Н.Кільдій: українці навіть не здогадуються, які небезпечені речовини вони вживають разом із звичною їжею

28 August, Розділ Новини, переглядів 3 292

В Україні діють застарілі норми та вимоги до складу та якості продукції. "Медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів" були ухвалені ще 1989 року і з того часу майже не оновлювалися. У результаті українські експерти не можуть навіть визначити безліч речовин, які присутні у продуктах харчування, а виробники, не порушуючи закон, труять споживача. Як розповіла УНН керівник експертно-аналітичного відділу Центру експертиз "Тест" Ніна Кільдій, в Україні, яка є світовим лідером з виробництва та експорту соняшникової олії, тільки нещодавно встановили нормативи та почали визначати вміст такої небезпечної речовини як бензопірен, що присутня у недоочищеній соняшниковій олії.
Проте це ще далеко не все з того переліку небезпечних компонентів, які вітчизняні експерти не мають змоги відслідкувати, а отже, і виявити у продуктах харчування.

- Які потенційно небезпечні речовини зараз не нормуються в Україні, а відповідно не контролюються та не виявляються?

Є ціла тема, вона стосується фталатів. Це речовини, які додаються, як правило, до пластикового посуду і які дуже широко використовуються і харчовій, парфумерній промисловості. Дуже багато їх у дитячих товарах. Фталати – це пластифікатори. І у світі наразі ведеться жорстка дискусія. Значна частина експерті вважають, що якщо ці речовини потрапляють до організму дитини, то надалі це може призводити до страшних наслідків, зокрема до безпліддя у хлопців. В Україні вони не нормуються, не перевіряються.

Дуже велика проблема з пестицидами та антибіотиками. Це назва групи речовин. Наприклад, до переліку пестицидів входять тисячі речовин, які широкого використовуються. У нас є документ, який регламентує використання пестицидів. Є документи щодо використання ветеринарних препаратів. Але вони не дуже оновлюються, а ринок пестицидів і ветпрепаратів розвивається дуже бурхливо. А якщо ти навіть знаєш, що саме шукати – ніколи не знайдеш.

Знову ж таки питання діоксинів. В Україні нереально провести перевірку, хоча це забруднююча речовина, вона напевне є в продуктах харчування чи може у них бути.

Яскравий приклад з генномодифікованаими продуктами. Поки вони не нормувалися, поки не було передбачене маркування – ніхто не визначав цього показника. Вже після введення законодавчого контролю з’явилися лабораторії, які можуть це перевіряти. Аналіз недешевий, але навіть у межах Києва є кілька лабораторій, які можуть провести аналіз на генномодифіковані речовини.

- Тобто поки речовину не нормують її не перевіряють?

Поки речовина не нормується її не перевіриш. Ось коли ми визначали бензопірен, то ми аналіз робили не в Україні.

Хоча в нашій країні, ще з 30-х років науково-дослідні інститути займалися проблемою бінзопіренів. Були розробки, нормування, кількість цієї речовини, яка може бути у харчуванні, виходячи з того, що ми їмо. Але пройшла неймовірна кількість років поки це все відбилося в державних стандартах.

Ще цікаве питання акриламіду. Це речовина, яка утворюється при обсмажені продуктів у фритюрі за дуже високих температур. Це проблема тих же чіпсів. Ця речовина також негативно впливає на здоров’я. У нас акриламід нормується тільки у воді, де є певні сполуки, що використовуються при її очищенні. І в нас нормується їх залишкова кількість. Але ця методика не підходить для перевірки чіпсів чи інших продуктів.

- Чи бувають навіть такі речовини, які не створюють проблем, але їх неможливо визначити?

Наприклад, кілька років тому, ми хотіли визначити вміст вітаміну F у розрекламованому шампуні, завдяки якому буде пишне красиве волосся. Жодна лабораторія не взялася виявити цей вітамін у косметичному миючому засобі.

Є діже цікавий напрямок, який бурхливо розвивається у світі – визначення складу на основі аналізу ДНК. Тобто, наприклад, є ковбаса і на основі цього аналізу можуть чітко сказати, що використовувалося м’ясо птиці, чи свинина, чи яловичина, а можливо ще якесь м’ясо. Або ж продають підкопчену рибу і визначають чітко чи це сьомга, форель чи інша просто підфарбована риба. За ДНК визначити можна, але в Україні ці методи тільки починають впроваджуватися.

