- Немає де зберігати. Як і чому українські аграрії втрачають можливості
- 70% українських елеваторів морально та фізично застаріли — експерт
- Житниця без комори: де Україна буде зберігати зерно
- Україні потрібно $4,5-8 млрд інвестицій на нові зерносховища
- УЗА: Україні потрібні $4,5-8 млрд інвестицій в потужності зберігання зерна
ТОП-5 причин замінити старий елеватор новим
Вкладати кошти у нові елеватори та оновлювати підходи до зберігання зерна агровиробникам таки доведеться. Разом із цим вони отримають довше збереження зерна та його якість, і майже вдвічі менші експлуатаційні витрати.
Ірина Глотова – журналіст Agravery.com
Україна нагально потребує будівництва 300-400 нових технологічних елеваторів, рівномірно та справедливо географічно розподілених. Загальний обсяг необхідних інвестицій в розвиток нових потужностей для зберігання та супутньої інфраструктури оцінюється від $4,5 до $8 млрд. Який елеватор найбільш вигідний і чому – це дуже важливе питання для кожного аграрія. Приміром, купити старий ХПП на 100 тис. тонн можна за 2-4 млн доларів, а за 7 млн взагалі у гарному стані. Разом із тим, побудувати нові потужності коштуватиме аграрію від 200-250 доларів за тону зберігання. Але не тільки ціна є фактором вибору для аграрія. Які основні причини заміни старих елеваторів та які переваги це дає – фахівці зернової справи розповіли під час бізнес-конференції «Новий vs Старий елеватор», організованої Українською Зерновою Асоціацією.
Причина №1 Контроль якості зерна
Світовий ринок, який купує українське зерно, встановлює все вищі вимоги до його якості та логістики. Із 1237 елеваторів які є в Україні 60-70% – це старі ХПП, склади з напольним зберіганням і вони уже неактуальні, адже країна орієнтується уже не на внутрішнє споживання, а на експорт. Як розповідає директор ТОВ «Варіант Агро Буд» Олексій Грушко, на старих елеваторах немає можливості контролювати якість зерна, яке зберігається просто насипом, в той час, нові технологічні елеватори дозволяють контролювати якість на всьому ланцюжку – від завантаження, сушки, зберігання, і до вивантаження. Будівництво нового елеватора є для навколишніх локальних агровиробників певною гарантією можливості зберігання та реалізації свого врожаю. Грушко пояснює, що саме через відсутність сучасних технологічних елеваторів та маршрутних залізничних станцій деякі аграрії вимушені відмовлятись від посіву. Приміром у Західній Україні, де сучасних потужностей менше, тож вивезення зерна коштувати суттєво дорожче, та забирає набагато більше часу.
Олексій Грушко. фото: uga.ua
Причина №2 Більш тривале зберігання
Іще один аспект, на який має звернути увагу аграрій, – сучасні елеватори дають можливість тривалого зберігання зерна. Сьогодні все більш актуальним стає не продаж восени, відразу після збору, а очікування сприятливої кон’юнктури ринку і, як наслідок, отримання більшого доходу. Як пояснює президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов, агровиробники можуть мати до 1 тис. гривень з 1 га додаткового доходу, якщо вони працюють з новим технологічним маршрутним елеватором за рахунок нижчих витрат на логістику. «Минулого року всього 75 маршрутних елеваторів (з-поміж більше 1000 наявних в Україні) відправили 50% зерна, призначеного до відправки в порти, фактично здійснивши 3-4 обороти за рік. Тож галузь має прискорюватись, і із морально та фізично застарілим обладнанням цього не зробити»,– коментує він.
