- На більшості потужних вітчизняних підприємств діють системи управління безпечністю продукції
- Гасла п’ятирічок СРСР – у теплиці 2013-го
- Система НАССР вже ефективно працює на 99% підприємств
- Вирощено в українських теплицях
- ПРАЦЮВАТИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ – ТАК! ЖИТИ В СЕЛІ – НІ!
Відкриття «тепличної» Америки
Ще кілька століть тому український класик надихав чужого научатися і свого не цуратися. Ось і сьогодні їдуть українські аграрії за передовим досвідом до заморських країн. Про візит групи українських бізнесменів до США вам розповідає директор асоціації «Теплиці України» Олександр Томляк. - Олександре Кириловичу, якою була мета цієї подорожі? Кому належить така ідея? - Наша асоціація «Теплиці України» має давні добрі стосунки з Українською Федерацією Америки. Це організація нашої діаспори, яка займається різними питаннями допомоги Україні, українцям, зокрема в США. Ми звернулися до них з пропозицією організувати подорож українських бізнесменів до Америки, щоб познайомитися з американською методикою ведення бізнесу, встановити ділові контакти, ознайомитися з сучасними світовими технологіями і їхніми системами розподільчої овочевої продукції. - І що цікавого побачили українські тепличники? - Ми мали дуже обширну і цікаву програму. Члени делегації, а це були переважно власники і топ-менеджери тепличного бізнесу України, отримали можливість відвідати розподільчий центр, регіональний дистриб'юторський центр у Філадельфії, найбільший гуртовий ринок на Східному узбережжі США, який обслуговує кілька штатів тощо. Зокрема, у дистриб'юторському центрі українські бізнесмени ознайомилися з порядками формування цін, доставки, контролю продукції. Тут же відбулася зустріч із власником компанії Мокачибразерс - найбільшим у США виробником томатів. В ході дискусії, що тривала майже 2 години, ми отримали можливість порівняти системи, яки функціонують в Україні та Сполучених Штатах. У посольстві України в США за підтримки посла України в США пана Шепчура відбулася зустріч з широким колом американських підприємців. Тож обговорювали питання напрямків співпраці та перспектив. Не менш цікавою стала зустріч в Малікаледж - сільськогосподарському коледжі під Філадельфією, який готує фахівців для сільського господарства. Ми мали змогу подивитися на американську систему підготовки й навчання людей, які 
пов'язують своє життя із сільським господарством, і систему співпраці американської науки і виробництва. Адже у коледжі існує надсучасна біолабораторія з вивчення і проведення робіт по ГМ-культурам. Ми навіть спостерігати за створенням нових сортів геномодифікованих томатів. Науковці лабораторії виводять томати, в яких змінено гени, що відповідають за зберігання плодів. Всі дослідження лабораторії працюють на конкретний результат. Потім вже селекціонери повинні довести цю продукцію до відповідних показників якості - смакових, кольорових та інших. - Тобто питання безпеки геномодифікованих продуктів вже не є дискусійним у США? - Один із фахівців лабораторії пояснив мені, що у самій природі відбувається генетична модифікація. У процесі еволюції постійно тривають зміни тих чи інших властивостей рослин. Тому фахівці вважають, що немає жодних підстав для побоювання. Крім того, не існує аргументованих доказів того, що генетично модифіковані продукти якимось чином впливають на людину. - А чим навчання студентів у США відрізняється від вітчизняної аграрної освіти? - Сама філософія агарної освіти у США інакша. Бо вся наукова діяльність зосереджена в основному в університетах. Є система гарантій, система контролю за розподілом коштів тощо. Після закінчення вузу випускники приходять на фірму готовими фахівцями. Дуже велика увага в навчальних закладах приділяється виробничій практиці. Та не такій, яка колись була в системі нашої аграрної освіти... Американські студенти починають своє навчання з того, що працюють, проходячи всі технологічні процеси. Наприклад, якщо студент хоче стати тваринником, то вчиться прибирати за тваринами, годувати їх тощо. Також студенти беруть участь у дослідницьких роботах, що теж дає великий досвід. Є приклади, коли студенти півроку навчаються, а півроку працюють. І їх практика полягає не в роботі з папірцями чи спостереженням, як працює спеціаліст: вони все виконують власними руками. Отож випускник аграрного закладу досконало знає весь технологічний процес. Як наслідок - на підприємстві працює всього один 
агроном (веде питання захисту рослин), а всі інші - менеджери, обізнані у агрономії, фінансах, економіці та інших питаннях. - Чому так? - Бо якщо менеджер має ділянку роботи, скажімо, з вирощування салатів у теплиці, то займається і плануванням площ, і закупівлею насіння, і отримуваним прибутком, який він дасть на кінець року. Тож його цінність, як фахівця, полягає у розмірі прибутку, тобто - у кінцевому результаті. Це дещо інший підхід до справи. - А як Вам американські теплиці? - Відверто кажучи, мало що в теплицях могло нас вразити. Ми просто подивилися на організаційне ведення тепличного господарства, і це було дійсно потрібно. А от дослідження Трансильванського університету з утилізації відходів для опалення теплиць виявилися дуже для нас цікавими. Це установка, яка вже працює і пристосована для утилізації всіх відходів побутової пластмаси. До речі, в Америці добре налагоджена система збору побутової сировини. Побували ми і в штаті Огайо. Програма нашого перебування там була організована офісом конгресвумен Мерсаї Каптур. Стаж її роботи в конгресі - 26 років. І на виборах, які відбулися нещодавно, її знову обрали. А в Америці, щоб тебе обирали протягом стількох років, потрібно робити конкретні справи для конкретних людей у своїй місцевості. Мерсаї Каптур і для нас зробила реальну справу. Ми побачили в Пірлінгемі дослідження з рідкокришталевого огородження теплиць. Вважаю, що за ним - майбутнє тепличного бізнесу. Це скло, яке змінює свою прозорість залежно від температури і освітленості на вулиці. Оглянули ми і сучасну теплицю, в якій вирощують продукцію для ресторанів. Думаю, у нас це теж справа майбутнього: поставки для ресторанів продукції різних кольорів для прикрашання блюд. Лише помідорів для цього є 63 сорти - від жовтих до чорних за кольором! Вирощується дуже багато різноманітних прянощів. Та все ж ми переконалися, що технологічний рівень сьогоднішніх кращих теплиць України не поступається закордонному. - Тож чому варто повчитися у американських колег? - Найбільше нас вразила сама система менеджменту. Думаю, що результатом цієї подорожі стане українська програма, яка буде спрямована на запозичення сучасного ведення бізнесу, тобто сучасного менеджменту. Якщо ми за технологічним рівнем працюємо за світовими стандартами, то сама інфраструктура постачання овочів від виробника до споживача ще, на жаль, дуже недосконала. На цьому шляху у нас нема контролю за якістю, є перекіс контролю за виробником, але зовсім не контролюється якість продукції на ринку. Для цього повинна бути досконала відповідна законодавча база. Тож, на мою думку, варто запозичувати досвід розвинутих країн.
Оксана ШАПОВАЛ