Ми буквально нещодавно зіткнулися з ідентифікацією складу ковбас. Виробники використовують такі інгредієнти, які неможливо впіймати. Наприклад, використовують гідролізат свинячої шкірки. Це білий порошок. Він не шкідливий. Свиняча шкіра – це білок, який після спеціальної обробки нормально засвоюється організмом. Але ж ним замінюють м’ясо. Тобто більш дешевим інгредієнтом замінюють дорогі. Упіймати його неможливо.

Іще наприклад це загущувати у сметані. Вони використовуються у багатьох молочних продуктах. Вони не шкідливі, зокрема крохмаль нешкідлива речовина. Іноді використовують желатин, можуть іноді використовувати похідні від целюлози. Людина не помре від того, що вона їх буде вживати, але виявити скільки їх додали до того чи іншого продукту складно.
А якщо виробник пише на етикетці, що він використав наприклад тільки вершки, а насправді додав туди, навіть безпечний згущувач, це вже порушення.

Дуже велика проблема з ароматизаторами. У багатьох випадках, неможна казати, що це отруйні речовини. Є дозволені. І в багатьох продуктах вони використовуються. І наприклад, на йогуртах пишуть, що ароматизатор ідентичний натуральному. Але є продукція, наприклад, соки, куди неможна додавати ароматизатори. І чи додають їх насправді ніхто не знає. Це проблема для виноробної продукції, коньячної, адже навіть відкривши просто інтернет ви знайдете ароматизатор білого мускату чи ароматизатор якогось коньяку. І якщо вони виготовляєте цукерки нібито з коньяком і ви пишете, що у вас у складі ароматизатор коньяку – це нормально, порушень немає. А якщо ви вготовляєте коньяк? Туди неможна додавати ароматизатори.

Тобто виробники можна припустити, що виробники можуть використовувати всі ті речовини які не нормуються?

Так. І сумлінність виробника – дуже важливий фактор. Є виробники, які намагаються утримати споживача високою якістю. У них можливо недешева продукція, але вони утримують високу якість. А є і виробники які намагаються отримати більші прибутки… Та не треба думати, що це проблема тільки України. Ось наші коли з Німеччини, також організація з тестування, часом виявляють речовини, яких не повинно бути. Наприклад, вони тестували органічну оливкову олію, а це повинен бути ідеально чистий продукт, але вони виявили там речовини які вочевидь потрапили туди з обладнання, коли олію перекачували. Були у них проблеми і з вершковим маслом. Тобто проблеми є у всіх, але у нас їх дуже багато.

А як часто на Вашу думку слід оновлювати ось ці стандарти за якими нормуються і виявляються речовини у продуктах?

Це повинен бути постійний процес. Дослідження проводяться постійно. Я не можу сказати, що в Україні нормативні документи взагалі не оновлюються, наприклад, колись з’явилися синтетичні замінники цукру, коли довели, що вони шкідливі – їх заборонили. Чи наприклад формальдегід, як консервант заборонили. Але знову ж таки, уротротропін – ще один консервант використовується виключно для червоної ікри. Сьогодні Україна загалом лишилася єдиною країною де він дозволений, а це потенційно небезпечна речовина. І навіть наші сусіди росіяни, а вони виготовляють багато консервованої червоної ікри, вони вже відмовилися від використання цієї речовини. Весь світ погодився, що це небезпечно, а ми ще дозволяємо її використання.

Неможна сказати, що ці стандарти можливо оновлювати повністю щороку – це немаленький обсяг роботи, але ж не з 1989 року. Тим більше, що навіть не маючи грошей на проведення масштабних досліджень, ми можемо просто вводити у себе нормативи визнані на рівні ЄС, якими визначається, що така-то речовина шкідлива і в продуктах її має бути не більше такої-то кількості. Ми такі самі європейці і треба просто ввести норму. У нас відсутні кошти. Які там витрачаються на наукові та медичні дослідження.

Це можуть бути не тільки норми ЄС, але нам просто слід їх запровадити у себе, адже поки не буде на державному рівні офіційної норми ніхто не з виробників немає офіційного зобов’язання вкладатися в ту чи іншу норму. І буває, що ми виробникам пояснюємо, що є в ЄС така-то норма, а вони кажуть, що в Україні вона відсутні і все.

Можете навести приклад подібної ситуації, коли вітчизняні виробники відмовлялися виконувати європейські норми стосовно, якоїсь речовини?

