Аграрний тиждень. Україна
» » БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ
» » БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ

    БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ


    Прогнозоване в світі вичерпання основних викопних енергоносіїв (нафти та газу в найближчі 30-40 років) та екологічні чинники спонукають більшість розвинутих країн шукати альтернативні нетрадиційні відновлювані джерела енергії (НВДЕ).
    Каталізатором цих пошуків стало нове підвищення світових цін на нафту за 2005-2006 роки. За матеріалами експертів Програми розвитку ООН частка відновлюваних джерел енергії у загальносвітовому паливно-енергетичному балансі в 2050 році може досягти 50%, а за прогнозом Світової енергетичної Ради - до 80-90%. На кінець поточного століття Німеччина і Швеція планують всі 100% енергії отримувати за рахунок відтворюваних джерел.
    Найбільш реальними замінниками нафтових палив є метанолові та етилові ефіри з олій (біодизельне паливо), етанол (біоетанол), що виробляється з продукції цукрової промисловості та крохмаловмісних продуктів; біогаз — з відходів рослинництва та тваринництва; тверде біопаливо - біомаси високопродуктивних багаторічних рослин, а також побічної продукції рослинництва та лісового господарства.
    БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ
    Не дивлячись на дуже складну ситуацію із забезпеченням України нафтопродуктами і природним газом, пов'язану із імпортом цих продуктів, з одного боку, та величезні можливості сільського господарства для продукування сировини для біопалив, а промисловості - для виробництва необхідного обладнання, з іншого, розвиток біоенергетики в нашій країні – на початковій стадії і відстає від європейського і американського рівнів на 15 - 20 років.
    На відміну від розвинутих (і не дуже) країн світу до нині в Україні біоенергетиці як і іншим нетрадиційним відновлюваним джерелам енергії (НВДЕ) господарники та окремі науковці відводять другорядну роль і на ближчу і на далеку перспективу. Цьому свідчить, зокрема, схвалена Урядом в 2005 р. Енергетична стратегія країни до 2030 року.
    Ще не створено системного законодавчого поля з державної регламентації та підтримки НВДЕ. Прийнятий в 2000 р. Закон України "Про альтернативні види рідкого та газового палива" носить фрагментарний і декларативний характер, не передбачаючи ні норм прямої дії, ні конкретних доручень, ні реальних важелів державної підтримки.
    Значного прискорення у розвитку біопалив повинен був надати Указ Президента України від 26 серпня 2003 р. № 1094 "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини", яким доручено Уряду розробити та затвердити до 1 січня 2005 року дві програми розвитку виробництва біодизельного палива та біогазу, в тримісячний термін внести зміни до діючої тоді програми "Етанол". Передбачалось розроблення і запровадження механізмів державної підтримки виробникам біопалив, відповідної сировини, машин та обладнання. Уряду доручалось також забезпечити обов'язкове використання високооктанової кисневмісної добавки етанолу до бензинів сумішевих з доведенням її вмісту до 2007 року до 5%.
    З передбаченого Указом, на сьогодні прийнята Урядом (22.12.2006 р.) Державна програма розвитку виробництва і використання дизельного біопалива. Програма передбачає виробництво 620 тис. тонн біодизеля в 2010 році із залученням для цього 8,84 млрд. гривень інвестицій в т.ч. 69,7 млн. з державного бюджету. На жаль, в програмі не знайшли відображення такі питання як застосування в якості сировини крім ріпаку інших олійних культур, визначення оптимальних потужностей біодизельних заводів, організаційних форм співпраці виробників сировини й палива. Програма виробництва біогазу ще не розроблялася.
    До останнього часу в нашій країні не велися системні, скоординовані наукові дослідження з питань біопалив і лише 28 лютого 2007 р. Президія НАН України затвердила Цільову комплексну програму наукових досліджень "Біомаса як паливна сировина".
    Слід очікувати, що серйозного поштовху виробництву і використанню біопалив надасть політична воля, яку нині проявляє в цьому питанні група народних депутатів на чолі із Головою Верховної Ради України О.О. Морозом. Зокрема прийняття відповідного спеціального Закону України, проект якого вже пройшов перше читання у Верховній Раді України (внесений депутатами Г.М. Калетніком, І.Г. Кириленком, І.С. Бокієм, М.В. Гладієм, О.М. Ткаченком, М.В. Мельничуком).
    Проектом закону передбачено, що основними принципами державної політики у галузі виробництва та застосування біопалив будуть:
    - економічне стимулювання виробників та споживачів біологічних палив з метою їх широкого запровадження в Україні;
    • розробка нормативних механізмів створення і регулювання ринку біопалив в Україні;
    • чітке визначення перспективної політики держави щодо виробництва та споживання біопалив з метою економії традиційних видів палива та зменшення залежності України від їх імпорту;
    • зменшення негативного впливу на стан довкілля;
    • запровадження поетапного збільшення нормативно-визначеної обов'язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;
    • підтримка інвестиційної діяльності у виробництві та застосуванні біопалив через застосування у цій сфері підприємницької діяльності спеціальних податкових, митних та інших пільг визначених відповідними законодавчими актами, та гарантією держави про незмінність визначених пільг протягом наступних десяти років з дня прийняття відповідних законів або поправок до них;
    • підтримка розвитку науково-технічної бази виробництва біопалив, пропаганда науково-технічних досягнень у цій сфері;
    • розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, широке використання міжнародної кооперації у виробництві та споживанні біопалив;
    • інформування споживачів і виробників біопалива про економічні, екологічні, соціальні та інші переваги виробництва та споживання біопалив;
    • гармонізація вітчизняного законодавства в галузі виробництва та застосування біопалив з законодавством ЕС.
    Доцільно було б використати досвід Данії для консолідації політичних сил у досягненні загальнонаціональних інтересів в енергетичній галузі. У 2000 році уряд Данії і три основні політичні партії (консервативна, ліберальна і соціалістична) уклали угоду про спільні зусилля щодо підвищення частки біомаси у енергоспоживанні країни. В угоді було зафіксовано як саме і в яких обсягах це має бути зроблено. Виконання угоди було частиною реалізації національної енергетичної програми "Енергія – 2000".
    Віталій ДРОБОТ,
    голова ради засновників
    Асоціації "Укрбіоенерго"
    Продовження теми – в наступних номерах газети





