ВРОЖАЇ БЕЗ БОРОТЬБИ І ПРОБЛЕМ

11 May, Розділ Особистість, переглядів 5 491

А також із мінімальними затратами ручної праці та без застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин уже кілька років поспіль вирощують на своїх присадибних ділянках члени Вінницького Клубу природного землеробства, який створила пані Ірина Льопко.

У чому, власне, сутність природного землеробства? – запитую її.
– Усім нам час замислитися, – відповідає подвижниця, – якою ціною нам дається врожай; який маємо результат і що, зрештою, ми їмо? Не секрет, що за високі центнери точиться постійна боротьба зі шкідниками і хворобами, в якій люди часто програють, або ж мають дуже скромні здобутки. На обробіток грунту витрачається багато часу і сил (їх постійно не вистачає), а на догляд за рослинами – чимало грошей та хімічних засобів, від яких потерпають не лише шкідники, але й споживачі вирощеного. Вірніше було б сказати: комахи адаптуються, а ми набуваємо хвороби. Наступного ж року застосовуємо ще міцніші хімікати, а самі потім вже й не знаємо, де не болить і на що немає алергії. Одним словом, може здатися, що людство потрапило до замкненого кола, однак це не так.
Наші пращури хімії не знали, врожаї вирощували багаті, радісних пісень співали, вірші складали, по траві-росі босоніж ходили. І природа була до них прихильною: овочі, ягоди, трави – все цілюще. Про землю казали: «свята земля», «матінка-земля», «земля-годувальниця», бо знали одну істину: земля – це живий організм.
Такий підхід до землеробства називається органічним, а саме землеробство – природним. Природному землеробству вже понад шість тисяч років, та ми ще й досі не опанували його як слід. А така потреба відчувається дедалі гостріше, бо це шлях розумного городництва – такого, коли врожаї, родючість грунту та здоров'я людей поліпшуються, а витрати і зусилля зменшуються майже вдвічі. Людина має пізнавати закони природи і взаємодії з нею, а не впливати чи боротися проти них.

Пані Ірино, а коли Ви розпочали займатися подібним обробітком землі?
– Усе почалося з великого кохання, через яке я, уродженка вінницької місцини «Корея», й потрапила у невістки до міста Гнівані, що у Тиврівському районі. А невістка – це така людина, котру куди пошлють, там вона і повинна працювати. Тож я добре пізнала всю «радість» городніх робіт, після яких болить голова, гуде все тіло, та й настрій відповідний. Для прикладу, коли копали картоплю на нашій глині, то земля була такою твердою, що ламалися держаки лопат.
Це все настільки накопичилося в душі, що вилилося в благання до Всевишнього: «Боже! За що і доки?» І він мене почув. Узимку 2001 року, коли я була на заробітках у Києві, до рук випадково потрапила рекламка виставки «Город без болю в попереку». Завітавши на неї, одразу придбала літературу з природного землеробства й плоскорізи різних видів. В успіхові нової справи, на відміну від чоловіка Василя, не вагалася й миті: навесні весь город було засаджено під плоскоріз.
Суть його роботи полягає в тому, що землю не те що непотрібно перекопувати чи переорювати, а це навіть шкідливо робити. Бо в грунті є бактерії й хробачки, котрі роблять його пухким, немов дріжджі розпушують тісто. Вони займають у товщі землі певну ієрархію: щоп'ять сантиметрів вирізнює новий вид організмів. Вгорі розташовуються аеробні (дихають повітрям), внизу – аналогоробні (не дихають повітрям). Коли ж ми копаємо землю на штик лопати (25-30 см), то міняємо їх місцями і через 2 години бактерії гинуть. В результаті цього маємо не родючий грунт, а будівельний субстрат із глини та піску.
Окрім цього, руйнується пориста структура грунту, а по цих порах, за капілярним принципом, грунтові води піднімаються догори й напувають рослини. У подібний спосіб гаряче повітря опускається донизу і на певній глибині конденсується у «сухий дощ». Причому, що спекотніше повітря, то більше (внаслідок різниці температур) випадає вологи. Принагідно: в кубометрі повітря міститься 100 г води. Тож коли пори не зруйновано, рослина постійно має достатньо вологи. Щоб перевірити це, відкопайте у засуху суху землю, і волога з'явиться там, де закінчився отой штик лопати.
Під час оранки утворюється орна підошва, котра також перекриває й руйнує капіляри.
Для садіння ж картоплі чи інших культур, варто лише продерти землю на 5 см плоскорізом.
Моя родина працює з цим пристроєм ось вже п'ятий рік, і коли лопатою восени копаємо картоплю, то наша глина розсипається, немов пух. І це при тому, що не маючи змоги вносити органіку, лишень щоразу висіваємо на зиму гірчицю. З огляду на теперішні українські зими, коли до Різдва земля вимерзає, вивітрюється й пересушується, означена рослина лежить і захищає її. Корінці культури одразу з'їдають хробаки та мікроорганізми, така сама доля навесні очікує й на стебла. Існують ще такі мікроби, що взагалі мешкають лише на стику грунту та мульчі, й гірчиця дає змогу їм розвиватися, тобто знову ж пушити й оздоровлювати грунт. Також висіяна на зиму гірчиця робить землю теплою, внаслідок чого швидше проростають бур'яни. В результаті – однорічні з них вимерзають під час холодів. Ця рослина добре пригнічує осот, павутицю та інших небажаних на городі багаторічних представників флори.
Сидератами також можуть слугувати гречка, овес, горох, озиме та яре жито, ріпак.
Картопля, вирощена членами Вінницького Клубу природного землеробства, не знаючи ось вже впродовж 4 років мінеральних добрив, до останнього дня не чорніє в погребі, розсипається під час варіння. Вона смачна.