Ось з безнопіреном був навіть судовий процес, тому що ми сперечалися з виробниками і доводили, що ми мали право проводити дослідження і виявляти його наявність.

Тобто і з ЄС і з інших країн до нас можуть завозити продукти, які не відповідають їх стандартам, але вкладаються у наші офіційні вимоги?

Так. І офіційно постачальник нічого не буде порушувати. Все що реалізується на території держави повинно відповідати вимогам цієї держави. І якщо у держави проблеми з вимогами – це проблеми цієї держави.

І ось наприклад, з олією я не буду казати якій це був виробник, але цю вітчизняну олію повернули з ЄС адже вона не відповідала їх вимогами – в ній були виявлені певні речовини.

І коли наприклад безнопірен почали нормувати, виробники олії почали думати, як зменшити його вміст у продукції і за допомогою технологій доочищення вони стали отримувати чистий продукт. Але поки на державному рівні не було запроваджене його нормування – ніхто з виробників не переймався цією проблемою, за винятком тих, хто вже давно постачав продукцію до ЄС.

А чи серед українських виробників є ті, хто дотримуються вищих стандартів, наприклад вимог ЄС?

Є і виробник, який дотримується високих стандартів якості, дотримується високих вимог він цим приваблює потенційного покупця і абсолютно правий. Але таких не дуже багато. Як правило виробники ідуть один в один у відповідності з нормативами – не вище, не краще. Наприклад, така дивна ситуація була з виробниками коньячної продукції. Ви напевно бачили які маленькі на багатьох пляшках коньяку задні етикетки де написаний вміст, адреса виробника і таке інше. І пляшка як правило не дуже маленька, а етикетка маленька і на ній дрібним шрифтом написане все так, що дуже складно прочитати. І найцікавіше, що у зазначеному складі продукції не було нічого що слід було б ховати. А виробники кажуть, що є стандарт згідно якого шрифт повинен бути не менший ніж 0,8 мм, а у нас 0,82 мм шрифт на етикетці.

Це приклад, що більшість виробників піде по найнижчій планці.

- Якщо говорити про імпортну продукцію… Не так давно в Росії заборонили ввезення свинини одного з американських виробників, через те що у м’ясі були виявлені антибіотики. Які норми діють в Україні щодо антибіотиків? Чи завозять до нас м’ясо з цими речовинами?

Наші нормативи щодо антибіотиків дуже відрізняються від нормативів країн ЄС. У нас вони не те що гірші - у нас вони взагалі інші. Тобто. Якщо там наприклад нормують десять антибіотиків, то у нас два, які вже давно застаріли і не використовуються… І це знову проблема оновлення стандартів.

Стосовно продукції, яку завозять, то були великі проблеми з продукцією, яку завозять з Китаю. Наприклад, з консервованими грибами. На пакуванні написано, що це опеньки, а це чешуйчатка – їстівний гриб, але зовсім інший. Чи пишуть, що це грузді, а там і гливи, і шиїтаке.

Але найбільша проблема з дієтичними добавками - БАДами з Китаю. Це дієтичні добавки, які підпадають під нормування як харчові продукти, а не медичні препарати. Там неймовірна проблема, щоправда не лише з китайськими, але з вітчизняними добавками. Наприклад, препарати для очей з чорницею. Ми проводили тестування цілого ряду цих добавок і тільки в двох була чорниця. А так і буряк, і виноград, і горобина, і синтетичні барвники. Можливо, людина і не отруїться, але вона витратить гроші і не отримає результату.

А з препаратами для схуднення взагалі жалива ситуація. Там ми знаходили заборонені речовини, зокрема себутрамін – його використовували для схуднення, але десь два роки тому речовину було віднесено до списку наркотичних та психотропних і заборонено в усьому світі, в тому числі і в Україні. Ми перевіряли десять препаратів для схуднення і у п’яти випадках препарати завезені з Китаю містили себутрамін. На етикетці жодного слова не було, а він там містився і в дуже великих дозах. Як люди взагалі виживають після такого курсу схуднення – загадка.
І тоді ми робили це спільно з МВС. Були тоді рейди і з аптек вилучалися ці добавки. Але через інтернет вони дотепер реалізуються.

- Тобто інтернет – канал постачання продукції, яка не нормується і перевіряється?

Загалом так. Це проблема і дорогої алкогольної продукції, яку часто реалізують через інтернет. Людина не знає, що вона купує.