- Присяжнюк: Україна розширюватиме географію експорту соняшникової олії
- Виробництво соняшникової олії на кінець року становитиме 3,1 млн тонн
- Олійні можливості
- На ринку олії криза не господиня
- На ринку олії криза не господиня
Головним питанням залишається те, яке місце посяде Україна на світовому ринку олійних
За останній рік на світових ринках, рівно як і на українському, спостерігалася досі небачена, але прогнозована тенденція. Мова йде про підвищення інтересу держав до використання продуктів сільського господарства для отримання біопалива, а відтак це істотним чином вплинуло на ціни сільськогосподарської продукції на національних ринках, на олійні – в першу чергу.
Про українську оліє-жирову промисловість в контексті цих процесів ми спілкувалися із заступником генерального директора Асоціації «Укроліяпром» Степаном Павловичем Капшуком.
-Степане Павловичу, яким, на вашу думку, був 2007 рік для олійної галузі?
- Минулий рік став рекордним у ціновому плані. Ціни на олійні, а також на зернові культури зросли вдвічі. І цьому є ряд причин: зростання чисельності населення; зростання цін на нафту; переміщення капіталу із нерухомості та цінних паперів у стратегічні сировинні ресурси.
Можна сказати, що високі ціни стимулюють сільгосптоваровиробників нарощувати виробництво олійних культур. І можна припустити, що поступове зростання цін продовжуватиметься наступні 7-10 років.
Хоча оліє-жировий комплекс України останні роки розвивається досить стабільно, слід наголосити, що така стабільність досягнута не в останню чергу завдяки державній протекціоністській політиці й обмеженню експорту соняшнику зокрема. На мою думку, можна скільки завгодно критикувати введення мита на експорт соняшнику як захід, несумісний із принципами лібералізації ринкових відносин, як такий, що утискає інтереси селян, але на даному етапі реальнішої альтернативи не знайдено.
Соняшник на сьогодні – одна з тих небагатьох культур, вирощування яких є високорентабельним і без державних дотацій. Введення мита на експорт соняшнику позитивно позначилося на його виробництві, яке зросло майже в 2,5 рази (до 5,3 млн. тонн). Також у 5 разів збільшилися обсяги виробництва соняшникової олії. І наша країна зайняла передові позиції як експортер соняшникової олії в країни ЄС, Близького Сходу та Африки.
- А як би ви прокоментували ситуацію з ріпаком в Україні?
- Вона неоднозначна. Пропорційно до обсягів його виробництва зростають і обсяги його експорту з України. При валовому зборі ріпаку у 1060 тис. тонн, за період із липня по грудень поточного року експортовано буде 1 млн. тонн, тобто практично весь врожай. Внаслідок цього, для переробки на олію залишається не більше 50 тис. тонн. Такий масовий експорт ріпаку з нашої країни ставить під сумнів виконання державної програми «Біодизель».
За даними Мінагрополітики, в 2007 році озимим ріпаком засіяно 1,375 млн. га угідь, тобто вдвічі більше, ніж планувалося. Очікується, що під врожай 2008 року ярий ріпак буде посяний на площі 200-300 тис. гектарів. Валовий збір ріпаку (озимий+ярий) в 2008 році можна спрогнозувати на рівні 2-2,5 млн. тонн при врожайності 13 центнерів з одного гектару.
- За вашими прогнозами, яка кількість цього ріпаку може бути перероблена на біодизель в Україні?
- Враховуючи високу зацікавленість до українського ріпаку з боку європейських країн та рівень цін, а також те, що на біодизель не розповсюджується експортне мито, можна припустити, що більша кількість врожаю 2008 року буде експортована з України. Примарною мені вважається також перспектива в найближчому майбутньому будівництва концентрованих виробництв біодизелю, заводів, а також переведення на цей вид палива автотранспорту у великих містах. Без обмеження експорту ріпаку, який на сьогодні стає стратегічною сировиною для виробництва біодизелю, виробництво його в Україні залишиться тільки на рівні побажань. Отож, позиція асоціації «Укроліяпром» у цьому відношенні чітка – це введення експортного мита. І ми пропонуватимемо закріпити це на законодавчому рівні. Хоча ми розуміємо, що на сьогодні це буде зробити непросто.
-А як ви ставитесь до можливості виробництва біопалива в Україні взагалі?
- На мою думку, момент істини в даному питанні для України ще не настав. Економічна ефективність виробництва біодизелю визначається співвідношенням ціни на сировину, всіх вихідних матеріалів, включаючи відходи виробництва. Як не парадоксально це звучить, але при всьому ажіотажі, розрахунки показують: при такому співвідношенні світових цін як ми маємо сьогодні, виробництво біодизельного палива є збитковим. Однак це не заважає нам майже із 100% вірогідністю говорити про чергові стрибки цін на олійні і зернові у 2008 році.
Що стосується ж виробництва біопалива, то воно при своїй відновлюваній природі має обмежені сировинні ресурси. При порушенні балансу споживання вуглеводної та олійної сировини в продовольчих цілях на користь біопалива, певним обмежувачем стає стрімке зростання цін, пов’язане із дефіцитом сировини.
Хотілося б також зазначити, що біодизель – це не надто і нова технологія. Ще в 1912 році Рудольф Дизель, батько дизельних двигунів, казав: «Можливість використання рослинних олій в якості палива може здатися несуттєвою, проте із часом цей вид палива може мати таке ж значення, як і нафтопродукти та вугілля».
-Раніше ви зазначили, що галузь вийшла сьогодні на стабільний рівень роботи, яка ж база вітчизняного виробництва на сьогодні?
- Оліє-жировий комплекс України – це більше 30-ти спеціалізованих підприємств із сукупною потужністю близько 6 млн. тонн олійних на рік. Виробничий потенціал підприємств дозволяє переробляти не лише насіння соняшнику, але і насіння ріпаку, сої, а також інших олійних культур. Із введенням у експлуатацію маслоекстракційного заводу компанією «Бунге» в м. Іллічевську (2000 тонн на добу), сукупна потужність з переробки олійних в Україні досягне 6,4 млн. тонн на рік. Тобто, цих потужностей достатньо, щоб переробити весь обсяг олійних культур, вирощених в Україні.
Україна зараз вийшла на старт формування потужного виробництва олійних культур. Головним питанням залишається те, яке місце посяде Україна на світовому ринку олійних. Або стане сировинним придатком країн із розвинутим виробництвом біопалива, або ж, маючи потужну олійну промисловість, посяде достойне місце експортера рослинної олії, маргаринової продукції, спеціальних жирів, а в перспективі і біодизелю.
Спілкувався Дмитро Пекарчук
