- В Україні соєві боби дешевшають
- Потенціал нових українських сортів і гібридів
- «Корми і кормовий білок»
- Виробництво та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощуванні птиці
- Соєві амбіції України
Соєві амбіції України
Без сумнівів, ефективне
виробництво соєвих бобів в Україні повинно базуватись у сприятливих ґрунтово-кліматичних
зонах.
Початок матеріалу читайте в «Аграрному тижні.Україна» № 34.
В Інституті кормів УААН обґрунтовано соєво-кукурудзяний пояс України, де виділено зону стійкого виробництва сої на незрошуваних землях, зону нестійкого виробництва сої на незрошуваних землях і зону гарантованого виробництва сої на зрошуваних землях.
Враховуючи зростання площ посіву сої в Україні, яке ми спостерігаємо сьогодні, можна констатувати: підхід до основного виробництва соєвих бобів є правильним. Поряд з цим моделі зональних технологій вирощування мають враховувати специфіку реалізації адаптивних функцій сорту у системі „довкілля-генотип” і необхідність оптимізації факторів життя для реалізації їх потенціалу.
Іншою важливою складовою підвищення врожайності сої повинні стати вдосконалені технології її вирощування.
На нашу думку, сучасні моделі технологій вирощування сої повинні базуватись на достатньому ресурсному забезпеченні, виходячи з прогнозованого рівня врожайності та якості насіння, враховуючи специфіку сортів, ґрунтово-ландшафтних умов, особливостей мінерального живлення і системи удобрення сортів, системи захисту рослин від шкідливих об’єктів, екологічно-збалансованого підходу, наявних прецизійних технічних засобів і сільгоспмашин для обробітку ґрунту, сівби, догляду за посівами та збирання врожаю. Тільки при такому підході ми зможемо застосовувати інтенсивні та високоінтенсивні технології, які забезпечать якість насіння сої за всіма показниками і мінімальний ступінь екологічного ризику (табл. 2).
Таблиця 2. Шляхи оптимізації технологій вирощування сої залежно від ресурсного вкладення
|
Основні показники |
Технології |
||
|
Адаптивна |
Інтенсивна |
Високоінтенсивна (точна) |
|
|
Сорти |
пластичні |
інтенсивні |
із заданими параметрами |
|
Ґрунтово-ландшафтні умови |
помірно-складні |
КЗ>0,6, плоскі агроландшафти |
КЗ>0.8 плоскі агроландшафти однорідний ГП |
|
Добрива |
нерегулярно |
під запланований урожай |
точне внесення |
|
Захист рослин |
проти найбільш шкідливих видів |
інтегрований |
екологічно збалансований |
|
Обробіток ґрунту |
ґрунтозахисний, комбінований |
диференційовано-мінімізований |
оптимізований |
|
Техніка |
3 покоління |
4 покоління |
прецизійна (точна) |
|
Якість продукції |
задовільна |
відповідає вимогам переробки і ринку |
збалансована за всіма показниками |
|
Ступінь екологічного ризику |
помірна деградація ґрунтів |
ризик забруднення |
мінімальний ризик |
Прикладом нових технологічних рішень може бути стрімке поширення у світі площ посіву генетично модифікованих, стійких до раундапу сортів сої. Зокрема, у світі генетично модифіковану сою вже вирощували на площі близько 60 млн. га або 64% посівних площ, у тому числі у США – 87%; Аргентині – 99%; Бразилії – 40%, Парагваї – 70%.
Серед складових такого успішного використання є переваги в системі захисту від бур’янів у порівнянні з традиційними технологіями. Зокрема, гарантовано високий рівень контролю бур’янів, гнучкість у застосуванні та дещо нижча вартість.
Поряд з цим з’явилась проблема резистентності бур’янів до гліфосату. Нині їх нараховують 13 біотипів, серед яких: різновиди амаранту і амброзій, лобода біла, злинка канадська, гумай та інші.
Світова тенденція до зростання площ під ГМР сої не обійшла і Україну. Проте відсутність відповідної нормативно-правової бази не дає змоги об’єктивно оцінити можливості та перспективи ринку виробництва і використання соєвих генетично-модифікованих продуктів.
Водночас соєві боби та продукти їх переробки для високоінтенсивних галузей (птахівництва і свинарства) не завжди є привабливими на внутрішньому ринку. В першу чергу є претензії споживачів до вмісту сирого протеїну та біологічної повноцінності білка. На це ринок соєвих бобів реагує досить швидко. Так, імпорт соєвих бобів в Україну з 2000 року знизився від 18,2 до 2,2 тис. т у 2007 році, тоді як експорт – навпаки збільшився від 18,8 до 174 тис. т. (табл. 3). У 2006-2007МР в Україну завезли близько 200 тис. т соєвого шроту, як правило з Бразилії та Аргентини.
