Для збільшення виробництва зерна необхідним є здійснення комплексу наступних заходів при вирощуванні озимої та ярої пшениць. Перш за все, визначивши стан посівів озимої пшениці на період відновлення весняної вегетації, необхідно встановити моніторинг за життєздатністю рослин.

Особливу увагу необхідно приділити у ранньовесняний період. При обмеженій кількості вологи в ґрунті необхідно витримати терміни підживлення озимих і підживити їх у найкоротші строки азотними добривами.

Для стимулювання весняного кущення і розвитку кореневої системи особливо на зріджених, слаборозвинених та пошкоджених морозами посівах, доза азоту у підживлення перед відновленням вегетації повинна становити орієнтовно 40-50 кг/га (якщо цю дозу не внесено восени), а на нормально розвинених доза азоту може становити 20-30 кг/га. На посівах озимих по кращих попередниках після зайнятих парів і зернобобових ранньовесняне підживлення можна не проводити, а перенести на початок виходу рослин в трубку (ІV етап органогенезу). Якщо вже внесено 40-50 кг/га азоту, то на ІV етап потрібно довнести 20-30 кг/га. При наявності в господарстві азотних добрив можна провести підживлення на VІІ-VІІІ етапі органогенезу рослин дозою 20-30 кг/га, що дуже ефективне при вирощуванні сильних за якістю пшениць.

Під ярі зернові культури, як і під озимі, внесення добрив повинно відбуватись диференційовано в залежності від попередників і агрофону. Так, на високих агрофонах, які утворюються при вирощуванні просапних культур, удобрених органікою, дози добрив, в т. ч. азоту, повинні бути відносно меншими, ніж після стерньових та інших попередників. За узагальненими результатами досліджень наукових установ Лісостепу та Полісся під овес слід вносити добрива в дозах N₄₀P₄₅K₄₅, під ячмінь – N₄₀P₅₀K₅₀, яру пшеницю – N₉₀P₆₀K₆₀. При цьому азот в дозах 60-90 кг/га необхідно внести роздрібно в основне – 50% і в підживлення – 40%.