- Використання будь-яких ГМО в Україні заборонене
- Узаконені правила для органіки
- Ринок ГМО: за і проти
- ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ
- УКРАЇНА І ГМО: ХТО КОГО?
ГМО чи органічне виробництво?
Чи варто допомагати природі? Вже кілька десятиліть поспіль науковці прагнуть дати відповідь на це запитання. А поки дискусії тривають, науковці активно експериментують з матінкою-природою, створюючи нові генетичні форми рослин. То ж ГМО чи органічне виробництво? Своєю точкою зору з журналістами поділилися лауреат «Альтернативної Нобелівської премії», фермер з Канади Персі Шмайзер, заступник міністра аграрної політики Сергій Мельник та голови Правління Федерації органічного руху України Євген Милованов. ГМО у світовому виробництві Крупномасштабне промислове виробництво ГМ-рослин розпочалося у 1996 році, коли в усьому світі трансгенними культурами засіяли 1,7 млн. гектарів. За період з 1996 по 2005 рік площі, зайняті трансгенами, зросли майже в 53 рази, досягнувши 90 млн. гектарів. Нині 23 країни світу вирощують ГМ-культури і вже створено й дозволено для реалізації понад 100 сортів сільгосппродукції. Найпопулярніші культури - соя, ріпак, картопля, кукурудза, помідори та рис. Втручаючись у геном рослин, вчені прагнуть вирішити проблему продовольчого забезпечення. Та питання безпеки отримуваної продукції до цього часу залишається відкритим. В Україні існує закон про біологічну безпеку. За словами Сергія Мельника, нещодавно відповідні міністерства та відомства отримали доручення на основі цього закону розробити законодавчі акти щодо врегулювання питань апробації, реєстрації, використання в закритих системах рослин із генетичною модифікацією. Це викликано тим, що зазначений закон мав низку недосконалостей, які не відповідали вимогам Європейського Союзу. Після впровадження змін буде взято під контроль використання рослин із ГМ-конструкціями на території України. - Існують різні думки щодо використання геномодифікованих культур, - зауважив заступник міністра, - тому наше завдання - по-перше, надати повну інформацію 
споживачам про продукти, які вони вживають. По-друге, популяризувати екологічно чисту, безпечну для здоров'я органічну продукцію. Також ставиться питання маркування продуктів. Потрібно інформувати про наявність чи відсутність в них ГМО, щоб людина могла свідомо обирати. Підтримуючи цю думку, Євген Милованов висловив сподівання, що таке маркування буде введено в Україні до кінця 2009 року. Гіркий досвід канадського фермера На переконання Персі Шмайзера, ГМО не тільки шкідливі для здоров'я людини, але й порушують її право вибору. Адже через перехресне запилення геномодифіковані рослини передають свої властивості культурам, які вирощуються на сусідніх полях за технологіями класичного і органічного виробництв. Отож у кінцевому результаті канадські фермери змушені констатувати, що більшість культур в країні геномодифіковані. З цією ситуацією Персі зіткнувся наприкінці ХХ століття. Тоді гучна справа пана Шмайзера обійшла шпальти багатьох газет світу. Канадський фермер, який має австрійське і німецьке коріння, багато років займався селекцією ріпаку та його вирощування за органічними технологіями. Одного дня він запідозрив, що на сусідньому полі вирощують ГМ-ріпак компанії «Монсанто». Перевіривши свої посіви, він виявив серед них трансгенні рослини. Шмайзер не встиг витребувати відшкодування заподіяної йому шкоди, як виробнику органічного ріпаку, бо «Монсанто» сама подала на нього до суду. Корпорація вимагала від фермера виплати 400 тисяч дол. за незаконне використання її інтелектуальної власності. Водночас запропонувала Шмайзеру мирову угоду у випадку, якщо він підпише контракт на придбання її насіння на майбутнє і заплатить за вже використане насіння ріпаку. Проте, Персі Шмайзер не здався і подав апеляцію до Верховного Суду Канади. Судді винесли рішення, яке здивувало 
