Проблеми захисту хмелю

13 May, Розділ Рослинництво, переглядів 4 911

В Україні виробництво хмелю сконцентровано в господарствах поліської і лісостепової зон, де ґрунтово-кліматичні умови найбільше відповідають біологічним особливостям культури та дозволяють отримувати високоякісну хмелесировину ароматичних і гірких сортів для забезпечення потреб вітчизняної промисловості.

Вирощування хмелю в основному проводиться в монокультурі, де вже на 4-6 рік створюється своєрідний інфекційний фон збудників хвороб: несправжня борошниста роса і кореневі гнилі. Нагромаджуються шкідники, що трофічно пов'язані з цією культурою (люцерновий довгоносик, картопляна совка, ковалики, чорниші, павутинний кліщ та інші), та бур'яни. Саме вони є першопричиною інтенсивного зрідження хмелеплантацій і зниження їх продуктивності та рентабельності виробництва уже на 5-7 рік культивування хмелю.

Рослини хмелю з моменту появи сходів аж до збирання уражуються хворобами, що призводить до зниження урожайності та його якості. Збудниками хвороб хмелю є в основному гриби, бактерії, віруси, мікоплазми і нематоди. Вони передаються через ґрунт, посадковий матеріал і рослинні рештки.

В останні роки найпоширенішою і найнебезпечнішою грибною хворобою хмелю в усіх районах його вирощування є несправжня борошниста роса (збудник гриб Pseudoperenospora humuli Wils.). Клас – Ооmycetes. Порядок – Реrоnosporales.

Проявляється хвороба весною на підростаючих пагонах, що під дією міцелію гриба потовщуються, міжвузля вкорочуються, спотворені дрібні листки дуже ламкі, закручуються донизу, набуваючи світло-зеленого кольору. Заражені стебла набувають форми колоска, тому їх називають колосоподібними пагонами. З нижньої сторони цих листків утворюється щільний, густий, темно-сірий, з фіолетовим відблиском наліт.

Колосоподібні пагони не розвиваються, зупиняються в рості, засихають і гинуть. Вони є первинним джерелом розповсюдження хвороби. Такі пагони можуть з'являтись на рослинах протягом усього вегетаційного періоду як на головних стеблах, так і на бічних.

У міру росту рослин хвороба переходить на листки – спочатку на нижньому ярусі, а потім поширюється доверху. На уражених листках утворюються бурі розкидані плями різної величини, обмежені жилками. На нижній стороні листків утворюється темно-сірий з фіолетовим відтінком наліт гриба, що є вторинним джерелом інфекції. При сильному ураженні плями зливаються, листя жовтіє і засихає.

З середини липня – на початку серпня хвороба переходить на квіти і шишки. Якщо гриб уразив шишки на початку їх формування, вони зупиняються в рості, твердіють, темніють і густо покриваються фіолетовим нальотом, часто розсипаються. Зараження грибом уже сформованих шишок викликає побуріння лусок, і вони втрачають пружність. Зараження рослин відбувається шляхом перенесення вітром конідій (спорангіїв) гриба, які, потрапивши в краплину води, що знаходиться на листках, утворюють зооспори з двома джгутиками. Сформовані зооспори проникають в рослини через продихи за допомогою ростових трубочок і між клітинами розростаються у міцелій. На міцелії утворюються присоски (гаусторії), за допомогою яких гриб живиться, з нижньої сторони листка гриб формує дихотомічно розгалужені зооспорангієносці (із зооспорангіями), які виходять через продихи листків і мають фіолетовий відтінок. Влітку гриб поширюється від рослини до рослини зооспорангіями, переносячись вітром і краплинами дощу. Час від зараження рослини до прояву хвороби у формі нальоту становить 4-12 днів. При зараженні листків тривалість інкубаційного періоду становить 5-7, а при зараженні шишок – 3-5 днів. За вегетаційний період залежно від умов гриб може розвиватись в 10-15 генераціях.