Чи є якісь наукові напрацювання у царині означеного методу обробітку грунту?
– Звісно, що так. Ефективність природного, а також його ще називають натуральним, відновлюючим, адаптивним, органічним землеробством, ще за царських часів довів подільський вчений Іван Овсінський. Втім, імператор надав тоді перевагу не екологічно чистій технології, а виробництву мінеральних добрив. Чимало зробили задля популяризації цього способу обробітку землі американський фермер Едвард Фолкнер та японський Манасобу Фукуока, відомий радянський аграрій, двічі Герой Соціалістичної Праці Терентій Мальцев. Він, до речі, ризикував, у разі провалу застосування природного землеробства, отримати 10 років сталінських таборів.
Нині названий метод активно пропагує вчений-агроном, випускник Московської сільськогосподарської академії ім. Тимірязєва Микола Курдюмов.
Принагідно варто зазначити, що у США і Канаді плуги не використовують вже більш як 40 років, а молоді фермери навіть не знають, що це за агрегат. Відмовилися від їх застосування і в Казахстані. Там перевагу надають тракторним плоскорізам і, наскільки відомо, з голоду не помирають.
Названі вчені та практики також довели необхідність використання мульчі: матеріалу (це може бути листя, солома, будь-які рослинні рештки), котрий покриває землю і захищає її від пересихання, вивітрювання та ерозії.
Активно використовують цей матеріал і члени Вінницького Клубу природного землеробства. Наприклад, під час висаджування розсади помідорів, перцю та інших рослин у відкритий грунт, ми одразу вкриваємо їх шаром мульчі, завдяки чому уникаємо виконання низки нагальних робіт. У тому числі просапування, адже матеріал лежить і не дає проростати бур'янам. До того ж, під мульчею завжди волого, там «працюють» хробачки та мікроорганізми, котрі переробляють означене покриття саме до такого стану, якого потребує рослина. Виходить, коли ми землі не заважаємо, то вона сама нагодує рослини, дає їм все необхідне для нормального розвитку. У цьому випадку не розвиваються і хвороботворні бактерії.

Пані Ірино, то що – і з колорадським жуком Ви також боретеся без хімії?
А навіщо ж труїти себе та рідних й близьких? Тим паче, що від усього спектру як листогризучих, так і сокосисних шкідників є прекрасний біопрепарат «Актофіт». Він ефективно вкорочує життя колорадському жуку, павутинному кліщу, щитівці та іншим недругам культурних рослин. Засіб не призводить до звикання комах, а оброблені ним овочі вже за 2 дні можна вживати в їжу. Також ми практикуємо на своїх ділянках використання біогумусу. Дозволяють значно підвищити врожайність всіх культур, їх якість, захистити рослини від хвороб та шкідників, відновити природну родючість землі такі біопрепарати як «Сяйво», «Байкал», «Ксампан-прилипач», «Марс-У», «Гаупсін», «Триходермін» та «Вермісол».

Чи бере участь Вінницький Клуб природного землеробства у сільськогосподарських виставках, і де Вас можна розшукати?
– Ми беремо участь в усіх сільськогосподарських виставках, які проходять у обласному центрі.
«Від екології душі – до екології землі», – таким є гасло нашої фундації. Адже екологія душі – це насамперед позитивні, оптимістичні думки, налаштовані на процвітання свого роду, дітей-онуків та Батьківщини.
Принагідно: нещодавно подібний Клуб природного землеробства пані Льопко відкрито й у місті Гнівані, що в Тиврівському районі.

Спілкувався Федір БЕЖНАР