всіх: вони визнали факт незаконного використання фермером власності компанії у вигляді ГМ-насіння і одночасно звільнили фермера від виплати позивної суми, визнавши, що він не отримав ніякої вигоди від використання ГМ-ріпаку фірми. Персі Шмайзер не зупинився на цьому, подавши позов на компанію і вимагаючи визнання запатентованих генних вставок, які містять ГМ-культури, джерелом генетичного забруднення. Після першої судової справи фермер вирішив перейти на вирощування пшениці, гірчиці, гороху й вівса, щоб у майбутньому не мати подібних проблем з генетичним забрудненням. Проте через деякий час він знову знайшов рослини трансгенного ріпаку у себе на полі. Хоча тепер вони не могли вплинути на чистоту врожаю, бо фермер припинив його вирощування, Шмайзер пішов на принцип. Він звернувся до компанії з вимогою забрати з його поля трансгенні рослини. Корпорація була готова погодитися лише за умови підписання з нею договору про нерозголошення цього факту та зобов'язання ніколи не подавати на неї до суду. І від цієї пропозиції фермер відмовився. Він найняв працівників, які очистили його поле від засмічення, після чого виставив компанії рахунок у розмірі 600 доларів, який «Монсанто», зрозуміло, не сплатила. Це стало приводом для ще одного судового позову проти корпорації. В березні 2008 року суд виніс рішення на користь Персі Шмайзера. Останнім часом канадський фермер, не зважаючи на свій поважний вік (майже 78 років) багато подорожує світом, ділячись своїм гірким досвідом із фермерами різних країн. Цю історію пан Шмайзер розповів і в Україні у Національному університеті біоресурсів і природокористування. В Україні ГМО не поширюються В цілому у Канаді використовували чотири геномодифікованих культури - сою, ріпак, кукурудзу та бавовник. У результаті перехресного запилення в країні вже не залишилося чистих форм сої та ріпаку. Та окрім втрати права вибору, ті, на чиї землі випадково занесено ГМ-культури, за канадським законодавством змушені сплачувати компанії за ліцензію. У небезпечності ГМО для людського здоров'я Персі Шмайзер не сумнівається. За його словами, дослідження, які проводилися на пацюках, свідчать: вживання трансгенних культур негативно впливають на їх репродуктивні властивості. Крім того, серед гризунів, яких годували ГМО, смертність зросла на 50%. Щодо впливу трансгенних культур на людину, вже сьогодні удвічі зменшилася здатність канадських юнаків до продовження роду. Також науковці стурбовані тим, що функціональні властивості трансгенної ДНК пов'язані з можливим проникненням її до клітин мікрофлори кишечника. Найбільші побоювання пов'язані з ймовірним переносом генів стійкості до антибіотиків у геном кишкових бактерій. Як пояснив Шмайзер, існує два принципи геномодифікації рослин - за резистентністю до бур'янів і принцип БП-токсину, вживаючи який шкідник гине. Відповідно виникає запитання: як рослини, модифіковані за другим принципом, впливають на здоров'я людини? - На сьогодні офіційного дозволу на розповсюдження ГМ-культур в Україні нема, - поінформував журналістів Сергій Мельник. - А для того, щоб уникнути контрабандного завезення та поширення ГМО, Міністерством аграрної політики проводиться перевірка насіння на допустимі норми трансгенних змін, які не повинні перевищувати 0,9%, зокрема у сої. Також заступник міністра повідомив, що нині Україна наблизилась до прийняття Закону «Про органічне виробництво». А як відомо, господарствам, що займаються таким виробництвом, заборонено не лише використання хімічно-синтезованих речовин, але й застосування ГМО. Тож історія Персі Шмайзера стане не тільки повчальною для багатьох аграріїв, та, можливо, допоможе уникнути подібного розгортання подій.
Оксана ШАПОВАЛ
