- Україна має значний потенціал використання відходів сільськогосподарського виробництва як джерела відновлюваної енергії
- Німеччина допоможе Україні налагодити виробництво біопалива
- ЄБРР дасть 12 млн дол. кредиту на біогазову установку для «Астарти»
- У Києві запущено першу котельню на пелетах
- УТИЛІЗАЦІЯ БІОГАЗУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ В РАМКАХ КІОТСЬКОГО ПРОТОКОЛУ
Котли на біомасі
Котли на біомасі. Як вважають вчені НАН України та Української академії аграрних наук, розпочинати процес широкого впровадження біоенергетичних технологій потрібно з впровадження сучасних котлів для спалювання відходів деревини, соломи і торфу, які зможуть швидко замістити природний газ для виробництва теплової енергії з найнижчими інвестиційними затратами і найкоротшими термінами окупності проектів.
В Інституті технічної теплофізики НАН України розроблено концепцію розвитку біоенергетики в Україні. Виходячи з наявного потенціалу деревини, соломи і торфу, передбачається впровадження протягом найближчих 10 років понад 70 тис. котлів і котелень, що дасть можливість замістити до 8,0 млрд. м3 споживання природного газу на рік і зменшити щорічні викиди діоксиду вуглецю майже на 10 млн. тонн. Інвестиційні витрати для реалізації запропонованої концепції становитимуть близько 4,4 млрд. гривень. Порівняння цих
капіталовкладень з коштами, заощадженими на скороченні споживання природного газу, свідчить: економія коштів (5 млрд. грн.) на придбання природного газу вища, ніж вартість всього парку котлів запропонованої концепції.
При цьому вартість біомаси як палива у перерахунку на одиницю енергії (ГДж) суттєво менша вартості природного газу (солома — у 2,6, а деревне паливо — у 2,3 рази).
Біогаз. На другому за пріоритетністю місці після впровадження котлів на біомасі стоїть виробництво біогазу. Ці технології включають отримання біогазу шляхом анаеробної ферментації продукції й відходів рослинництва і тваринництва, та видобування його на полігонах твердих побутових відходів та очисних станцій.
На думку вчених НАН України, виробництво і використання біогазу має надзвичайно важливе значення для українського села не тільки з огляду на отримання аналога природного газу, тепла і електричної енергії, а й з огляду на потенційні ресурси сировини, поліпшення екологічних умов і, особливо з огляду на нинішні величезні потреби наших земель у висококондиційних органічних добривах. Залишки переробленої на біогаз біомаси, зокрема, гній позбавляються гельмінтів та насіння бур'янів: завдяки цьому при використанні їх в якості органічного добрива різко скорочується споживання гербіцидів, тим самим підвищується якість сільськогосподарської продукції.
За розрахунками вчених для забезпечення побутових потреб села в електричній і тепловій енергії необхідно продукувати 10 млрд. м3 біогазу на рік. Таку його кількість можна отримати із відходів рослинництва і тваринництва, відходів молокозаводів, м'ясокомбінатів та інших переробних підприємств, а також за рахунок використання біомаси спеціальних "енергетичних" культур. Потреба в інвестиціях тут становитиме близько 7 млрд. гривень.
Однак, масове виробництво та використання біогазу в Україні не розпочалось через відсутність відповідної державної політики, а відтак – відсутність достатньої роз'яснювальної інформації для сільгоспвиробників (потенційно найбільш зацікавлених у його використанні), відсутність замовлень для промисловості, без сумніву здатної налагодити випуск недорогого вітчизняного обладнання.
Тому конче необхідним є розроблення програми виробництва біогазу на період до 2010 року, до речі, на виконання Указу Президента України від 26 серпня 2003 р. № 1094 "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини".
При заміщенні споживання природного газу та рідких нафтопродуктів за рахунок біомаси, кошти, що нині витрачаються на їх імпорт з Росії та Туркменістану, залишаться у регіонах (в т.ч. і як плата селянам і лісоводам за поставку біомаси) і будуть витрачатися на їх розвиток і країни вцілому. А не на підтримку економік сусідніх держав.
