Проблеми захисту хмелю

В Україні виробництво хмелю сконцентровано в господарствах поліської і лісостепової зон, де ґрунтово-кліматичні умови найбільше відповідають біологічним особливостям культури та дозволяють отримувати високоякісну хмелесировину ароматичних і гірких сортів для забезпечення потреб вітчизняної промисловості.

Вирощування хмелю в основному проводиться в монокультурі, де вже на 4-6 рік створюється своєрідний інфекційний фон збудників хвороб: несправжня борошниста роса і кореневі гнилі. Нагромаджуються шкідники, що трофічно пов'язані з цією культурою (люцерновий довгоносик, картопляна совка, ковалики, чорниші, павутинний кліщ та інші), та бур'яни. Саме вони є першопричиною інтенсивного зрідження хмелеплантацій і зниження їх продуктивності та рентабельності виробництва уже на 5-7 рік культивування хмелю.

Рослини хмелю з моменту появи сходів аж до збирання уражуються хворобами, що призводить до зниження урожайності та його якості. Збудниками хвороб хмелю є в основному гриби, бактерії, віруси, мікоплазми і нематоди. Вони передаються через ґрунт, посадковий матеріал і рослинні рештки.

В останні роки найпоширенішою і найнебезпечнішою грибною хворобою хмелю в усіх районах його вирощування є несправжня борошниста роса (збудник гриб Pseudoperenospora humuli Wils.). Клас – Ооmycetes. Порядок – Реrоnosporales.

Проявляється хвороба весною на підростаючих пагонах, що під дією міцелію гриба потовщуються, міжвузля вкорочуються, спотворені дрібні листки дуже ламкі, закручуються донизу, набуваючи світло-зеленого кольору. Заражені стебла набувають форми колоска, тому їх називають колосоподібними пагонами. З нижньої сторони цих листків утворюється щільний, густий, темно-сірий, з фіолетовим відблиском наліт.

Колосоподібні пагони не розвиваються, зупиняються в рості, засихають і гинуть. Вони є первинним джерелом розповсюдження хвороби. Такі пагони можуть з'являтись на рослинах протягом усього вегетаційного періоду як на головних стеблах, так і на бічних.

У міру росту рослин хвороба переходить на листки – спочатку на нижньому ярусі, а потім поширюється доверху. На уражених листках утворюються бурі розкидані плями різної величини, обмежені жилками. На нижній стороні листків утворюється темно-сірий з фіолетовим відтінком наліт гриба, що є вторинним джерелом інфекції. При сильному ураженні плями зливаються, листя жовтіє і засихає.

З середини липня – на початку серпня хвороба переходить на квіти і шишки. Якщо гриб уразив шишки на початку їх формування, вони зупиняються в рості, твердіють, темніють і густо покриваються фіолетовим нальотом, часто розсипаються. Зараження грибом уже сформованих шишок викликає побуріння лусок, і вони втрачають пружність. Зараження рослин відбувається шляхом перенесення вітром конідій (спорангіїв) гриба, які, потрапивши в краплину води, що знаходиться на листках, утворюють зооспори з двома джгутиками. Сформовані зооспори проникають в рослини через продихи за допомогою ростових трубочок і між клітинами розростаються у міцелій. На міцелії утворюються присоски (гаусторії), за допомогою яких гриб живиться, з нижньої сторони листка гриб формує дихотомічно розгалужені зооспорангієносці (із зооспорангіями), які виходять через продихи листків і мають фіолетовий відтінок. Влітку гриб поширюється від рослини до рослини зооспорангіями, переносячись вітром і краплинами дощу. Час від зараження рослини до прояву хвороби у формі нальоту становить 4-12 днів. При зараженні листків тривалість інкубаційного періоду становить 5-7, а при зараженні шишок – 3-5 днів. За вегетаційний період залежно від умов гриб може розвиватись в 10-15 генераціях.