Причина №3 Нижчі експлуатаційні витрати
Натомість експерт з питань будівництва та експлуатації елеваторних комплексів Сергій Щербань наводить іще один незаперечний факт на користь заміни старих елеваторів на нові – це експлуатаційні витрати елеватора на тонну прийнятого зерна. За його даними, фінансовий тягар для виробників тут дуже суттєвий. «Важливо розуміти не паспортні дані підприємства, а подивитись саме на коефіцієнт оборотності. Поговорил із власниками 15 не найновіших елеваторів та ХПП обсягом від 50 до 100 тис. зберігання у Полтавській, Харківській, Житомирській області, і вийшло, що на одну тону прийнятого зерна у середньому припадало 14 доларів експлуатаційних витрат. Враxxxте, що це ті елеватори, які працюють динамічно, і проводять господарську діяльність. Якщо порівняти із новозбудованими елеваторами, то у них експлуатаційні витрати у середньому в Україні складають 7 доларів на тону зерна. Розрив майже у два рази і кошти ці ідуть не на операційну діяльність, а утримання будівель у належному стані, ремонт та оновлення транспортерних стрічок, ремонт підлоги та стелі тощо», – відстоює свою думку фахівець.
До того ж, варто додати високі затрати на фумігацію, бо у застарілих приміщеннях боротьба із жуками особливо актуальна. Також кількість працівників на застарілих ХПП вдвічі більше, ніж на новому елеваторі. «Приміром, старий ХПП на 100 тис тонн зараз обслуговує від 12 чоловік і більше, а на новий достатньо і 6-7 працівників. Якщо подивитись на витрати електроенергії на сушіння і обробку зерна, то тут теж розрив у витратах ще більш помітний. Якщо у старих ХПП на одну тонну зерна на повний цикл витрачається у середньому 20 кіловатт енергії, а у нових елеваторах – приблизно 7 кіловат», – підрахував Щербань.
Сергій Щербань. фото: uga.ua
Причина №4 Швидкість будівництва і відповідність стандартам
Іще одна перевага – це універсальність нових елеваторів і швидкість спорудження. Фундамент металевих силосів кладеться простіше, а саме спорудження об’єкту можна звершити швидше та за потреби легко розширити потужності зберігання. Як говорить менеджер по роботі із ключовими клієнтами PETKUS Technologie Наталія Скуратович, останні роки погода балує українців, тож зерно виходить традиційно високої якості. Але це зовсім не означає, що так буде завжди, і при будівництві елеватора потрібно думати не на один, а на багато кроків наперед і бути готовим до будь-яких умов, зокрема і кліматичних.
Нове технологічне обладнання сучасних елеваторів дозволяє навіть за дуже несприятливих погодних умов нівелювати погіршення якості зібраного зерна за рахунок правильної сушки та контролю умов зберігання. Вона наголошує, що поряд із плюсами є і низка мінусів, зокрема у вигляді не завжди добросовісних підрядників. Тому вона рекомендує виробникам завжди дивитись на репутацію компанії, із якою ви працюєте, підв’язувати нові силоси під уже існуючу інфраструктуру і специфіку конкретної місцевості.
Приміром, фахівці PETKUS Technologie з майбутнім клієнтом обговорюють перед будівництвом низку критеріїв – вивчають усю існуючу інфраструктуру, топологію, сейсмічність місцевості, прораховують снігове та вітрове навантаження, підземні води тощо. Скуратович рекомендує відразу продумати, який тип зерна ви будете зберігати, бо потрібно зробити очисні шнеки на певному рівні з певним покриттям, аби зерно не залипало, адже будь-яке, навіть найкраще зерно, може просто руйнуватись. «Так само із сушінням – не можна просто побудувати універсальну сушилку – потрібно правильно виставити температуру, пропускну здатність відповідно до вашої культури і конкретних умов елеватора», – переконана вона.
Причина №5 Універсальність елеватора
А от начальник експлуатаційно-технологічного відділу ТОВ «Зерно-Агротрейд («Астарта-Київ») Ігор Проценко вважає, що сучасні потужності мають бути універсальними – для приймання декількох видів зерна, аби господар міг відповідати кон`юктурі ринку кожного сезону і вирощувати кукурудзу, ріпак та хоч цукрове сорго. Він стверджує, що на сьогодні уже 40% зерносховищ у країні збудовано по сучасним технологіям. «Це великий прорив, проте я б зробив наголос на стрімкому фізичному та технологічному старінні тих основних засобів по зберіганню зернових та олійних культур. Так чи інакше, але до оновлення потужностей прийдуть усі виробники», – засвідчує Проценко.
https://agravery.com