Таблиця 3. Експорт-імпорт соєвих бобів та соєвого шроту в Україні, тис. т
|
|
Роки |
||||
|
1996 |
2000 |
2005 |
2006 |
2007 |
|
|
Соєві боби |
|||||
|
Імпорт |
14,2 |
18,2 |
1,5 |
2,0 |
2,2 |
|
Експорт |
22,7 |
18,8 |
120,0 |
403,0 |
174,0 |
|
Соєвий шрот |
|||||
|
Імпорт |
66,9 |
9,1 |
79,4 |
165,0 |
200,0 |
|
Експорт |
2,4 |
– |
3,3 |
5,2 |
8,1 |
Очевидно цей факт має бути підставою для роздумів над тим, чи насправді вирощені в Україні соєві боби мають низьку якість і не можуть бути ефективно використані вітчизняними споживачами.
Про можливості сучасних вітчизняних сортів сої за інтенсивними технологіями вирощування (Інститут кормів УААН) свідчать результати біохімічних досліджень за вмістом сирого протеїну в насінні. При застосуванні цих технологій вміст протеїну збільшується від 0,76% до 2,31 % в межах норми реакції сорту.
Виконання Програми «Соя України 2008-2015 рр.» є складовою частиною Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року щодо оптимізації структури посівних площ, відтворення родючості ґрунтів і для розвитку виробництва, що передбачає поетапне виконання (табл. 4)
Таблиця 4. Прогноз потенційного попиту на сою та на соєпродукти в Україні, 2010 р.
|
Показник |
Кількість |
|
Буде згодовано тваринам концентрованих кормів, млн. т |
3,7 |
|
Нормативний вміст соєвого шроту, % |
10,0 |
|
Ємність потенційного ринку соєвого шроту, тис т |
370 |
|
Вихід соєвого шроту в процесі переробки сої, % |
70,0 |
|
Ємність потенційного ринку сої на кормові потреби, тис т |
529,0 |
|
Чисельність населення, млн. чол. |
46,2 |
|
Норма споживання соєвих харчових білків у розрахунку на душу населення в рік, кг |
1,0 |
|
Середній вміст протеїну в сої, % |
38,0 |
|
Використання сої на харчові потреби в розрахунку на душу населення в рік, кг |
2,6 |
|
Ємність потенційного ринку сої на харчові потреби, тис. т. |
120,0 |
|
Прогноз розміру площ посіву сої на перспективу, млн. га |
1,0 |
|
Норма висіву насіння сої, т/га |
0,13 |
|
Ємність потенційного ринку насіння сої, тис т |
130,0 |
|
Експорт соєвих бобів, тис т |
250,0 |
|
Загальна ємність потенційного ринку сої, млн. т |
1,27 |
Таким чином, враховуючи потреби вітчизняного тваринництва та харчової промисловості, а також кон’юнктуру світового ринку, виробництво соєвих бобів в країні доцільно довести до 1,5-1,8 млн. т. Для реалізації потенційних можливостей необхідно оптимізувати основні зони сталого виробництва сої та запровадити інтенсивні технології її вирощування і раціонального використання на кормові цілі.
Ці питання обговорено на Міжнародній науково-практичної конференції “Селекція і сучасні технології виробництва сої та зернобобових культур", яка відбулася на базі Інституту землеробства південного регіону УААН, Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції УААН, ЗАТ "Фрідом Фарм Інтернешнл". Організаторами форуму стали Мінагрополітики України, УААН, ІЗПР, Українська асоціація виробників і переробників сої. Серед майже 300 учасників були селекціонери, автори сортів, керівники, головні агрономи і спеціалісти господарств, науково-дослідних установ УААН і НАНУ, заступники начальників Головних управлінь агропромислового розвитку по рослинництву облдержадміністрацій, фахівці Міністерства аграрної політики України.
В Інституті землеробства південного регіону УААН учасники конференції оглянули селекційні й насінницькі посіви сої. Тут «гідом» виступив завідувач лабораторії селекції технічних культур В.В. Клубук, розповівши про історію селекційної роботи в інституті. Науковець звернув увагу на участь в конференції талановитого селекціонера, кандидата сільськогосподарських наук Колота В.М., працею якого створено велика кількість сортів сої. Серед них – Херсонська 908, Юг 40, Наддніпрянська, які по праву оцінені на Виставці досягнень народного господарства України золотою, срібною та бронзовою медалями.
Олександр ДЕМИДОВ,
директор Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики;
В. Ф. ПЕТРИЧЕНКО,
член-кореспондент УААН, доктор с.-г. наук,
Інститут кормів УААН, м. Вінниця;
В.І. СІЧКАР,
доктор біологічних наук,
Селекційно-генетичний інститут УААН, м. Одеса;
Віктор ТИМЧЕНКО,
кандидат економічних наук, заслужений економіст України,
голова „Української асоціації виробників і переробників сої”
Закінчення читайте в наступних номерах нашої газети.