Крім того, максимальне використання названого вище потенціалу біопалив сприятиме як поліпшенню екологічного стану, так і створенню близько 500 тис. нових робочих місць в Україні, радикальному прискоренню інтенсифікації та підвищенню прибутковості сільського господарства, розвитку сільських територій.
Додаткові кошти на впровадження енергоефективних технологій в Україні можуть бути залучені при використанні підприємствами України механізму спільного впровадження у рамках Кіотского протоколу про обмеження викидів парникових газів в атмосферу. Це означає, що на території України можуть реалізовуватися проекти, що призводять до зниження емісії парникових газів, а одиниці зниженої емісії, вимірювані в тоннах СО2-еквіваленту, можуть продаватися країнам, які зобов'язані скоротити викиди парникових газів. Серед проектів різного типу біоенергетичні мають один з найбільших потенціалів і можуть полягати у повному або частковому заміщенні традиційних палив біомасою, збиранні біогазу (метану) на полігонах твердих побутових відходів, комбінованому виробництві теплової та електричної енергії з біомаси. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 206 було затверджено порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів спільного впровадження. Таким чином, створено юридичну базу для впровадження проектів такого типу в Україні.
Нині в Україні є приклади успішного застосування великих котлів на біомасі та біогазових установок.
Парові деревноспалювальні котли потужністю 5 МВт і 1,5 МВт працюють на фанерній фабриці смт. Оржив і в Малинському держлісгоспі. Введені в експлуатацію в 2000 році, вони працюють на власних деревних відходах підприємств, забезпечуючи їх технологічною парою і тепловою енергією. Котел потужністю 1 МВт для спалювання великих тюків соломи, також запущений у 2000 році в Київській обл., використовується для централізованого теплопостачання адміністративних і соціально-побутових об'єктів. В цих проектах за рахунок міжнародної технічної допомоги використано закордонне обладнання.
Впровадження іноземних котлів в Україні та демонстрація їх успішної роботи сприяла розвитку виробництва аналогічних котлів українськими підприємствами. Наприклад, у нас вже випускаються водогрійні котли на деревних відходах потужністю 40—820 кВт. Середня вартість такого обладнання становить 20—30 дол./кВт, що у 3-5 разів дешевше аналогічних котлів закордонного виробництва. У 2003 році за винятковою ліцензією фірми Passat Enrgi (Данія) розпочало випуск теплогенераторів (котлів) для спалювання тюкованої соломи. Виробляються котли потужністю 150—600 кВт, які приблизно на 30% дешевше західних аналогів. Конструктори успішно займаються розробкою котлів для спалювання лушпиння соняшника. Створено експериментальний котел ретортного типу для спалювання деревних відходів, ведуться розробки котлів на торфі та соломі, йде підготовка до започаткування серійного випуску цих котлів в Україні.
Щодо біогазу, то практично єдина в Україні біогазова установка з виробництвом електроенергії з біогазу працює на свинофермі в Дніпропетровської обл.. Вона запущена в 2003 році та призначена для щодобової переробки 80 т гнойових стоків свиноферми з поголів'ям 15 тисяч. У її склад входять два бетонних метантенка по 1000 м3 кожний, два когенераційних блоки на базі двигунів внутрішнього згоряння потужністю 80 кВт електроенергії і 160 кВт тепла кожний, система зневоднювання збродженого гною.
У 2003 році впроваджена демонстраційна система збору й утилізації біогазу, в якій три свердловини дають 90 м3 біогазу на годину з вмістом метану до 60%. Загальна площа полігону дозволяє пробурити 30 свердловин, а обсягу зібраного з них біогазу буде достатньо для установки електростанції потужністю 1,5 МВт. Впровадження повного проекту планується за рахунок коштів від реалізації механізму спільного впровадження в рамках Кіотського протоколу.
Віталій Дробот
