Біодизель – рецепт «ліків» для агросектору

21 January, Розділ Аналітика, переглядів 5 476

Ринок пального біологічного походження – ПБП – тісно пов’язаний з ринком нафтопродуктів. Енергетичне забезпечення України взагалі, і зокрема її аграрного сектору, - під сильним впливом суб’єктивних факторів, що є наслідком відсутності диверсифікації напрямків постачання нафтопродуктів.

З часу проголошення незалежності в Україні майже регулярно, двічі на рік – під час посівної та жнив – виникає цінова криза на пальне. Росія фактично залишається монопольним постачальником сирої нафти в Україну і відомо, що час від часу може змінювати умови експорту нам нафти. Ситуація не додає оптимізму на тлі постійного зростання ціни на нафту на світовому ринку.
В Україні наймасовішим попитом в розпал польових робіт користується дизельне пальне. Впродовж останніх трьох років ціна на дизель зросла від 2,4 грн. за 1 літр до 4, 8 грн.. Причому, найбільш чутливі стрибки трапляються саме на початку піків сільгоспробіт, що автоматично утворює продовольчу небезпеку. Гра нафтотрейдерів на підвищення лихоманить аграрний ринок, в ряді випадків це призводить до зриву оптимальних строків посівних робіт.
На відміну від багатьох країн, де питання енергетичної безпеки власної держави вирішуються всіма можливими засобами, в т.ч. й за рахунок пошуку та розвитку нетрадиційних джерел, в Україні досі не розпочате виробництво біопального, зокрема – біодизелю.
Вирішення цієї проблеми дозволило б запровадити подвійну диверсифікацію в енергозабезпеченні аграрного сектору. По-перше – це забезпечення енергією з вітчизняних джерел, по-друге – ці джерела відновлювані. Краща ринкова перспектива енергоносіїв з відновлюваних джерел об’єктивно прогнозується як з точки зору негативних, так і позитивних факторів. Негативні – подальше зростання цін на нафтопродукти та скорочення природних запасів сирої нафти, а позитивні – це інноваційна діяльність людини та загальний розвиток суспільства.

Світовий ринок Ріпаково метилового ефіру (РМЕ) нині в стані формування. Поступово збільшується кількість країн, в яких виникли внутрішні ринки: в Німеччині виробництво більш ніж 2 млн. т РМЕ покриває 6% національних потреб в пальному.
В Чехії виробництво 150 000 т РМЕ теоретично здатне забезпечити більше половини обсягів польових робіт в країні. Вагому частку біодизелю забезпечують для себе Австрія, Словаччина, Угорщина. Роботи ведуться в багатьох інших країнах, в т.ч. і в Росії. В США прийнято програму виробництва біодизельного пального з сої. В усіх країнах Європи, крім Албанії та України, на РМЕ, що реалізується як товарна продукція, розроблені та прийняті державні стандарти.

А відтак і у вітчизняних виробників сільгосппродукції існує реальна можливість виготовляти альтернативне дизельному пальне власного виробництва з відновлюваних рослинних ресурсів.
Стратегія розвитку передбачає розбудову власної національної індустрії дизельного біопального за рахунок значного та цілеспрямованого збільшення вирощування ріпаку та переробки його насіння на ріпаково-метиловий ефір – РМЕ на основі широкої обслуговуючої кооперації виробників сільськогосподарської продукції.
Потреби аграрного сектору України в дизельному пальному складають 1,8-2,1 млн. т на рік. Виробництво біодизелю дозволить селянам повністю забезпечити себе альтернативним пальним, поступово збільшуючи обсяги вирощування та переробки ріпаку. На сьогодні в Україні є вже ряд підприємств, які хочуть і мають можливості для створення повного циклу виробництва біодизелю. Можливо, для нас потрібне поступове впровадження використання біопалива, а відтак – необхідно створити бодай пілотний проект, для відпрацювання моделі управління, технологій та маркетингу як основного, так і супутніх видів товару, розробки бізнес-проекту.
Один з таких проектів складається з двох частин: експериментально-навчальної та індустріальної. Не зважаючи на технологічну простоту проекту, для України він є інноваційним, спрямованим на створення принципово нового напрямку забезпечення сільського господарства найбільш масовим для нього енергоносієм та утворення стабільного відновлюваного джерела його постачання.
Перспективність розвитку власної індустрії РМЕ підтверджується вітчизняними спеціалістами та підвищеним інтересом, що виявляють провідні закордонні виробники РМЕ до української сировинної бази.

Для впровадження проекту впродовж одного року на території Київської області потрібно створити два об’єкти з виробництва та переробки ріпаку:
- науково-експериментальний, потужністю 500 т пального на рік;
- індустріальний, потужністю 3000 т на один рік з перспективою нарощування до 10 000 т на один рік.
Ці об’єкти організовуються у формі обслуговуючих сільгоспкооперативів виробників сільськогосподарської продукції, які надають послуги з переробки ріпаку на біопальне та супутні продукти (макуха, гліцерол, поверхнево-активні речовини) на користь членів кооперативу.
Пальне та макуха використовуються першочергово в господарствах - членах кооперативу, а надлишок та інша додаткова продукція можуть реалізовуватися на ринку.
До участі в кооперативах залучаються як фермерські, так і великотоварні господарства.
Об’єкти переробки ріпаку належать кооперативам.

Створення кооперативів та впровадження об’єктів переробки відбувається під методологічним управлінням інформаційно-консультаційного центру (спеціалізованої дорадчої служби), що організується на базі групи з розробки модельного проекту.

В першому з кооперативів розташовується виробнича база, яка визначається навчально-експериментальною.
Необхідна оптимальна сумарна площа земель сільгосппризначення, які за кооперативним договором залучають до вирощування ріпаку члени кооперативу, становитиме 480-500 га. Необхідна сума основних капіталовкладень для створення навчально-експериментальної виробничої бази становить 1,4 млн. доларів США.
Цей об’єкт бажано розташувати наближено до наукового і промислового центру та надати йому статусу навчально-експериментальної бази. Для отримання найкращих результатів необхідно в господарствах, що забезпечуватимуть об’єкт сировиною, вдосконалити технології виробництва, переробки, маркетингу всіх кінцевих видів продукції, випробувати в природному середовищі силові технічні засоби, залучити до участі необхідні провідні наукові та адміністративні сили, провести тренінги та семінари з обміну досвідом.

За матеріалами Першого міжнародного самміту з біопалива Дмитро Пекарчук