок зміни клімату аграрії зазнали збитків у виробництві плодоовочевих культур більше ніж на $2 млрд. Наприклад, нижчий, ніж очікували, отримали врожай плодових у Німеччині: яблук і груш - на 50%, вишні і сливи - відповідно на 40% і 60%.
Наслідки глобальної зміни клімату стають все більш відчутними і в Україні. За даними вітчизняних кліматологів, протягом 1901-1960 рр. річна температура повітря зросла на 0,1-0,4°С. За останні 40 років ХХ століття у степових регіонах – на 0,5°С, у лісостепових – на 1,3°С, у поліських – на 1,4°С. Значне потепління реєструється у зимові місяці (2,6-3,3°С - у Поліссі й Лісостепу, 1,1°С - у Степу), а навесні та влітку – 1,3-1,6°С у Поліссі й Лісостепу та 0,7-1,0°С – у Степу. Дана ситуація набуває сталої тенденції, і за останні 20 років середньорічна температура зросла ще на 0,8°С, а середня температура січня та лютого – на 1-2°С, що вже призвело до змін у ритмі сезонних явищ – весняних паводків, початку цвітіння та випадіння снігу.
- Від яких ще негативних наслідків потерпає наше сільське господарство і яких ризиків ми очікуємо?
- Це такі надзвичайно реальні ризики, як зниження родючості ґрунтів, зменшення загальної продуктивності сільгоспкультур, ріст ступеню розповсюдження шкідників та хвороб цих культур, зростання частоти виникнення екстремальних явищ, зокрема посух, які пов’язані з водними ресурсами.
Наприклад, серед ризиків, пов’язаних зі зменшенням родючості ґрунтів, можна відмітити негативний вплив водної ерозії, ущільнення ґрунтів, опустелювання, мінеральне голодування, засолення ґрунтів, зміну структур ґрунтової біоти. А от щодо ризиків, пов’язаних із різним ступенем поширення шкідливих організмів, варто розрізняти появу чужорідних видів, збільшення кількості генерацій та перехід у розряд традиційних організмів, які раніше не завдавали економічної шкоди агросектору.
Зважте, заданими НААН України, за останні десятиліття відбувається фактичне зміщення меж природно-кліматичних зон країни на 100-150 км на північ. Умови вегетації у традиційній підзоні Північного Степу (Дніпропетровська, Кіровоградська області та ін.) за останні роки вже відповідають підзоні Південного Степу. Гідротермічний коефіцієнт тут становить 0,45. Це умови – як у зоні Південно-Західної Африки у пустелі Калахарі!
Підзона Північного Степу поступово зміщується на території Черкаської, Полтавської та інших областей, які традиційно були в зоні Лісостепу. І якщо наявні тенденції змін клімату збережуться у найближчі 20 років, це будереальна небезпека фактичної втрати для інтенсивного землеробства не тільки зони Степу, а й понад половини площ орних земель України і майже 2/3 площі сучасної зони Лісостепу.
Поступово степова частина України за кліматичним режимом наближається до сухих субтропіків, як, наприклад, Греція. Це ще не пустеля, та вже не степ. У таких умовах вирощувати нинішній набір агрокультур через 20 років буде неможливо. Виникнуть суттєві проблеми, якщо не буде сортів культур, адаптованих до значно меншого вегетаційного періоду, до змін термінів посіву і термінів збору врожаю, до інших речей. Такі наслідки можуть призвести до непридатності території для проживання людей і ведення господарської діяльності, тобто фактично до втрати в господарському використанні від 15 до 21 млн га площ орних земель; недоотримання щорічно валового збору від 24 до 40 млн т якісного зерна та інших продовольчих культур (овочів, плодів, ягід, винограду, горіхів, кормів), що є традиційною продукцією зони Степу; неконтрольованої міграції населення зони Степу у північніші регіони країни через неможливість ведення аграрного виробництва; дефіциту прісної і чистої води; дискомфортності навколишнього середовища для життя на півдні.
- Якусь страшну картину ви малюєте, Сергію Івановичу! А чи є хоч якийсь позитив від змін клімату?
- Краще бути реалістом, готовим до змін, я вважаю. Втім, ви вірно підмітили: чи є позитив? До ймовірних позитивних наслідків для сільського господарства країни науковці відносять зростання тривалості вегетаційного періоду деяких агрокультур, поширення на північ зони вирощування теплолюбних рослин, оптимізацію фізіологічного стану польових і плодових культур у зимовий період та підвищення врожайності зернових унаслідок збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, що сприятиме прискоренню на 30-100% процесу фотосинтезу.
- Яка роль відводиться в цьому процесі сортовим ресурсам країни?
- Їм належить особлива роль у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва зерна для продовольчих і фуражних цілей. А це неможливе без організації комплексної оцінки сортів. Тому одним із основних завдань нашої установи та підпорядкованих їй філій і лабораторій є формування національних сортових ресурсів як основи продовольчої безпеки держави. До слова, нашапрофесійна діяльність спрямована саме на реалізацію Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».
Офіційним інформаційним джерелом сортів-новинок, а також сортового асортименту для насіннєвих установ і виробників сільгосппродукції є, як відомо,Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Завдяки досягненням селекції та конкурсному відбору сортів під час державної науково-технічної експертизи у реєстрі на 2017 рік підтримувалось 10216 сортів і гібридів, з них 42% - вітчизняної селекції (традиційно - пшениця, ячмінь, гречка і соя), а 68% – іноземної.
- А є серед них нові, невластиві для нашої країни?
- Так, останнім часом у зв’язку зі зміною клімату в Україні проходять кваліфікаційну експертизу та вносяться до реєструтакі сорти. За напрямами використання вони поділяються на лікарські, енергетичні, олійні. Зокрема, вітекс лікарський – ареал розповсюдження Африка, міскантус гігантський – Азія, Африка, Австралія, просо прутовидне – Північна Америка, павловнія – Китай, кунжут індійський – Азія, Африка. До інституту подана заявка на проведення кваліфікаційної експертизи сортів виду Теффа, країна походження – Ефіопія. Культура використовується в цій країні як основна зернова і вирощується на близько 30% посівних площ.
Відбуваються зміни і в зонах випробовування нових сортів- кандидатів. Зокрема,триває кваліфікаційна експертиза в зоні Полісся для сортів кукурудзи середньостиглої групи.
- У чому ви вбачаєте особливість сортових ресурсів України?
- В тому, що кожен сорт має специфічні особливості споживчих якостей, обсяг використання в залежності від різних природно-кліматичних зон і відповідно різний попит користування на регіональних ринках посівного матеріалу.
Ось чому особливого значення, з огляду на глобальні зміни клімату, набуває добір сортів для конкретних ґрунтово-кліматичних умов з високим генетичним потенціалом продуктивності, підвищеною морозо-, зимо-, посухо-, жаростійкістю, а також стійкістю до хвороб та шкідників і підвищеним потенціалом реалізації фотосинтетично-активної радіації.
Зареєстровані нові сорти сільгоспкультур за найважливішими ознаками і властивостями належать до різних типів інтенсивності, реакції на агрофон і умови вирощування. Вони мають неоднакові адаптивні властивості, висоту, час дозрівання.
Такий наявний значний сортимент сортів рослин, видання і поширення Державного реєстру сортів рослин,придатних для поширення в Україні, і Каталогу з характеристиками нових сортів рослин, полегшують прибуткову діяльність господарствам усіх форм власності завдяки добору та маневруванню сортами сільгоспкультур.
Ксенія Любомир
Подальший розвиток АПК потребує створення інноваційних технологій виробництва, післязбиральної обробки та зберігання
Докладніше