- Від помідорів – до кукурудзи і... троянд
- Без мікрозрошення не вижити
- Краплинне зрошення порятує землян
- Краплинне зрошення в Україні: проблеми і перспективи
- Проектування створення багаторічних насаджень
Краплинне зрошення в Україні: проблеми і перспективи
Основним напрямом розвитку світового економічного господарства на початку ХХІ ст., в тому числі й галузей, пов’язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, є розробка і впровадження ресурсо-, енергозберігаючих та екологобезпечних технологій. У зрошувальному землеробстві цей напрям реалізується на основі впровадження технологій краплинного зрошення.
Переваги краплинного зрошення перед традиційними способами поливу (дощуванням, поверхневим поливом) відомі давно, і в цьому аспекті варто лише констатувати, що завдяки відповідності технологій краплинного зрошення двом взаємопов’язаним умовам сталого розвитку – високій економічній ефективності та екологічній безпеці, воно набуває широкого застосування для поливу сільськогосподарських культур. За оцінками фахівців, сьогодні в світі зрошують локальними способами поливу понад 10,2 млн. га (табл. 1).
В Україні перші дослідження з краплинного зрошення відносять на кінець 60-х років минулого століття (за іншими даними ще давніше – на середину 30-х років), а перший досвід промислового застосування датують 1977 р. (системи краплинного зрошення (СКЗ) плодових культур у Криму). Станом на 2010 р. в Україні налічувалось уже близько 48,4 тис. га сільгоспугідь, які поливають краплинним способом. Водночас, не зважаючи на економічну кризу, наявна подальша динаміка зростання площ таких земель: за оперативними даними 2011 р. налічується вже 52,5 тис. гектарів. З них близько 30% припадає на багаторічні плодові, ягідні культури та виноград, а 70% складають однорічні просапні культури (овочі, картопля, баштанні та ряд технічних культур). Такий обсяг складає 7-8% від загальної площі фактично зрошуваних земель в Україні.
Таблиця 1. Площі краплинного зрошення і дощування у світі та Україні, тис. га
|
№ з/п |
Країна |
Станом на рік |
Краплинне зрошення (КЗ) |
Дощування (Д) |
Загальна (КЗ+Д) |
|
1 |
Індія |
2010 |
1897,0 |
3045,0 |
4942,0 |
|
2 |
Китай |
2009 |
1669,3 |
2927,1 |
4596,4 |
|
3 |
Іспанія |
2010 |
1629,4 |
732,9 |
2362,3 |
|
4 |
США |
2008 |
1533,5 |
12603,1 |
14136,6 |
|
5 |
Італія |
2010 |
570,6 |
981,1 |
1551,7 |
|
6 |
Корея |
2006 |
400,0 |
200,0 |
600,0 |
|
7 |
Південна Африка |
2007 |
365,3 |
920,0 |
1285,3 |
|
8 |
Бразилія |
2006 |
327,9 |
2413,0 |
2740,9 |
|
9 |
Іран |
2009 |
270,0 |
460,0 |
730,0 |
|
10 |
Мексика |
2007 |
200,0 |
400,0 |
600,0 |
|
…. |
|
|
|
|
|
|
18 |
Україна |
2010 |
48,4 |
618,0 |
666,2 |
|
…. |
|
|
|
|
|
|
22 |
Росія |
2008 |
20,0 |
3500,0 |
3520,0 |
|
– |
Всього у світі |
- |
10231,7 |
36368,4 |
46600,1 |
Найбільші площі краплинного зрошення у Херсонській та Одеській областях – понад 50% усіх наявних в Україні. Широко застосовується краплинне зрошення також у Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій областях та в АР Крим. На частку згаданих регіонів припадає понад 85% від всього обсягу краплинного зрошення (табл. 2).