Найбільше ураження рослин несправжньою борошнистою росою спостерігається за відносної вологості 80% і більше. Восени, в тканинах уражених листків, в лусках шишок хмелю, при низьких температурах утворюються зимові ооспори з потовщеними оболонками. Ооспори – округлі з товстою оболонкою тільця, що допомагають збуднику перенести несприятливі умови. Протягом зими і ранньою весною опалі шишки і листя хмелю розпадаються, згнивають, а ооспори при цьому звільняються. Гриб може перезимовувати не лише ооспорами в листі й лусочках хмелю, але і міцелієм в підземних частинах стебел хмелю. При зараженні рослин хмелю несправжньою борошнистою росою на ушкоджених стеблах, гілках урожайність знижується на 50% і більше, а якість шишок значно погіршується.

В хмелегосподарствах України в 2012 р. несправжня борошниста роса у фазу сходів хмелю через несприятливі погодні умови у травні масового прояву не мала. Хвороба уразила 5-10%, максимально - 12% рослин у Львівській, Житомирській, Хмельницькій та Рівненській областях.

Із випаданням опадів у першій декаді червня прояви та шкодочинність хвороби різко зросли. Хвороба охопила 12-25% рослин з інтенсивністю ураження 4-19%. Розвитку хвороби заважали спекотні погодні умови впродовж вегетаційного періоду росту та розвитку хмелю, лише під час випадання опадів її поширення поступово зростало: у Львівській області – до 42% рослин, Хмельницькій – 44%, Житомирській – 66%, Рівненській – 78%. 

У зв’язку із зростанням краплинної вологи (роси, тумани) наприкінці вегетаційного періоду хмелю у серпні ураження рослин хворобою становило 63-78% у Львівській, Хмельницькій та Житомирській областях, максимально – 86% у Рівненській області.

Розвиток несправжньої борошнистої роси у 2013 р. відбуватиметься за настання сприятливих погодних умов для збудника хвороби (відносної вологості 70-100%, що супроводжуватиметься прохолодною температурою повітря +14-17⁰С), та несвоєчасного проведення обробок хмеленасаджень фунгіцидами.

Ефективним методом захисту рослин хмелю від ураження несправжньою борошнистою росою є впровадження у виробництво стійких сортів, таких як Гайдамацький, Заграва, Слов’янка. Значно зменшують ураження технологічні заходи – викорчовування дикого хмелю поблизу хмільників на відстані 1,5-2 кілометри. Слід уникати закладання хмільників на низьких, вологих і затінених місцях. Обов’язкове видалення колосоподібних пагонів на сходах і рослинах протягом усього вегетаційного періоду з послідуючим їх знищенням. Потрібно своєчасно проводити заведення рослин на підтримки.

Високу ефективність захисту забезпечує використання двокомпонентного системного фунгіциду Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г. з нормою 400 г на 100 л води проти первинної інфекції псевдопероноспорозу, внесеного після обрізування маток хмелю перед їх закриттям.

Значному підвищенню врожайності сприяє захист хмелю при поширенні хвороби по вегетуючих рослинах, особливо в другій половині вегетації – під час та після цвітіння рослин хмелю.

Система захисту передбачає багаторазове обприскування рослин під час їх вегетації із чергуванням системних і контактних фунгіцидів, таких як: Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г. (металаксил – М, 40 г/кг + манкоцеб 640 г/кг) – 2,5 кг/га – 2 рази; Купроксат, к.с. (сульфат міді триосновний, 345 г/л) – 5,0 л/га; Альєтт, з.п. (фосетил алюмінію, 800 г/кг) – 4,0 кг/га; Ордан, з.п. (цимоксаніл, 42 г/кг + хлороксид міді, 689 г/кг) – 3,0 кг/га; Акробат МЦ, в.г. (диметоморф , 90 г/кг + манкоцеб, 600 г/кг) – 3,0 кг/га; Агат 25-К, т.п. (бактерії Pseudomonas aureofaciens) – 0,2 кг/га, яке забезпечує ефективність на рівні 85,6-92,0% перед цвітінням та 87,3-96,9% у фазу формування шишок.

О.В. ВЕНГЕР,

В.М. ВЕНГЕР,

І.В. ЯКУБЕНКО,

Н.А. ФЕДОРЧУК,

В.В. ВЕНГЕР

Інститут сільського господарства Полісся НААН 

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.