- КОЖНУ ЗЕРНИНУ – У ВЛАСНИЙ СИЛОС
- Зерно вимагає новосіль
- КРАЩЕ ЗБЕРЕЖЕШ – ВИГІДНІШЕ ПРОДАСИ
- Сухе зерно примножить ваш прибуток
- «Дуже непевна й ризикована справа — господарювати під відкритим небом»
ВСЕ ГЕНІАЛЬНЕ - ПРОСТЕ
Не так давно назвати сільське господарство прогресивною галуззю було важко. А визначення «аграрна країна» неодмінно асоціювалося з чимось відсталим, патріархальним... І хоч нашу благословенну землю подекуди досі обро***ють коником і з допомогою сапи чи лопати, на полях водночас можна побачити і високотехнологічні найпотужніші трактори й комбайни. Тож і передовими технологіями в сільському господарстві нас важко здивувати. 
Та окремі досягнення науки просто вражають своєю простотою і геніальністю. Одне з того ряду - метод зберігання зерна за аргентинською технологією. Поки що в Хмельницькій області таке можна побачити тільки в корпорації «Сварог». Одначе не варто сумніватися: невдовзі цей досвід набуде швидкого розповсюдження, бо Україна вирощує багато зерна, тож, як правило, має й значні перехідні його запаси. Ми звикли, що висушене й очищене зерно слід обов'язково звезти і сховати в комори. Там з ним треба ще цілу зиму працювати - перевертати, щоб не грілося, боротися зі шкідниками, стежити, щоб не пліснявіло тощо. А між тим, його можна зберігати в поліетиленових рукавах просто неба, на полі. Отже, відпадає потреба в спорудженні стаціонарних зерносховищ, що при теперішній дорожнечі допомагає заощадити на будівництві, є значна економія і на транспортуванні. Як відомо, зерно - живе, воно вдихає кисень, видихає вуглекислий газ. Якщо затарити його в поліетиленову плівку, так звані рукави, то без доступу повітря воно, споживши весь кисень, само себе законсервує. Більше того, без доступу повітря різні шкідливі мікроорганізми й грибки теж припиняють свою життєдіяльність. 
Аргентинська фірма «Акрон», яка розробила цей метод і виро***є відповідну техніку й рукави, в 2007 році провела семінар в Житомирській області, в ході якого дала детальну інформацію про цей технологічний прорив. Хмельниччани не просто зацікавилися, на кінець року корпорація вже випробувала цю новинку в себе, позичивши відповідні механізми й два рукави (їх ще називають мішками) та заклавши зерно на зберігання. Затарили рукави в грудні при мінусовій температурі, а дістали з них зерно влітку. Збереглося воно чудово. Торік корпорація пішла далі. Придбала дві машини (до речі, дуже простої конструкції) для затарювання сухого зерна в поліетилен продуктивністю 250 тонн за годину, один агрегат для вивантаження, купила чимало й самих рукавів. І висушену до базової вологості (14%) та очищену кукурудзу, яка не влізла в наявні склади, сховала в рукави. Їх розмістили на спеціально підготовлених майданчиках на полях. У Шепетівському районі на колишньому кагатному полі цукрозаводу кукурудза зберігається в 19 рукавах, на Чернівеччині - в 42. 