Таблиця 2. Орієнтовна структура площ краплинного зрошення
с.-г. культур в Україні у розрізі регіонів (2010 р.)
|
№ з/п |
Регіон |
Площа КЗ загальна, га |
У тому числі: |
% від загальної площі |
|
|
багаторічних |
просапних |
||||
|
1 |
Херсонська |
14100 |
4050 |
10050 |
29,1 |
|
2 |
Одеська |
12300 |
3200 |
9100 |
25,4 |
|
3 |
Миколаївська |
5700 |
1600 |
4100 |
11,8 |
|
4 |
Запорізька |
4000 |
700 |
3300 |
8,3 |
|
5 |
Дніпропетровська |
3800 |
1100 |
2700 |
7,8 |
|
6 |
АР Крим |
2600 |
800 |
1800 |
5,4 |
|
7 |
Донецька |
1900 |
500 |
1400 |
3,9 |
|
8 |
Вінницька |
1450 |
1150 |
300 |
3,0 |
|
9 |
Закарпатська |
1000 |
650 |
350 |
2,1 |
|
10 |
Черкаська |
470 |
280 |
190 |
1,0 |
|
11 |
Кіровоградська |
370 |
120 |
250 |
0,8 |
|
12 |
Інші |
700 |
500 |
200 |
1,4 |
|
РАЗОМ: |
48390 |
14650 |
33740 |
100,0 |
|
Сучасний стан розвитку краплинного зрошення в Україні характеризується такими положеннями:
- чітке усвідомлення незаперечного факту, що краплинне зрошення – це обов’язковий і високоефективний інструмент інтенсивного овочівництва і картоплярства, ягідництва, садівництва та виноградарства;
- зріле розуміння технологій краплинного зрошення та максимальне використання їхніх можливостей;
- в Україні діє Закон «Про 1%-й збір коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства», яким передбачено державні компенсації на будівництво СКЗ багаторічних культур;
- освоєно власне виробництво вузлів та деталей для СКЗ (за винятком дистанційно-керованих клапанів і з’єднувальних деталей діаметром понад 32 мм), проте 80-90% копмлектуючих для СКЗ Україна сьогодні імпортує;
- наявність науково-методичної бази – в Інституті водних проблем і меліорації виконано під програму краплинного зрошення, співвиконавцями якої є інститути зрошуваного землеробства, зрошуваного садівництва, овочівництва і баштанництва, південного овочівництва і баштанництва, виноградарства ім. В.Є. Таїрова. Крім цього, у період з 2006 по 2010 рр. Інститут водних проблем і меліорації разом з іншими профільними установами НААН розробив вітчизняну нормативно-методичну базу з питань проектування, будівництва та експлуатації СКЗ, яка включає 15 ДСТУ та 14 рекомендацій;
- наявність експериментальної бази – для розробки технологій краплинного зрошення та протиприморозкового поливу багаторічних культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах України (Київській, Закарпатській, Запорізькій, Вінницькій, Херсонській областях та АР Крим). Протягом 2008-2009 рр. створено 11 науково-дослідних полігонів у межах дослідної мережі Інституту водних проблем і меліорації, інших установах НААН, а також в господарствах різних форм власності.
Разом з тим є низка проблем, які, на наш погляд, певною мірою стримують розвиток краплинного зрошення в Україні.
1. За нашими розрахунками щорічна потреба України в СКЗ складає приблизно 20 тис. га, а загальна потенційна необхідність держави в таких системах ще більша - до 200-250 тис. гектарів. Лімітуючим фактором у широкомасштабному впровадженні СКЗ є значні капіталовкладення на початковому етапі: вартість будівництва 1 га за цінами 2010 р. складає від 0,7 до 2,0 тис. у.о. на просапних культурах та від 1,7 до 4,0 тис. у.о. – на багаторічних.
У сучасних умовах реальний варіант для вирішення цього питання - це сформувати кредитно-податкову політику держави як засіб підтримки ресурсоощадних та екологобезпечних технологій. Іншими словами: слід розробити та впровадити механізм довгострокового пільгового кредитування робіт з будівництва СКЗ на основі залучення коштів держбюджету через програму розвитку меліорації земель. Ще одним альтернативним варіантом може бути часткове фінансування будівництва СКЗ силами місцевих бюджетів. Вивчення зарубіжного досвіду також свідчить про ефективність механізму так званого «державного супроводу сільгоспвиробника» (приклад Туреччини).
Потужним фактором, який би стимулював розвиток краплинного зрошення, була і залишається компенсація витрат на електроенергію, використану господарством на проведення поливів. На жаль, нині через низку причин держава не компенсує краплинного зрошення земель.
