ОДНА З КРАЩИХ ЗЕРНОБОБОВИХ

21 January, Розділ Рослинництво, переглядів 8 526

Проблема задоволення потреб населення земної кулі в білковій їжі набуває все більшого значення. Це обумовлено не тільки швидким зростанням його чисельності, а й рядом інших причин. Наприклад тим, що зі збільшенням врожайності злакових культур частка білка в зерні падає. До того ж, білок зернових дещо іншої якості в порівнянні з білком зернобобових культур. Взагалі в зерні зернових вміст білка до 20%, а в зернобобових - від 30 до 50%.

У групі зернобобових налічується більше 60 видів бобових рослин. Вони дають найбільш дешевий білок в світі й виробляють його на одиницю площі значно більше, ніж злакові. Якість і засвоюваність білка зернобобових вища, ніж у злакових.

Цінність цієї групи культур ще й у тому, що вони завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями засвоюють вільний азот повітря, частково забезпечуючи себе цим цінним елементом, і залишають його в ґрунті в значній кількості (від 60 до 200 кг на га) під наступні культури. Тож зернобобові виступають як покращувачі родючості ґрунту, введення їх в сівозміну вкрай важливо, особливо нині, коли в структурі переважають одновидові культури - в основному озимі й частково ярові зернові колосові.

У цілому ряді країн вважається, що збільшення частки бобових у структурі посівних площ, це: 1) джерело зростання виробництва продукції в сівозміні; 2) рішення проблеми рослинного білка; 3) збереження ґрунтової родючості; 4) часткове рішення захисту навколишнього середовища (використання азоту повітря замість мінерального). У США кожен 4-й гектар - це однорічні та багаторічні бобові культури.

Серед зернових бобових найбільш поширені соя (її ще відносять і до олійних культур), горох, квасоля, нут, сочевиця, боби, чина, маш, люпин, лобія та інші. У зв'язку з тим, що серед них є теплолюбні й холодостійкі, посухостійкі й вологолюбні, вони вирощуються на всіх континентах. Зернобобові відносяться до найдавніших культур земної кулі: сочевицю, горох, чину вирощували за 7000 років до нашої ери; сою, нут, кормові боби - за 4000-6000.

Соя, горох, нут, квасоля та інші зернобобові давно нам знайомі й відносно широко культивуються у сільському господарстві Криму. Ще одна представниця зернобобових - сочевиця звичайна.

Коротка історія культури. Вона є однією з найдавніших рослин, вирощуваних з доісторичних часів - неоліту. Залишки сочевиці знаходять у розкопках різних країн світу. Про неї є неодноразові згадки в Біблії і Київських Літописах. Усім відома притча про те, що Іуда Скаріотський зрадив Ісуса Христа за тридцять срібників і сочевичну юшку.

У дореволюційній Росії площі посіву сочевиці сягали 500 тис. га, країна задовольняла 80% її світової потреби. Культуру вирощували на експорт не тільки до революції, а й після. Ще в середині минулого століття за посівними площами в СРСР сочевиця займала третє місце серед зернобобових культур, слідом за горохом і викою. Райони її поширення - не тільки ряд областей Росії, але й інші республіки, в т.ч. Україна.

Використання. За сукупністю поживних речовин сочевиця займає одне з перших місць серед зернобобових культур, з вмістом білка - 22-32% (П. Вавілов, 1988 рік). Білки її - глобуліни - містять у собі незамінні, життєво-необхідні амінокислоти - аргінін, гістидин, лізин, триптофан, метіонін. Насіння сочевиці багате комплексом вітамінів В, а в насінні, що проростає, міститься значна кількість вітаміну С. Триптофан прискорює процес розвитку організмів, будучи складовою частиною гемоглобіну; з гістидину утворюється гістамін, який сприяє розширенню судин; метіонін виступає джерелом сірки, бере участь у біосинтезі. Завдяки збалансованому вмісту незамінних амінокислот, деяких вітамінів, фолієвої кислоти та інших корисних складових, продукти харчування, приготовлені з сочевиці, поліпшують травлення, стимулюють обмін речовин, підвищують імунітет, сприяють виведенню з організму радіоактивних елементів і навіть запобігають або пригнічують розвиток чужорідних клітин в організмі.

Нагадали про цю особливість сочевиці з простої причини: раптом хтось із вас знайде в складі цієї, найдавнішої як світ, культури корисні для себе речовини і замість чергової таблетки зварить супчик із сочевиці або проростить ложку-другу насіння. До речі, в деяких країнах страви з сочевиці вважаються вишуканими і на посольських прийомах обов'язково подають сочевичний суп.

Використовується сочевиця, в основному, як продовольча культура (по розварюваності, засвоюваності та смаковим якостям перевершує інші зернобобові). З насіння готують перші й другі страви, білкові препарати, ковбаси, консерви; в кондитерській промисловості - шоколад, цукерки, печиво; борошно додають у хлібопеченні для підвищення вмісту білка в хлібних виробах. Вся побічна продукція (солома, полова) - високобілковий інгредієнт концентрованих кормів для потреб тваринництва.

Якість насіння сочевиці визначається за його забарвленням (кольором) і величині. Найбільш високими харчовими достоїнствами володіють крупнонасіннєві сорти з зеленим забарвленням сім'ядолей. Колір зерна залежить не тільки від сортових особливостей, а в основному від зовнішніх умов (збирання і зберігання). При розкладанні хлорофілу, наявного в оболонці насіння, забарвлення його із зеленого переходить поступово в рожеве, потім - у буре і навіть коричневе. Сочевичні зерна втрачають колір при несвоєчасному збиранні та зберіганні на світлі. Страви з такої сочевиці мають дещо інший смак, колір і якість.