Кожен мішок герметичний, має довжину 67 метрів, діаметр після наповнення - 2,71. У такий рукав вміщується приблизно 200 тонн збіжжя. - Якщо укладати в хорошу погоду і робити мінімальні відстані між рукавами, то на 1 га можна зберігати в такий спосіб 5 тис. тонн хліба, - розповідає про переваги методу Григорій Гнатюк, голова правління ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів». - А на 5 га реально зберегти стільки зерна, скільки поміщає вся нашя база. От вам перша відчутна вигода. В комплекті до мішків додається спеціальний лейкопластир. Час від часу ми контролюємо процес зберігання, для цього пробиваємо мішок і щупом витягаємо зерно. Трапляється, десь миш пошкодить плівку чи ворона спікірує. То охорона, яка постійно здійснює візуальний нагляд, негайно заклеює дірку цим пластирем. Ми добре підготували для зберігання рукавів майданчики, загородили їх, там є освітлення, виставлена охорона. Подбали й про знищення гризунів і відлякування ворон - розклали отруйні принади для гризунів, виготовили опудала з розіп'ятих птахів, забезпечили охоронців пневматичною зброєю для відлякування зграй. Оце й усі затрати. Лабораторні аналізи свідчать, що зерно зберігається дуже добре, під час тривалої відлиги температура в середині рукава становила нуль градусів. Бо під такою товщею земля дуже повільно віддає тепло. Самі рукави міцні, непрозорі, всередині чорні, а зовні білі, щоб зерно не перегрівалося на сонці. Таким чином збіжжя можна зберігати не один рік. І це ще одна вагома перевага цього методу. Питаєте, як можна рівномірно і щільно наповнити мішок такою кількістю зерна? Просто. Принцип такий, як при виготовленні ковбас у домашніх умовах через м'ясорубку. Мішок натягується на пристрій так само, як кишка. Укладати цю гігантську зернову «ковбасу» бажано на ідеально рівну поверхню, бо на нерівній вона лягає зигзагом, десь можуть утворитися складки, які легко пошкоджуються гризунами (добре натягнутий мішок миш не розгризе). Рукави одноразові, одначе винахідливі українці знайшли б спосіб подовжити їм життя. Григорій Захарович каже, що рукави, розрізані по довжині, використовували замість брезенту для накривання зерна. А вже тут переваг! 
По-перше, брезент важкий, під час дощу намокає, його потрібно сушити, а поліетилен позбавлений цих вад. По-друге, максимальний розмір брезентового накриття - 6х8 метрів. Починаєш доточувати другим - неодмінно між них затікає вода. Рукавом же можна накрити весь кагат. У цьому році, коли врожай небувалий, а збуту нема, аргентинська технологія дуже виручила. Складається враження, що працівники корпорації передбачають будь-які варіанти, аби вчасно перестрахуватися. До речі, зберігати таким чином можна не тільки кукурудзу, а будь-яке зерно. Але працювати ще є над чим. Здавалося, все врахували, проте цьогорічний досвід підказав: треба ретельніше готувати поле під укладання рукавів. Бажано внести безводний аміак, щоб знищити гризунів, майданчик не тільки ідеально вирівняти, а засіяти газонною травичкою, задернити, тоді його можна буде використовувати багато разів без додаткових затрат. Звичайно, в кожному господарстві цього вдосконалення не запровадити, та й нема потреби, адже з радянських часів збереглося чимало стаціонарних зерносховищ. Але агропідприємствам, які з кожним роком збільшують виробництво зерна, такий винахід може зберегти чимало коштів.
Та окремі досягнення науки просто вражають своєю простотою і геніальністю. Одне з того ряду - метод зберігання зерна за аргентинською технологією. Поки що в Хмельницькій області таке можна побачити тільки в корпорації «Сварог». Одначе не варто сумніватися: невдовзі цей досвід набуде швидкого розповсюдження, бо Україна вирощує багато зерна, тож, як правило, має й значні перехідні його запаси. Ми звикли, що висушене й очищене зерно слід обов'язково звезти і сховати в комори. Там з ним треба ще цілу зиму працювати - перевертати, щоб не грілося, боротися зі шкідниками, стежити, щоб не пліснявіло тощо. А між тим, його можна зберігати в поліетиленових рукавах просто неба, на полі. Отже, відпадає потреба в спорудженні стаціонарних зерносховищ, що при теперішній дорожнечі допомагає заощадити на будівництві, є значна економія і на транспортуванні. Як відомо, зерно - живе, воно вдихає кисень, видихає вуглекислий газ. Якщо затарити його в поліетиленову плівку, так звані рукави, то без доступу повітря воно, споживши весь кисень, само себе законсервує. Більше того, без доступу повітря різні шкідливі мікроорганізми й грибки теж припиняють свою життєдіяльність. 
