СТАН ПОСІВІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА НИМИ ЦІЄЇ ВЕСНИ

15 March, Розділ Аналітика, переглядів 8 207

Примхи природи. За погодними умовами осінь та зима 2006/07 р. належать до категорії аномальних явищ. Шляхи розв'язання ускладнень, що виникли внаслідок цього, пропонують науковці та фахівці МінАП.

Через небувало тривалий період відносно високих температур і відсутність морозів на всій території України зафіксовано припинення вегетації озимих. Це відмічено у третій декаді січня, коли в південних регіонах температура повітря опускалася до -6...-14°С, а в центральних і північних областях до -15...-18°С упродовж 3-5 днів. Відносна короткочасність похолодання та наявність снігового покрову в цей період на значній території України знизили стресовий вплив на рослини: температура у вузлі кущення рослин не опускалася нижче -3...-8°С.
За даними Держкомстату, під урожай 2007 року озимі культури висіяні на площі 6,9 млн. га, що на 832 тис. га більше, ніж у минулі роки. Враховуючи зміни клімату, які спостерігаються в Україні за останні десятиріччя, біологічні особливості сучасних сортів озимої м'якої пшениці, ячменю, тритікале, жита та погіршення фітосанітарного стану полів, провідні вчені наукових установ УААН рекомендували перенести строки посіву озимих культур на 7-10 діб пізніше порівняно із загальноприйнятими в минулі роки. Більшість господарств дотрималися цих рекомендацій і провели сівбу залежно від агроекологічної зони з 10-15 вересня по 20-25 вересня в північних областях і з 20-25 вересня по 10-15 жовтня в південному регіоні. Ці строки, на думку фахівців, цілком обґрунтовані, хоча навіть таке зміщення, як показав хід зимівлі, було недостатнім. За результатами обстеження, в рекомендований період було посіяно майже 60-65% від загальної площі озимих культур в Україні.
Строки сівби, як відомо, залежать від багатьох чинників: стану підготовки ґрунту, попередників, наявності вологи в ґрунті, матеріально-технічного забезпечення господарств тощо. Через це деякі господарства допустили відхилення від рекомендованих оптимальних строків на більш ранні (близько 12-15% посівної площі) та пізні (18-20%). На тлі нерівномірних і не завжди достатніх опадів після посіву картина появи сходів виявилася строкатою. Але вона була змінена тривалою теплою погодою та подовженням строків вегетації на 30-40 днів. Посіви ранніх строків перебувають у перерослому стані, який полягає в утворенні великої біомаси, зайвих пагонів кущення (7-10 пагонів на рослину) та великих листяних пластинок, також у фізіологічному старінні тканин (пожовтіння та підсихання листя). Крім того, такі посіви масово інфіковані вірусними та грибковими хворобами.
Поточного року тепла погода не сприяла доброму проходженню процесів загартування рослин озимих культур. Як зауважують аграрії, з двох фаз загартування рослини пройшли тільки першу. Тому наприкінці грудня, залежно від регіону і стану посівів, за даними наукових установ УААН, вміст цукрів у вузлі кущення становив від 23-25% до 40-45%.
Небезпечна ситуація склалася на посівах ранніх строків. Велика біомаса та враження хворобами і шкідниками призвели до суттєвих затрат буферних речовин у вузлі кущення (вміст цукру 25-32%), тому похолодання пошкодило частину стебел кущення – від 12 до 27%. При цьому сам вузол залишається неушкодженим.

КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК РОСЛИН. Науковці передбачали, що під впливом тривалої вегетації на перерослих посівах відбудеться перехід стану розвитку рослин на 4-5 етапи органогенезу, тобто в фазу виходу в трубку. В такому стані рослини втрачають здатність протистояти низьким температурам. Але в масовому порядку цього не сталося. Незалежно від строків сівби рослини перебувають переважно на 2-3 етапі органогенезу і не втратили морозостійкості. Це пояснюється тим, що сучасні сорти озимих культур мають достатній рівень чутливості до короткого дня осінньо-зимового періоду, що й стало стримуючим фактором розвитку рослин.
На теперішній час позитивні температури кінця січня і початку лютого сприяли, на переважній частині посівів, відновленню повільної вегетації рослин. Якщо зима й надалі буде такою ж теплою, то всі посіви незалежно від їхнього стану перезимують добре, – одностайно висловлюються фахівці.
Науковці дійшли висновку, що за станом посівів озимих культур потрібно встановити постійний моніторинг шляхом відбору і відрощування монолітів чи кущів рослин, особливо після будь-яких значних похолодань, щоб до стабільного відновлення вегетації чітко визначитись із життєздатністю кожного поля.

