- В Україні планують створити Державну систему сільськогосподарського дорадництва
- Інноваційне забезпечення освіти, науки, виробництва
- Навчити, захистити, допомогти
- Досвід і перспективи сільськогосподарського дорадництва в Україні
- Захід державного значення
Дорадництво – стимулятор змін на селі
«Роль дорадчих служб у стимулюванні соціально-економічних перемін в українському селі». Під такою назвою відбувся семінар, який провели нещодавно у Києві Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України та Відділ у Старому Полі Поморського осередку сільськогосподарського дорадництва в Гданську.
Мабуть слід почати з того, що ми як ніколи близько підійшли до теми, яка надзвичайно хвилювала всі ці роки суб’єктів сільськогосподарської дорадчої діяльності, сільське населення, а також проекти міжнародної технічної допомоги, що брали участь у становленні сільськогосподарського дорадництва в Україні. Всі нормативно-правові акти для здійснення державної підтримки дорадництва розроблені, затверджені та погоджені зацікавленими міністерствами і відомствами. Кошти держбюджету для надання фінансової підтримки цим службам у наданні соціально спрямованих дорадчих послуг доведені до головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій.
Отже, Мінагрополітики виконало свої обов’язки, покладені на нього Законом України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».
Що зроблено
Вже визначено 7 провідних вищих навчальних закладів, що набули досвіду у становленні сільськогосподарського дорадництва для проведення професійної підготовки фізичних осіб, які мають бажання здійснювати дорадчу діяльність на професійному рівні. А також розпочато навчання фізичних осіб. Щоб прозоро та професійно оцінювати знання, необхідні для здійснення дорадчої діяльності на професійному рівні, затверджено регіональні комісії з проведення кваліфікаційних іспитів у регіонах. В них визначено регіонального координатора, який забезпечує підготовку методичних матеріалів і місце для проведення кваліфікаційного іспиту, й організовано проведення кваліфікаційних іспитів з врученням кваліфікаційних свідоцтв сільгоспдорадникам та експертам-дорадникам.
Також забезпечено організацію виготовлення бланків кваліфікаційних свідоцтв сільськогосподарських дорадників і експертів-дорадників, створено Реєстри цих служб, Реєстри дорадників та експертів-дорадників і забезпечено держпідтримку надання соціально спрямованих дорадчих послуг, оскільки визначено їх вартість.
Одночасно реєстрація суб’єктів дорадчої діяльності відбувається дуже повільно. В Мінагрополітики є заяви на внесення у відповідні реєстри лише із 12 областей. Та до Реєстру дорадчих служб внесено лише 11 дорадчих служб, а до Реєстру сільськогосподарських дорадників – близько 200 дорадників/експертів-дорадників (відповідно до кількості поданих з 12 регіонів заяв та пакетів документів).
Більшість розвинених країн світу створювали дорадчі служби, коли їх сільське господарство перебувало у занепаді, а продовольча безпека була під загрозою. Їх досвід переконливо свідчить: ці служби є одним із важливих чинників державної аграрної політики у підвищенні стабільності та ефективності аграрного виробництва. Нині такі служби успішно діють більше як у 130 країнах світу. Тому маємо надію, що і в Україні вони запрацюють ефективно.
У країнах з розвинутою ринковою економікою в основу системи сільгоспдорадництва покладено державну службу. Комерційні структури доповнюють і поглиблюють аграрний консультаційний сервіс. Проте вони не в змозі створити систему рівноцінного і всебічного дорадчого обслуговування сільського виробника в масштабі держави та виходячи із завдань реалізації державної аграрної політики країни, а користувачі послуг – фінансувати одержання необхідного їм обсягу дорадчої допомоги.
Роль дорадників – сприяти відродженню сільського господарства, забезпечити його стабільний прибутковий розвиток на основі специфічних методів формування нового селянина з новим економічним мисленням, ринковою мотивацією та поведінкою. Саме це дасть можливість дораднику стати ключовим фактором прогресу при формуванні сучасного агровиробництва і нового села в умовах інтеграції України у світову та європейську ринкові системи.
З огляду на недостатню кількість сільськогосподарських дорадчих служб, зареєстрованих відповідно до законодавства, Мінагрополітики ініціюватиме залучення провідних вищих навчальних закладів (ВНЗ) та наукових установ, що набули досвіду у становленні сільгоспдорадництва в Україні. Цей крок зумовлений незадовільною кількістю зареєстрованих суб’єктів дорадництва, котрі не в змозі задовольнити попит на соціально спрямовані дорадчі послуги та в повному масштабі використати кошти, виділені з державного бюджету.
Втім, якщо об’єктивно, то дорадча служба не є панацеєю для підвищення стабільності в сільських регіонах і громадах. Без активного задіяння інших важелів й інструментів впливу на сільськогосподарську ефективність – наприклад, аграрної освіти, науки, системи збуту і переробки сільгосппродукції – досягти стабільності не вдасться.
Зазвичай уряди розвинутих країн, крім державних дорадчих служб, використовують й інші механізми аграрної політики для стимулювання аграрного розвитку. Для нас найбільш актуальним є питання щодо відпрацювання виваженого державного підходу, який би забезпечував таку координацію, за якої ці механізми доповнюватимуть один одного. Значна частина координаційних дій повинна здійснюватися на національному, на найбільш наближеному до сільської громади та сільського товаровиробника та на регіональному рівнях. Це особливо актуально для нашої країни, де західні, східні й центральні регіони істотно різняться за соціально-економічними, етнічними та культурними чинниками.
Оскільки ВНЗ є практично в усіх регіонах України, це дасть можливість ефективніше забезпечити надання соціально спрямованих дорадчих послуг, вкрай необхідних сільському населенню і товаровиробнику.
Успішна дорадча діяльність вимагає сприйняття її суті, соціально-економічного призначення, методів реалізації та способів здійснення, об’єктивності, невідкладності на всіх горизонтальних і вертикальних рівнях: від органів законодавчої та виконавчої влади до виробничих структур у сфері агробізнесу, науковців, практиків, спеціалістів-дорадників.
А збільшення кількості суб’єктів дорадництва у відповідних реєстрах призведе до збільшення надання соціально спрямованих дорадчих послуг, що в першу чергу позначиться на збагаченні практичних навичок прибуткового ведення господарства у сільського населення.
Отже, основні перспективні напрями та завдання щодо системи сільськогосподарського дорадництва в Україні є такі:
- інформаційно-довідковий – забезпечення ведення та поповнення банку даних інформаційних ресурсів, що постачаються науковими організаціями, бібліотеками, дорадчими службами та товаровиробниками;
- консультаційний – поєднання структури з дорадчого обслуговування галузі й підприємств АПК з економічного аналізу, організації, управління, технології та економіки виробництва, бізнес-планування й моніторингу;
- інноваційний – створення інновацій на базі нових знань, які дають змогу споживачу підвищити рівень розвитку виробництва, сприяти освоєнню (комерціалізації) знань;
- навчальний – створення системи, яка б спиралася на інформаційну базу і практичне консультування шляхом залучення до дорадчої діяльності не лише кадрів дорадчих служб, а й викладачів аграрних вищих навчальних закладів та вчених;
- освітньо-науковий – створення альтернативної мережі сільгоспдорадництва на базі аграрних вищих навчальних закладів та наукових установ Мінагрополітики.
На наш погляд, завдяки таким крокам у становленні дорадництва ми допоможемо у конкурентоспроможності й адаптації сільськогосподарської продукції до вимог і стандартів світової та європейської ринкових систем.
Тетяна Іщенко,
директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва МінАП