Аргентинська фірма «Акрон», яка розробила цей метод і виро***є відповідну техніку й рукави, в 2007 році провела семінар в Житомирській області, в ході якого дала детальну інформацію про цей технологічний прорив. Хмельниччани не просто зацікавилися, на кінець року корпорація вже випробувала цю новинку в себе, позичивши відповідні механізми й два рукави (їх ще називають мішками) та заклавши зерно на зберігання. Затарили рукави в грудні при мінусовій температурі, а дістали з них зерно влітку. Збереглося воно чудово. Торік корпорація пішла далі. Придбала дві машини (до речі, дуже простої конструкції) для затарювання сухого зерна в поліетилен продуктивністю 250 тонн за годину, один агрегат для вивантаження, купила чимало й самих рукавів. І висушену до базової вологості (14%) та очищену кукурудзу, яка не влізла в наявні склади, сховала в рукави. Їх розмістили на спеціально підготовлених майданчиках на полях. У Шепетівському районі на колишньому кагатному полі цукрозаводу кукурудза зберігається в 19 рукавах, на Чернівеччині - в 42. 
Кожен мішок герметичний, має довжину 67 метрів, діаметр після наповнення - 2,71. У такий рукав вміщується приблизно 200 тонн збіжжя. - Якщо укладати в хорошу погоду і робити мінімальні відстані між рукавами, то на 1 га можна зберігати в такий спосіб 5 тис. тонн хліба, - розповідає про переваги методу Григорій Гнатюк, голова правління ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів». - А на 5 га реально зберегти стільки зерна, скільки поміщає вся нашя база. От вам перша відчутна вигода. В комплекті до мішків додається спеціальний лейкопластир. Час від часу ми контролюємо процес зберігання, для цього пробиваємо мішок і щупом витягаємо зерно. Трапляється, десь миш пошкодить плівку чи ворона спікірує. То охорона, яка постійно здійснює візуальний нагляд, негайно заклеює дірку цим пластирем. Ми добре підготували для зберігання рукавів майданчики, загородили їх, там є освітлення, виставлена охорона. Подбали й про знищення гризунів і відлякування ворон - розклали отруйні принади для гризунів, виготовили опудала з розіп'ятих птахів, забезпечили охоронців пневматичною зброєю для відлякування зграй. Оце й усі затрати. Лабораторні аналізи свідчать, що зерно зберігається дуже добре, під час тривалої відлиги температура в середині рукава становила нуль градусів. Бо під такою товщею земля дуже повільно віддає тепло. Самі рукави міцні, непрозорі, всередині чорні, а зовні білі, щоб зерно не перегрівалося на сонці. Таким чином збіжжя можна зберігати не один рік. І це ще одна вагома перевага цього методу. Питаєте, як можна рівномірно і щільно наповнити мішок такою кількістю зерна? Просто. Принцип такий, як при виготовленні ковбас у домашніх умовах через м'ясорубку. Мішок натягується на пристрій так само, як кишка. Укладати цю гігантську зернову «ковбасу» бажано на ідеально рівну поверхню, бо на нерівній вона лягає зигзагом, десь можуть утворитися складки, які легко пошкоджуються гризунами (добре натягнутий мішок миш не розгризе). Рукави одноразові, одначе винахідливі українці знайшли б спосіб подовжити їм життя. Григорій Захарович каже, що рукави, розрізані по довжині, використовували замість брезенту для накривання зерна. А вже тут переваг! 
По-перше, брезент важкий, під час дощу намокає, його потрібно сушити, а поліетилен позбавлений цих вад. По-друге, максимальний розмір брезентового накриття - 6х8 метрів. Починаєш доточувати другим - неодмінно між них затікає вода. Рукавом же можна накрити весь кагат. У цьому році, коли врожай небувалий, а збуту нема, аргентинська технологія дуже виручила. Складається враження, що працівники корпорації передбачають будь-які варіанти, аби вчасно перестрахуватися. До речі, зберігати таким чином можна не тільки кукурудзу, а будь-яке зерно. Але працювати ще є над чим. Здавалося, все врахували, проте цьогорічний досвід підказав: треба ретельніше готувати поле під укладання рукавів. Бажано внести безводний аміак, щоб знищити гризунів, майданчик не тільки ідеально вирівняти, а засіяти газонною травичкою, задернити, тоді його можна буде використовувати багато разів без додаткових затрат. Звичайно, в кожному господарстві цього вдосконалення не запровадити, та й нема потреби, адже з радянських часів збереглося чимало стаціонарних зерносховищ. Але агропідприємствам, які з кожним роком збільшують виробництво зерна, такий винахід може зберегти чимало коштів. Галина СКРИПНИК
Хмельницька область