Щоб знизити собівартість СКЗ в Україні, досить реалізувати інвестиційний бізнес-проект будівництва заводу з виготовлення вузлів і деталей для СКЗ, потужності якого дозволять повністю забезпечити внутрішній попит.
2. Актуальною в Україні залишається проблема утилізації краплинних плівкових трубопроводів, що відпрацювали свій нормативний термін експлуатації. За нашими розрахунками, загальна довжина краплинних трубопроводів, що підлягають утилізації, щороку складає 160-180 тис. км, а сумарна маса поліетилену – 1000-1250 тонн. Значна його частина так і залишається на полях, у лісосмугах і забруднює навколишнє середовище. На наш погляд, утилізувати трубопроводи на сміттєпереробних заводах вигідно: за утилізацію сільгоспвиробник має отримати компенсацію.
Ще одним дієвим механізмом вирішення цієї проблеми є підвищення адміністративно-правової відповідальності за забруднення території елементами СКЗ, що відпрацювали свій термін.
У майбутньому треба розробити біологічні полімери для виготовлення краплинних трубопроводів, які розкладаються в навколишньому середовищі.
3. Відсутність цілісної нормативної бази та спеціального органу з сертифікації технічних засобів краплинного зрошення. Ще 2010 р. ДП «Укрметртестстандарт» на базі Інституту водних проблем і меліорації створив і атестував лабораторію випробувань технічних засобів зрошення. Проте й сьогодні держава юридично не зобов’язує в установленому порядку отримувати сертифікат якості на техзасоби краплинного зрошення, які постачають різні компанії на український ринок. Наслідком такого стану речей є випадки постачання низькоякісних вузлів і деталей для СКЗ. Щоб уникнути цього, слід розробити відповідну нормативно-правову базу і на її основі проводити обов’язкову сертифікацію техзасобів СКЗ.
4. Відсутність технологічних карт з вирощування с.-г. культур при краплинному зрошенні, а також достовірної оцінки і довгострокових прогнозів щодо впливу краплинного зрошення на систему «ґрунт – рослина – атмосфера». Ці дві проблеми є практично похідними від більш загальної: недостатнє фінансування фундаментальних і прикладних досліджень з краплинного зрошення. Тому не дивно, що нині існує чимало «білих плям» у технологіях вирощування с.-г. культур на базі краплинного зрошення. Актуальним залишається моніторинг земель, які поливають краплинним способом, удобрення (фертигація), оптимальні схеми сівби (садіння), внесення хімпрепаратів з поливною водою, еколого-економічно обґрунтовані сівозміни, системи біологічного захисту рослин тощо. Питання потребує комплексного вирішення, а саме - участі у дослідженнях та розробці відповідних технологічних карт цілого ряду профільних науково-дослідних установ НААН.
5. Відсутність у системі НААН, Мінагрополітики чи Держводагенства України Центру краплинного зрошення, головною функцією якого була б координація всіх питань, пов’язаних з розвитком у країні локальних способів зрошення.
Протягом останніх років були спроби створити вищезгаданий орган. Але навіть Указ Президента України №187/2006 від 03.03.2006 р. «Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства» та Постанова Президії УААН від 18.04.2007 р., протокол № 7, не спонукали до реальних кроків у вирішенні цього питання.
Ознайомившись із зарубіжним досвідом та проаналізувавши сучасні тенденції, ми сформували основні засади подальшого розвитку краплинного зрошення в Україні.
Першим принциповим положенням для цього є подальше розширення площ та сфери його застосування. За нашими розрахунками частка краплинного зрошення у зрошуваному землеробстві України повинна становити щонайменше 20-25% або 200-250 тис. гектарів. Виходячи з потенційних обсягів його застосування, щорічна потреба в нових площах на період до 2020 р. складає близько 20 тис. гектарів.
Михайло РОМАЩЕНКО, академік НААН
Андрій ШАТКОВСЬКИЙ, кандидат сільськогосподарських наук
Сергій РЯБКОВ, кандидат сільськогосподарських наук
Інститут водних проблем і меліорації НААН
Закінчення матеріалу – в наступному номері нашого видання.