НЕЗВИЧАЙНІ ПОГОДНІ УМОВИ ВИМАГАЮТЬ НЕСТАНДАРТНОГО ПІДХОДУ. Аграрії погодилися з тим, що за нинішніх погодних умов необхідно вживати відповідних нестандартних заходів. По-перше, тривала вегетація з осені та взимку призвела до виснаження верхнього шару ґрунту на мінеральні поживні речовини, та й самі рослини збіднені на сухі речовини, в т.ч. на азот, фосфор і калій. Пригнічені вірусними хворобами та грибами-паразитами рослини також потребують кращого живлення. Особливо це стосується фосфору і калію, які підвищують стійкість рослин до хвороб. Але й азот цього року доцільно вносити в дещо збільшених дозах через його дефіцит у рослинах і ґрунті. Тому за технологічною картою, залежно від агрохімічної характеристики поля, під озиму пшеницю слід внести за діючою речовиною 60-80 кг азоту, 30-40 кг фосфору і 20-30 кг калію.
По-друге, погода вже тепер, у другій половині лютого, особливо в південних областях, уможливлює внесення мінеральних добрив. Весняне підживлення озимої пшениці азотними добривами (аміачна селітра, карбамід) слід починати вносити поверхневим способом на слабких і недостатньо розкущених посівах. Таке раннє внесення азоту стимулює додаткове кущення і відновлення пошкоджених рослин.

ФАХІВЦІ РЕКОМЕНДУЮТЬ. Добре розкущені посіви (оптимальні строки посіву та перерослі посіви ранніх строків) доцільно підживити пізніше, при досягненні фізичної стиглості ґрунту, прикореневим способом (сівалками із сошниками). Таким підхід повинен бути і під час внесення комплексних добрив.
Раннє підживлення перерослих посівів стимулюватиме подальше утворення біомаси і, як наслідок, погіршення фітосанітарного стану рослин, а в умовах весняної посухи навіть спричинить відмирання стебел кущення і зниження врожаю. На думку науковців, щоб уникнути втрати морозостійкості і пошкодження рослин від можливого повернення морозів при ранньому внесенні азоту, до підживлення в південних областях можна приступити з 15 лютого, а в зоні Лісостепу й на Поліссі – наприкінці лютого-на початку березня.
На посівах із великою біомасою, де значну частину стебел і листя (понад третину) після зими буде пошкоджено низькими температурами або хворобами чи шкідниками, доцільно провести боронування легкими чи середніми боронами. Таке боронування дасть позитивний ефект також при утворенні щільної ґрунтової кірки при швидкому висиханні поверхні сильно зволоженого ґрунту.

ЗАХИСТ ПОСІВІВ ВІД ХВОРОБ. На посівах озимих культур склалася надзвичайно складна фітосанітарна ситуація. Тому за фітосанітарним станом озимого поля треба вести постійний моніторинг. Загрозу врожаю озимих становитиме ураження рослин вірусними хворобами – вірусом жовтої карликовості ячменю, жовтої волосатої мозаїки тощо. На жаль, зараження рослин вірусами відбувається восени переносниками-комахами, і якщо рослина інфікована, заходи захисту в процесі вегетації будуть неефективними. Обробіток посівів інсектицидами проти переносників вірусних хвороб треба проводити восени.
Найбільшого розвитку повсюдно набула борошниста роса. На посівах ранніх і оптимальних строків сівби в південних та східних областях хвороба набула епіфітотійного характеру. Аграрії зауважують, що попри високий розвиток хвороби, обробка озимої пшениці фунгіцидами за температури нижче 10°С науково не обґрунтована. Необхідність такого заходу визначатиметься навесні за результатами фітосанітарного обстеження озимих культур залежно від стану посівів. У разі епіфітотійного розвитку хвороби недобір урожаю може сягати 10-15%, а іноді 30-35%.

ДО ТЕМИ: Що маємо – що робити...
Цього року посіви озимої пшениці вражені кореневими гнилями – 5-10%, септоріозом, бурою листовою іржею – 5-17%. На озимому ячмені значного розвитку набули гельмінтоспоріозні плямистості (сітчаста, темно-бура). Рівень розвитку хвороби сягає 10-15%.
У разі виникнення загрозливої ситуації слід буде використати один із таких фунгіцидів: Байлетон (0,5 кг/га), фалькон (0,6 л/га), Альто 400 (0,15-0,25 л/га), Альто супер ЕС (0,4-0,5 л/га), Імпакт 25 SC (0,5 л/га), Фолікур (1,0 л/га), Фолікур БТ (1,25 л/га), тілт 250ЕС (0,5 л/га), Бампер (0,5 л/га), Рекс Т (0,5-0,75 л/га), Рекс топ (0,5-1,0 л/га).
В осінній період у Луганській, Донецькій, Хмельницькій областях спостерігалося значне пошкодження посівів озимої пшениці злаковими мухами. Восени та взимку сформувалися сприятливі умови для перезимівлі шкідливої черепашки.
Потреба в засобах захисту рослин поточного року становить 14,4 тис. т, з них гербіцидів – 8,5 тис. т. Фактично є в наявності у сільськогосподарських підприємств відповідно 770 та 395 тонн, що на рівні запасів минулого року.
В цілому, за висновками фахівців, загальна площа озимих культур в 6,3 млн. га у задовільному стані і є непоганою основою для отримання доброго урожаю 2007 року. Тому будуть ефективними всі заходи агротехнічного характеру, які направлені на реалізацію потенційної можливості озимого поля України.

М.А.ЛИТВИНЕНКО, академік УААН, доктор с.-г. наук, Селекційно-генетичний інститут – НАЦ НАІС;
М.М.ГАВРИЛЮК, член-кореспондент УААН, доктор с.-г. наук;
В.П.ФЕДОРЕНКО, член-кореспондент УААН, доктор біологічних наук, Інститут захисту рослин УААН

Підготувала Дарина ПОЛІЩУК