Як бобова рослина, сочевиця є добрим попередником, вона краще, ніж горох і нут фіксує атмосферний азот (90-120 кг/га), її можна розглядати як покращувач ґрунтової родючості в сівозмінах. Вона більш посухостійка ніж горох, квасоля і боби, менше інших зернобобових страждає від хвороб і шкідників.

У свій час сочевицю рекомендували для посіву в зайнятих парах як парозаймаючу культуру в районах із посушливим кліматом.

Ботанічна характеристика. Сочевиця звичайна, сімейство бобових. Рід налічує 5 видів, але тільки один вирощується в сільгоспвиробництві. Народні назви сочевиці в Україні - чачавиця, сачавиця, сячевиця.

Це однорічна трав'яниста рослина висотою 20-80 сантиметрів. Має стержневий корінь, який проникає в ґрунт до 1 м і більше, добре розвинену бокову кореневу систему, яка густо пронизує верхні шари. Рослина слабо або сильно опушена, з чотиригранним, злегка полягаючим стеблом, парноперистим листям, що закінчується вусиками. В оптимальних умовах зростання стебло сильно галузиться. Квітки дрібні поодинокі або зібрані по 2-3, білого або світло-синього забарвлення. Боби короткі, сплюснуті, містять 1-3 насінини, при дозріванні не розтріскуються.

Культурна сочевиця має два підвиди, основна їх відмінність - у величині насіння. Крупносім'яна або тарілочна з діаметром насіння більше 5,5 мм і дрібносім'яна з діаметром до 5,5 мм, відповідно маса 1000 насінин - від 25 до 80 грамів. Сочевиця з великим насінням - скоростиглі столові сорти, а з дрібним - головним чином кормові, але і серед них є сорти, які за смаковими якостями і розварюваністю не поступаються тарілочній сочевиці.

Особливості росту і розвитку. Сочевиця - теплолюбна культура, але в початковий період життя не має особливих вимог до тепла. Насіння проростає при 3-4⁰С, хоча більш дружні сходи спостерігаються при температурі ґрунту на глибині загортання насіння 5-10⁰С. Сходи переносять і витримують заморозки -5-7⁰С. У період набухання і проростання, як і всі зернобобові, насіння вимогливе до вологи - в кількості від 100% і більше ваги насіння. Через ці особливості висівати сочевицю слід одночасно або слідом за ранніми зерновими, тобто в ранні терміни, як тільки ґрунт дозріє для посіву. Тож календарні строки по роках не збігаються.

За даними НДІ зернобобових культур, при посіві, як тільки є можливість виходу в поле, врожайність була 17,8 ц/га, при другому терміні сівби (через 7-10 днів після першого) - 10,6 ц/га, а при третьому (через такий же проміжок часу) всього - 8,7 гектарів. Отже сочевиця дуже чутлива до термінів сівби.

При визначенні норми висіву орієнтуються на біологічні та морфологічні особливості сорту, спосіб посіву. Більшість агрономів, які займаються сочевицею, віддають перевагу суцільному рядовому способові посіву при міжряддях 15 см з нормою висіву від 2,0 до 2,7 млн. схожих насінин на гектар, що становить 120-180 кг у ваговому виразі. Оптимально загущені посіви краще протистоять забур’яненості, максимально використовують добрива, менше зріджуються при боронуванні й дружніше дозрівають. Глибина загортання насіння - 4-6 сантиметрів. Бажано післяпосівне коткування кільчасто-шпоровими котками, бо в системі боротьби з бур'янами передбачається застосовувати зубові або пружинні борони.

У перші фази розвитку сочевиця росте повільно, тому конкурентоздатність по відношенню до смітної рослинності в цей період низька. Ґрунт до посіву необхідно ретельно готувати і звертати увагу на його засміченість: сочевиці, як і нуту, необхідний ґрунт більш чистий, ніж для гороху. Нестачу вологи протягом вегетації сочевиця витримує краще, ніж горох, але гірше, ніж чина і нут.

Кращі ґрунти для вирощування сочевиці звичайної - багаті вапном легкі суглинисті чорноземи, вона не переносить болотистих кислих ґрунтів, солонцюватих і не дуже любить багаті чорноземи. Для нормального її розвитку в ґрунті необхідно мати в достатній кількості вапно, калій і фосфор. Потреба в зольних речовинах покривається за рахунок хорошої засвоювальної здатності кореневої системи.

Розміщувати сочевицю в сівозміні слід по удобреним озимим хлібам і по просапним, а сама сочевиця - один із кращих попередників під озимі зернові. Оптимальна доза фосфору (Р₂О₅) - 30-45 кг по д. р. під основний обробіток ґрунту і Р₂О₅-10 кг по д. р. - при посіві в рядки.

Погодно-кліматичні умови і ґрунти степового регіону Криму в цілому підходять для вирощування сочевиці звичайної. Варто спробувати!

Інститут сільського господарства Криму вже проводить досліди з вирощування сочевиці у зрошуваних умовах. Передбачаємо на майбутнє обзавестися оригінальним насінням і зайнятись насінництвом цієї цінної бобової культури.

Володимир ПАШТЕЦЬКИЙ,

директор Інституту сільського господарства Криму НААН

Клара ЖЕНЧЕНКО,

старший науковий співробітник відділу рільництва

Інституту сільського господарства Криму НААН