Найбільше ураження рослин несправжньою борошнистою росою спостерігається за відносної вологості 80% і більше. Восени, в тканинах уражених листків, в лусках шишок хмелю, при низьких температурах утворюються зимові ооспори з потовщеними оболонками. Ооспори – округлі з товстою оболонкою тільця, що допомагають збуднику перенести несприятливі умови. Протягом зими і ранньою весною опалі шишки і листя хмелю розпадаються, згнивають, а ооспори при цьому звільняються. Гриб може перезимовувати не лише ооспорами в листі й лусочках хмелю, але і міцелієм в підземних частинах стебел хмелю. При зараженні рослин хмелю несправжньою борошнистою росою на ушкоджених стеблах, гілках урожайність знижується на 50% і більше, а якість шишок значно погіршується.

В хмелегосподарствах України в 2012 р. несправжня борошниста роса у фазу сходів хмелю через несприятливі погодні умови у травні масового прояву не мала. Хвороба уразила 5-10%, максимально - 12% рослин у Львівській, Житомирській, Хмельницькій та Рівненській областях.

Із випаданням опадів у першій декаді червня прояви та шкодочинність хвороби різко зросли. Хвороба охопила 12-25% рослин з інтенсивністю ураження 4-19%. Розвитку хвороби заважали спекотні погодні умови впродовж вегетаційного періоду росту та розвитку хмелю, лише під час випадання опадів її поширення поступово зростало: у Львівській області – до 42% рослин, Хмельницькій – 44%, Житомирській – 66%, Рівненській – 78%.

У зв’язку із зростанням краплинної вологи (роси, тумани) наприкінці вегетаційного періоду хмелю у серпні ураження рослин хворобою становило 63-78% у Львівській, Хмельницькій та Житомирській областях, максимально – 86% у Рівненській області.

Розвиток несправжньої борошнистої роси у 2013 р. відбуватиметься за настання сприятливих погодних умов для збудника хвороби (відносної вологості 70-100%, що супроводжуватиметься прохолодною температурою повітря +14-17⁰С), та несвоєчасного проведення обробок хмеленасаджень фунгіцидами.

Ефективним методом захисту рослин хмелю від ураження несправжньою борошнистою росою є впровадження у виробництво стійких сортів, таких як Гайдамацький, Заграва, Слов’янка. Значно зменшують ураження технологічні заходи – викорчовування дикого хмелю поблизу хмільників на відстані 1,5-2 кілометри. Слід уникати закладання хмільників на низьких, вологих і затінених місцях. Обов’язкове видалення колосоподібних пагонів на сходах і рослинах протягом усього вегетаційного періоду з послідуючим їх знищенням. Потрібно своєчасно проводити заведення рослин на підтримки.

Високу ефективність захисту забезпечує використання двокомпонентного системного фунгіциду Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г. з нормою 400 г на 100 л води проти первинної інфекції псевдопероноспорозу, внесеного після обрізування маток хмелю перед їх закриттям.

Значному підвищенню врожайності сприяє захист хмелю при поширенні хвороби по вегетуючих рослинах, особливо в другій половині вегетації – під час та після цвітіння рослин хмелю.

Система захисту передбачає багаторазове обприскування рослин під час їх вегетації із чергуванням системних і контактних фунгіцидів, таких як: Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г. (металаксил – М, 40 г/кг + манкоцеб 640 г/кг) – 2,5 кг/га – 2 рази; Купроксат, к.с. (сульфат міді триосновний, 345 г/л) – 5,0 л/га; Альєтт, з.п. (фосетил алюмінію, 800 г/кг) – 4,0 кг/га; Ордан, з.п. (цимоксаніл, 42 г/кг + хлороксид міді, 689 г/кг) – 3,0 кг/га; Акробат МЦ, в.г. (диметоморф , 90 г/кг + манкоцеб, 600 г/кг) – 3,0 кг/га; Агат 25-К, т.п. (бактерії Pseudomonas aureofaciens) – 0,2 кг/га, яке забезпечує ефективність на рівні 85,6-92,0% перед цвітінням та 87,3-96,9% у фазу формування шишок.

О.В. ВЕНГЕР,

В.М. ВЕНГЕР,

І.В. ЯКУБЕНКО,

Н.А. ФЕДОРЧУК,

В.В. ВЕНГЕР

Інститут сільського господарства Полісся НААН