    Схожі новини
  • В Україні створять програму розвитку виробництва біопалива
  • Енергоносії з біосировини. Роль науки
  • Є проект закону про український енергетичний прорив
  • ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ БІОЛОГІЧНИХ ВИДІВ ПАЛИВ
  • Світові та вітчизняні тенденції при виробництві біопалива (біоетанол та біогаз)

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ


Прогнозоване в світі вичерпання основних викопних енергоносіїв (нафти та газу в найближчі 30-40 років) та екологічні чинники спонукають більшість розвинутих країн шукати альтернативні нетрадиційні відновлювані джерела енергії (НВДЕ).
Каталізатором цих пошуків стало нове підвищення світових цін на нафту за 2005-2006 роки. За матеріалами експертів Програми розвитку ООН частка відновлюваних джерел енергії у загальносвітовому паливно-енергетичному балансі в 2050 році може досягти 50%, а за прогнозом Світової енергетичної Ради - до 80-90%. На кінець поточного століття Німеччина і Швеція планують всі 100% енергії отримувати за рахунок відтворюваних джерел.
Найбільш реальними замінниками нафтових палив є метанолові та етилові ефіри з олій (біодизельне паливо), етанол (біоетанол), що виробляється з продукції цукрової промисловості та крохмаловмісних продуктів; біогаз — з відходів рослинництва та тваринництва; тверде біопаливо - біомаси високопродуктивних багаторічних рослин, а також побічної продукції рослинництва та лісового господарства.
БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ
Не дивлячись на дуже складну ситуацію із забезпеченням України нафтопродуктами і природним газом, пов'язану із імпортом цих продуктів, з одного боку, та величезні можливості сільського господарства для продукування сировини для біопалив, а промисловості - для виробництва необхідного обладнання, з іншого, розвиток біоенергетики в нашій країні – на початковій стадії і відстає від європейського і американського рівнів на 15 - 20 років.
На відміну від розвинутих (і не дуже) країн світу до нині в Україні біоенергетиці як і іншим нетрадиційним відновлюваним джерелам енергії (НВДЕ) господарники та окремі науковці відводять другорядну роль і на ближчу і на далеку перспективу. Цьому свідчить, зокрема, схвалена Урядом в 2005 р. Енергетична стратегія країни до 2030 року.
Ще не створено системного законодавчого поля з державної регламентації та підтримки НВДЕ. Прийнятий в 2000 р. Закон України "Про альтернативні види рідкого та газового палива" носить фрагментарний і декларативний характер, не передбачаючи ні норм прямої дії, ні конкретних доручень, ні реальних важелів державної підтримки.
Значного прискорення у розвитку біопалив повинен був надати Указ Президента України від 26 серпня 2003 р. № 1094 "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини", яким доручено Уряду розробити та затвердити до 1 січня 2005 року дві програми розвитку виробництва біодизельного палива та біогазу, в тримісячний термін внести зміни до діючої тоді програми "Етанол". Передбачалось розроблення і запровадження механізмів державної підтримки виробникам біопалив, відповідної сировини, машин та обладнання. Уряду доручалось також забезпечити обов'язкове використання високооктанової кисневмісної добавки етанолу до бензинів сумішевих з доведенням її вмісту до 2007 року до 5%.
