- Біодизель – рецепт «ліків» для агросектору
- Поштовх для розвитку біопаливної галузі
- БІОДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО : НЕДОЛІКИ ЧИ ПЕРЕВАГИ
- БІОЕНЕРГЕТИКА В УКРАЇНІ - ПЕРШІ КРОКИ ТА ПОТЕНЦІАЛ
- АЛЬТЕРНАТИВНЕ ПАЛИВО ДЛЯ АПК
Біодизель – рецепт «ліків» для агросектору
Другий кооператив зі стартовою потужністю 3000 т на рік працює на аграрних територіях, віддалених від центру, в районі, що межує не тільки з районами своєї області, а й з кількома районами інших областей.
Пілотування проекту в такому регіоні є перспективним для швидкої адаптації всіх ресурсів областей та поширення подібного виробництва на інших територіях.
Щоб розпочати виробництво, на території обраного району потрібен завод із базовим інженерним забезпеченням, де встановлюється спеціальне обладнання і налагоджується переробка та зберігання кінцевої продукції. Необхідна сума стартових капіталовкладень у створення індустріальної бази, що забезпечить вихід 3000 т ріпаково-метилового ефіру (РМЕ), становить $2,5 млн. Загальна інфраструктура бази розраховується на кінцеві обсяги виробництва 10000 тонн. Необхідна оптимальна сумарна площа земель сільгосппризначення, які за кооперативним договором залучають до вирощування ріпаку члени кооперативу, становить в початковій фазі 3000 га і поступово доводиться до 10-12 тис. Необхідні додаткові капіталовкладення для розширення виробництва – до $2 млн.
В обох кооперативах відпрацьовуються механізми взаємодії учасників кооперації як між собою, так і з третіми особами, вдосконалюються технічні засоби і технології, проводяться навчання і тренінги. На ці інноваційні заходи повинно бути передбачено 10% від суми основних капіталовкладень.
Додатково до технічних засобів переробки придбавається мінімальний набір польової техніки для страхування виробничого процесу в господарствах-членах кооперативу. Загальна орієнтовна вартість страхового набору техніки складає $0,7 млн.
З 1 га посівних площ при врожайності 25 ц/га вихід продуктів переробки насіння ріпаку складає:
Назва продукту Вихід продуктів переробки (кг)
Олія 1000
РМЕ 1035*
Макуха 1500
Гліцерол 80,5*
ПАР 34,5*
*з урахуванням 15% добавки метилового спирту.
Вихід продуктів переробки з однієї тонни насіння ріпаку:
Назва продукту Вихід продуктів переробки (кг)
Олія 400
РМЕ 414 *
Макуха 600
Гліцерол 32,2*
ПАР 13,8*
*з урахуванням 15% добавки метилового спирту.
Загальний обсяг виробництва РМЕ на двох об’єктах складатиме 10,5 тис. т на рік. Для виробництва 10,5 тис.т РМЕ необхідно переробити 25,4 тис. т насіння ріпаку.
Члени обслуговуючого сільгоспкооперативу завдяки специфічним для цього виду кооперації відносинам отримають реальну можливість забезпечити себе біопальним.
В процесі виробництва РМЕ утворюються додаткові продукти переробки насіння ріпаку: макуха, гліцерол, поверхнево-активні речовини (ПАР). Пальне та макуха використовуватимуться першочергово в господарствах-членах кооперативу, а надлишок та інша додаткова продукція реалізовуватимуться на вільному ринку.
Макуха є цінним продуктом переробки і сировиною для додавання в комбікорми. З відновленням тваринницької галузі частина макухи, що використовуватиметься в господарствах-членах кооперативів, неодмінно збільшуватиметься. Ціна макухи ріпаку коливається в межах 550-650 грн./т.
Гліцерол на 85% складається з гліцерину рослинного походження, який цінується у виробництві косметичної продукції. Вартість гліцерину – $900 за тонну. З ПАР виготовляють змащувально-охолоджувальні рідини для верстатів і станків з обробки металів та інші речовини.
Вихід РМЕ в модельному проекті забезпечить біодизельним пальним сільськогосподарські роботи в 4-5 районах. Ці райони можуть бути визначені за комбінованими ознаками – географічним розташуванням та активністю участі у проекті.
Частина функцій Спеціалізованої дорадчої служби (СДС) передається менеджменту кооперативів модельного проекту, а сама служба реорганізується в Національний центр управління проектом (ЦУП) для розробки інвестиційної політики, підготовки і проведення тиражування модельного проекту, координації дій та забезпечення відповідного супроводу.
КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯ ТА ЇХ ОКУПНІСТЬ
Основні капіталовкладення в проект складаються з наступних компонентів: витрати на розробку бізнес-проекту, на розробку технічних проектів заводів з переробки ріпаку на 500 та 10000 т РМЕ.
