- Українське свинарство на новому рівні
- Виробники свинини потребують підтримки
- Завдяки свинині тваринництво стане рентабельним
- Галузь свинарства прискорює темпи розвитку
- Промислове свинарство: реалії та перспективи
ОТО ТАК СВИНІ!
Біля виставкових тварин завжди людно. Тут можна майже безпомилково відрізнити городян від жителів села. Перші, як правило, приходять з дітьми як до зоопарку і найчастіше захоплено розглядають свиноматку з поросятками. А ті, для кого свині не екзотика, а господарські тварини, переходячи від загону до загону, не менш захоплено обговорюють переваги тієї чи іншої породи, зокрема її скоростиглість, м’ясні та сальні якості, кількість кормоодиниць необхідних для утримання. Українська корпорація з виробництва м’яса на промисловій основі „ТВАРИНПРОМ” подбала, щоб на „АГРО 2007” відвідувачі побачили досягнення і перспективи галузі свинарства в повному обсязі. Про нюанси цьогорічного заходу розповідає генеральний директор „Тваринпрому” Сергій Гнатюк.
- Цього року більше, ніж минулого представлено як учасників, так і тварин. Більш того, жодного разу ще не було серед виробників такого ажіотажу навколо участі у виставці. Адже свинарство за останні роки почало розвиватись, рік у рік збільшується кількість поголів’я і його продуктивність, зростає виробництво свинини, її реалізація. Тому виробники наперебій прагнули показати свої досягнення. На «Агро-2007» взяли участь 28 підприємств з 15 областей України, було представлено 8 порід свиней, зокрема, найбільш поширену у нас велику білу. Ландрас - порода більш м’ясна, якраз такої сировини потребує наша м’ясопереробна галузь. Через те підприємства, як племінні так і товарні, збільшують поголів’я. Сьогодні порода становить вже 6% від загальної кількості поголів’я свиней.
Гідне місце на виставці надано полтавській м’ясній та українській м’ясній. Аж три підприємства представляли породу дюрок, яка використовується в промисловому схрещуванні на великих свинокомплексах. Раніше її було дуже важко утримувати, та сьогодні наші спеціалісти навчилися з нею працювати. Чудове поголів’я дюрка продемонструвала агрофірма з Миколаївщини „Міг-Сервіс-Агро”. Все починалося з відрядження до США директора підприємства, який сперму хряків дюрок віз в кишені за пазухою, щоб не замерзла і не загинула. Тож маємо дюрка семе американського походження. 
Приділили увагу і старим унікальним породам, які перебувають на межі зникнення: миргородській і великій чорній. Хоч сало і м’ясо у них дуже смачні й ніжні, та у промисловому свинарстві не дуже поширені. Є ще ентузіасти, які з цими породами працюють. Вперше на виставці експонувалася й нова порода - червона білопоясна - вищої м’ясистості, більш скоростигла, використовується на підприємствах для гібридизації.
- А чим ви годуєте це галасливе господарство?
- Сюди централізовано завозить корми київське обласне племпідприємство, але свинарі, які за дбають за своє поголів»я, не дозволяють своїм тваринам бути на цих, хоча і якісних, та, можливо, не зовсім звичних для них кормах. Тож везуть власні.
- А після виставки розпродаєте експонати?
- Як завжди всіх тварин намагаємось на виставці продати, і більшість з них вже продано у перший день. Багато хто вважає престижним купити тварину саме з виставки.
- А щодо традиційних заходів, день свинарства залишився?
- Обов’язково. Це день, коли збираються працівники галузі, обговорюють проблеми, демонструють досягнення, діляться досвідом. Один із семінарів був присвячений дуже серйозній проблемі з переробки стоків. Допомогти з її розв’язанням береться іноземна фірма, яка не тільки залучить іноземні інвестиції, а й безкоштовно постачатиме обладнання для отримання біогазу. Отже, викиди в атмосферу зменшаться, і за це в рамках міжнародної Кіотської домовленості нам ще будуть йти відшкодування.
- То збільшувати поголів’я буде вигідно навіть з розрахунків отримання біогазу?
- Можна сказати і так, але це поки справа майбутнього. Поголів’я ж і так зростає: якщо у 2000 р. ми мали в корпорації всього 218 тис. голів свиней, то нині на 45 наших підприємствах утримується 571 тис. голів. Але при цьому залишаються, крім згаданої, й інші проблеми. Немає відповідної ціни на м’ясо. Якби вона була, то свинарство розвивалося б ще більшими темпами. А так перепади в цінах: у травні від 7.50 до 8 грн., сьогодні знову маємо 6-6.80 грн. за кг. Середня собівартість по „Тваринпрому” торік становила 7 грн. 48 коп. Знову стурбовані виробники, що далі робити: чи розвиватися, чи гальмувати виробництво? Але ж наше виробництво – це не лише продовольча безпека країни, воно дає можливість розвитку і промисловим підприємствам, зокрема тим, хто випускає обладнання для галузі свинарства. На „Агро-2007” як ніколи раніше було багато саме таких фірм, які побачили, що Україна має великий потенціал. Приємно, що тут було представлено і вітчизняне обладнання.
- А щось робиться для того, аби його могли купувати ті, кому воно адресоване?
- На це спрямована спеціальна програма Міністерства аграрної політики, в рамках якої обладнання для свинарства вважається складною технікою, на яку передбачається 30% здешевлення. Намагаємось працювати за лізинговими схемами, щоб полегшити фінансовий тягар виробникам свинини.
- Сергію Андрійовичу, дуже часто ті, хто займається тваринництвом на промисловій основі, мають недостатню кількість площ для вирощування кормів, а цього року ще й посуха. Як це може вплинути на галузь?
- Так, проблеми із зерном у нас є. За попередніми розрахунками підприємства „Тваринпрому” забезпечені на цей рік зерном власного виробництва всього на 32%. І ми цим дуже стурбовані. Деякі керівники з посушливих районів навіть не змогли приїхати на виставку, бо не в змозі залишити у скрутну хвилину господарство. Кормів обмаль, якою буде ціна, що робити з поголів’ям? Ми націлюємо наші підприємства на те, щоб за можливістю купили максимум зерна в період збору урожаю. А зважуватися на кредити для закупівлі зерна ми їм не можемо радити. Вони і так скаржаться, що вже надто закредитовані, більше й брати неможливо. Ми вносили до Міністерства пропозицію: для великотоварних виробників, великих свино- і птахокомплексів заготовили у держрезерв фуражне зерно. Але поки що це питання не вирішується.
Та на сумній ноті я не хотів би завершувати нашу розмову. Бо ми все ж таки працюємо, і досить непогано. Середньодобові прирости за минулий рік по корпорації становили 448 г - це чудовий результат, приблизно на 165 г більший, ніж в цілому по Україні. Технологія, годівля, генетика, утримання - все покращується. Торік ми не могли виставити таких тварин, як сьогодні. І нині робимо все можливе, аби свинина наша була менше витратною, собівартість була нижчою, а значить - щоб не лише виживати на цьому ринку, а й розвиватись.
Вікторя Зорка