З передбаченого Указом, на сьогодні прийнята Урядом (22.12.2006 р.) Державна програма розвитку виробництва і використання дизельного біопалива. Програма передбачає виробництво 620 тис. тонн біодизеля в 2010 році із залученням для цього 8,84 млрд. гривень інвестицій в т.ч. 69,7 млн. з державного бюджету. На жаль, в програмі не знайшли відображення такі питання як застосування в якості сировини крім ріпаку інших олійних культур, визначення оптимальних потужностей біодизельних заводів, організаційних форм співпраці виробників сировини й палива. Програма виробництва біогазу ще не розроблялася.
До останнього часу в нашій країні не велися системні, скоординовані наукові дослідження з питань біопалив і лише 28 лютого 2007 р. Президія НАН України затвердила Цільову комплексну програму наукових досліджень "Біомаса як паливна сировина".
Слід очікувати, що серйозного поштовху виробництву і використанню біопалив надасть політична воля, яку нині проявляє в цьому питанні група народних депутатів на чолі із Головою Верховної Ради України О.О. Морозом. Зокрема прийняття відповідного спеціального Закону України, проект якого вже пройшов перше читання у Верховній Раді України (внесений депутатами Г.М. Калетніком, І.Г. Кириленком, І.С. Бокієм, М.В. Гладієм, О.М. Ткаченком, М.В. Мельничуком).
Проектом закону передбачено, що основними принципами державної політики у галузі виробництва та застосування біопалив будуть:
- економічне стимулювання виробників та споживачів біологічних палив з метою їх широкого запровадження в Україні;
• розробка нормативних механізмів створення і регулювання ринку біопалив в Україні;
• чітке визначення перспективної політики держави щодо виробництва та споживання біопалив з метою економії традиційних видів палива та зменшення залежності України від їх імпорту;
• зменшення негативного впливу на стан довкілля;
• запровадження поетапного збільшення нормативно-визначеної обов'язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;
• підтримка інвестиційної діяльності у виробництві та застосуванні біопалив через застосування у цій сфері підприємницької діяльності спеціальних податкових, митних та інших пільг визначених відповідними законодавчими актами, та гарантією держави про незмінність визначених пільг протягом наступних десяти років з дня прийняття відповідних законів або поправок до них;
• підтримка розвитку науково-технічної бази виробництва біопалив, пропаганда науково-технічних досягнень у цій сфері;
• розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, широке використання міжнародної кооперації у виробництві та споживанні біопалив;
• інформування споживачів і виробників біопалива про економічні, екологічні, соціальні та інші переваги виробництва та споживання біопалив;
• гармонізація вітчизняного законодавства в галузі виробництва та застосування біопалив з законодавством ЕС.
Доцільно було б використати досвід Данії для консолідації політичних сил у досягненні загальнонаціональних інтересів в енергетичній галузі. У 2000 році уряд Данії і три основні політичні партії (консервативна, ліберальна і соціалістична) уклали угоду про спільні зусилля щодо підвищення частки біомаси у енергоспоживанні країни. В угоді було зафіксовано як саме і в яких обсягах це має бути зроблено. Виконання угоди було частиною реалізації національної енергетичної програми "Енергія – 2000".
Віталій ДРОБОТ,
голова ради засновників
Асоціації "Укрбіоенерго"
Продовження теми – в наступних номерах газети





Схожі новини
  • В Україні створять програму розвитку виробництва біопалива
  • Енергоносії з біосировини. Роль науки
  • Є проект закону про український енергетичний прорив
  • ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ БІОЛОГІЧНИХ ВИДІВ ПАЛИВ
  • Світові та вітчизняні тенденції при виробництві біопалива (біоетанол та біогаз)

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.