Вартість приміщень: для заводу на 500 т РМЕ; для заводу на 3000 т РМЕ з перспективою розширення виробництва РМЕ до 10000 тонн.
Вартість технологічного оснащення: лінії потужністю на 500 т РМЕ (враховуючи виробництво олії, як проміжного субстрату); лінії потужністю на 3000 т РМЕ (враховуючи виробництво олії, як проміжного субстрату); додаткове обладнання для виведення індустріальної бази на потужність 10000 т РМЕ; пусконалагоджувальні роботи; лабораторії з якості насіння та продуктів переробки.
Слід також врахувати витрати на формування інфраструктури управління кооперативами та Спеціалізованої дорадчої служби. Для реалізації потрібна сума $6-8 млн.
ЗАТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО
Затрати на виробництво ріпаку складаються з витрат: на переробку ріпаку на олію та макуху; на переробку отриманої з насіння ріпаку олії на РМЕ, гліцерол та ПАР; транспортні та управлінські.
За попередніми розрахунками затрати на виробництво складають до $5 млн. на рік.
В затратах у стартовому режимі враховується, що дизельне пальне для виробництва олійної сировини в перший рік закуповується на ринку мінеральних видів палива, а в подальшому використовується пальне власного виробництва.
Окупність забезпечується доходами від реалізації РМЕ макухи та інших похідних:
- в 1-й рік від виробництва потужністю 500 т РМЕ на рік;
- на 2-й рік – від виробництва потужністю 3000 т РМЕ на рік;
- на 3-й рік – від виробництва потужністю 10500 т РМЕ на рік.
Сумарні доходи за перші три роки за умов отримання закладеної середньої урожайності та реалізації супутніх продуктів становлять $12-16 млн. Як бачимо, ці показники є достатньо оптимістичними. Основні складові ефективності проекту: врожайність олійних культур; реалізація супутньої продукції; законодавча та державна організаційна підтримки; успішність менеджменту проекту на всіх його рівнях. Розрахункова окупність проекту становить 3,5-4,5 років.
ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПРОЕКТУ
Традиційно склалося, що техніка, яка використовується в сільському господарстві, переважно працює на дизельному пальному. Заміна дизельного пального на РМЕ забезпечує різке зменшення кількості шкідливих викидів у навколишнє середовище.
Якщо в дизельному пальному вміст сірки складає 350 мг/кг, то в складі біопального сірка відсутня, і при широкому використанні цього пального зменшується ризик випадання кислотних дощів та накопичення сірки в ґрунті.
Стандарт Євро 4, на який переходять країни Європи, передбачає більш жорсткі вимоги до вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигунів. Лише використання біопального дозволяє забезпечити ці вимоги, бо за рахунок конструктивних удосконалень двигунів цього досягти неможливо.
Під біопаливом розуміється таке паливо та мастильні речовини, що є біологічно ліквідними щонайменше на 90% впродовж 21 дня у відповідності до міжнародних норм СЕС L-33-A93, причому частка метилового ефіру в кислотах, які присутні в різних жирах та оліях, має складати більше ніж 30% всіх речовин, що є в біопаливі.
Якщо порівняти процес розпаду дизпального і біопального, то з точки зору екології переваги біопального очевидні.
При виробництві біопалива не використовуються складові компоненти, що забруднюють навколишнє середовище. Тому при виникненні нештатних ситуацій в процесі виробництва, загроза забруднення зведена до мінімуму.
Ріпак поліпшує родючість ґрунтів і є прекрасним попередником для зернових культур. Прибавка врожаю зернових культур при попереднику ріпаку досягає 10%. Вирощування ріпаку на забруднених радіацією територіях сприяє зменшенню вмісту радіонуклідів у ґрунті.
Використання біопального забезпечує покращення загальної екологічної ситуації. Як приклад, можна навести Німеччину, де на окремих територіях (місто Пезнік, Тюрінгія та острів Рюген) повністю відмовились від традиційного пального і перейшли на використання лише біопального. 
Впровадження такого проекту започатковує розв’язання однієї із болючих проблем українських аграріїв – незалежного забезпечення пальним сільгоспробіт, тобто вирішення питання диверсифікації енергозабезпечення в межах кількох областей, а згодом – галузі агарного виробництва.
Це сприятиме вирішенню проблеми зайнятості працездатного населення у сільській місцевості, створить сприятливі умови для розвитку соціальної інфраструктури відповідних сільських територій. Завдяки використанню біодизелю покращиться екологічна ситуація, оскільки суттєвого зменшаться викиди парникових газів та забруднення територій. 
Своїми ідеями поділився Олег Кирницький
