Аграрний тиждень. Україна
» » » КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Михайло АГАФОНОВ, заступник директора Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства:
» » » КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Михайло АГАФОНОВ, заступник директора Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства:

    КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Михайло АГАФОНОВ, заступник директора Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства:


    «Вивести галузь з критичного стану можливо лише шляхом інтенсивного розвитку розсадництва до рівня вимог світових стандартів у найближчі 3-5 років».

    Для цього при розробці довгострокової програми необхідно визначити основні стратегічні напрями подальшого удосконалення економічних систем ведення розсадництва в умовах ринкової економіки і різних форм власності та етапи їхнього ефективного розвитку на перспективу до 2025 року.
    Таку програму необхідно розробити для кожної виноградарської зони. Для цього необхідно максимально використати науковий потенціал галузі, на основі результатів досліджень науково-дослідних установ скласти детальні плани, передбачивши фінансове та матеріально-технічне забезпечення.
    Ми повинні повернутися до відродження зонального виноградарства України, яке започатковано у 30-ті роки минулого століття. 2002 року Мінагрополітики наказом №15/84 встановило 15 виноградних зон, які, на жаль, існують лише формально.
    Визначаючи напрями розвитку виноградно-виноробної галузі, необхідно враховувати той факт, що сировинна база виноробства України розташована переважно на територіях, які періодично зазнають впливу екстремальних погодних факторів. Це призводить у ряді зон і районів до підмерзання, засухи чи надмірної вологості, і, як результат – до недостатнього визрівання винограду. Європейські сорти в таких умовах зазнають або дії грибкових захворювань, або в окремі роки відзначається низьке цукронакопичення.
    Для розміщення виноградників украй важливо виділяти оптимальні за агроекологічними й економічними параметрами площі, які, з огляду на свої ресурси, здатні забезпечити довговічність та одержання високоякісної виноградно-виноробної продукції.
    Враховуючи вік, зрідженість та агротехнічний стан існуючих насаджень, відновлення та розширення сировинної бази регіонів, покращення сортового складу виноградних насаджень має здійснюватися за рахунок витіснення малоцінних гібридів та сортів виду Лабруска високоцінними європейськими білими та червоними сортами.
    Так, приміром, основу промислового сортименту винограду для Одеського регіону мають становити найкращі районовані сорти для виробництва шампанських виноматеріалів і столових марочних вин – Шардоне, група Піно, Каберне-Совіньйон, Одеський чорний, Сухолиманський білий. Як страховий фонд, доцільно закласти насадження сортами, стійкими до кліматичних умов – Мускат одеський, Рубін таїровський, Голубок, Овідіопольський. Виробництво винограду столових сортів для споживання у свіжому виді в цьому регіоні має досягти 20% від загального обсягу.
    Отже, для виконання завдань, які стоять перед виноробством України, нам необхідно створити сучасну розсадницьку базу промислового виноградарства на рівні світових стандартів, здатну забезпечити підприємства вітчизняним сертифікованим садивним матеріалом.
    Ми зобов'язані і маємо всі можливості, насамперед, потужний науковий та кадровий потенціал, для того, щоб вивести нашу виноробну промисловість у рівноправні партнери на міжнародному ринку.





    Схожі новини
  • В Україні з'явиться 1 тисяча га нових виноградників
  • В Україні з'явиться 1 тисяча га нових виноградників
  • У Криму ухвалили Програму розвитку виноградарства й виноробства до 2025 року
  • Одна з проблем галузі виноградарства та виноробства
  • ІСТИНА В ЛОЗІ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Михайло АГАФОНОВ, заступник директора Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства:


«Вивести галузь з критичного стану можливо лише шляхом інтенсивного розвитку розсадництва до рівня вимог світових стандартів у найближчі 3-5 років».

Для цього при розробці довгострокової програми необхідно визначити основні стратегічні напрями подальшого удосконалення економічних систем ведення розсадництва в умовах ринкової економіки і різних форм власності та етапи їхнього ефективного розвитку на перспективу до 2025 року.
Таку програму необхідно розробити для кожної виноградарської зони. Для цього необхідно максимально використати науковий потенціал галузі, на основі результатів досліджень науково-дослідних установ скласти детальні плани, передбачивши фінансове та матеріально-технічне забезпечення.
Ми повинні повернутися до відродження зонального виноградарства України, яке започатковано у 30-ті роки минулого століття. 2002 року Мінагрополітики наказом №15/84 встановило 15 виноградних зон, які, на жаль, існують лише формально.
Визначаючи напрями розвитку виноградно-виноробної галузі, необхідно враховувати той факт, що сировинна база виноробства України розташована переважно на територіях, які періодично зазнають впливу екстремальних погодних факторів. Це призводить у ряді зон і районів до підмерзання, засухи чи надмірної вологості, і, як результат – до недостатнього визрівання винограду. Європейські сорти в таких умовах зазнають або дії грибкових захворювань, або в окремі роки відзначається низьке цукронакопичення.
Для розміщення виноградників украй важливо виділяти оптимальні за агроекологічними й економічними параметрами площі, які, з огляду на свої ресурси, здатні забезпечити довговічність та одержання високоякісної виноградно-виноробної продукції.
Враховуючи вік, зрідженість та агротехнічний стан існуючих насаджень, відновлення та розширення сировинної бази регіонів, покращення сортового складу виноградних насаджень має здійснюватися за рахунок витіснення малоцінних гібридів та сортів виду Лабруска високоцінними європейськими білими та червоними сортами.
Так, приміром, основу промислового сортименту винограду для Одеського регіону мають становити найкращі районовані сорти для виробництва шампанських виноматеріалів і столових марочних вин – Шардоне, група Піно, Каберне-Совіньйон, Одеський чорний, Сухолиманський білий. Як страховий фонд, доцільно закласти насадження сортами, стійкими до кліматичних умов – Мускат одеський, Рубін таїровський, Голубок, Овідіопольський. Виробництво винограду столових сортів для споживання у свіжому виді в цьому регіоні має досягти 20% від загального обсягу.
Отже, для виконання завдань, які стоять перед виноробством України, нам необхідно створити сучасну розсадницьку базу промислового виноградарства на рівні світових стандартів, здатну забезпечити підприємства вітчизняним сертифікованим садивним матеріалом.
Ми зобов'язані і маємо всі можливості, насамперед, потужний науковий та кадровий потенціал, для того, щоб вивести нашу виноробну промисловість у рівноправні партнери на міжнародному ринку.





Схожі новини
  • В Україні з'явиться 1 тисяча га нових виноградників
  • В Україні з'явиться 1 тисяча га нових виноградників
  • У Криму ухвалили Програму розвитку виноградарства й виноробства до 2025 року
  • Одна з проблем галузі виноградарства та виноробства
  • ІСТИНА В ЛОЗІ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.