Перспективи є

09 January, Розділ Рослинництво, переглядів 29 360

У зв’язку з анексією АР Крим Україна втратила близько 50% посівних площ рису. В останні роки вони становлять 12,7 тис. га, у тому числі в Херсонській області – 8,2 тис. га та Одеській – 4,7 тис. га. Середня площа посівів рису у господарствах - 300 га. Валовий збір зерна в останні чотири роки поступового зростає: у 2015 р. – 62,5 тис. т; у 2016 р. – 64,8; у 2017 р. – 64,0; у 2018 р. – 69,2 тис. тонн.
У загальній структурі виробництва зерна круп’яних культур виробництво рису становить 8%. Сьогодні вітчизняні рисівницькі господарства неспроможні повністю задовольнити попит на внутрішньому ринку, незважаючи на те, що кращі господарства мають урожайність культури на рівні 7,0-7,7 т/га. Вітчизняне виробництво продукції рисівництва лише на 30-40% задовольняє потребу споживання, тому значна частка цієї продукції імпортується.
Найбільша кількість зерна рису в Україну ввозиться з країн Азії (В'єтнам, Індія, Китай, Пакистан, Таїланд) та СНД (Казахстан, Російська Федерація, Таджикистан). Із-за кордону імпортуються види рису, які у нас не виробляються, і такі, що конкурують на ринку з вітчизняною продукцією рисівництва. В Україні вирощуються лише сорти білого рису, що належать до підвиду рису indica (круглозерний рис). Зараз проходить сортовипробування сорт червоного кольору.
Вітчизняні сорти займають понад 80% посівних площ рису в нашій державі. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесені 11 вітчизняних сортів, у т.ч. шість ранньостиглих (Агат, Престиж, Серпневий, Преміум, Корсар та Лазуріт) та п’ять середньостиглих (Віконт, Онтаріо, Маршал, Консул та Україна-96). Всі наші сорти, особливо це стосується більш продуктивних середньостиглих, мають потенціал продуктивності понад 10,0 т/га, високі технологічні властивості та споживчі якості зерна й крупи.
За останні три роки валове виробництво рису в країні становить у середньому 66 тис. т за середньої врожайності 5,3 т/га, що в умовах економічної кризи є досить високим показником, який забезпечується насамперед за рахунок вирощування сортів рису з високим потенціалом за ресурсозберігаючими технологіями.
Науковий супровід вітчизняної галузі рисівництва забезпечує Інститут рису НААН – єдина наукова установа в Україні, діяльність якої спрямована на наукове забезпечення та підвищення ефективності функціонування вітчизняної галузі рисівництва, де проводяться дослідження зі створення нових високопродуктивних сортів рису, ведеться їх насінництво; ведеться робота з удосконалення технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього природного середовища, розробки енергозберігаючих технологій вирощування у рисових сівозмінах супутніх культур тощо.
Нині перед Інститутом рису є низка завдань, які й визначають напрями наукової роботи установи. Виділимо основні з них.

Пошук можливостей збільшення посівних площ рису. Зокрема, розроблена науковцями технологія вирощування рису в умовах краплинного зрошення – принципово новий підхід до вирощування культури. Її впровадження зумовлює реалізацію продуктивного потенціалу культури на рівні 9,0-9,5 т/га, дозволяючи вирішити низку проблем у розвитку галузі:
- можливість залучення під посіви рису нових площ у регіонах з достатньою теплозабезпеченістю вегетаційного періоду. За оптимістичним прогнозом, ці площі можуть становити близько 125 тис. га і забезпечити стабільний валовий збір зерна рису в межах 850 тис. т, що дозволить подолати імпортозалежність й збільшити вітчизняну пропозицію продукції рисівництва на світовому ринку;
- вирішити низку екологічних проблем, пов’язаних із вирощуванням культури за традиційною технологією із застосуванням зрошення способом затоплення поверхні рисових чеків. При цьому на 50-60% скорочується зрошувальна норма при вирощуванні культури та загальні витрати прісної води; відсутні поверхневі скиди води та фільтраційні втрати із залишками агрохімікатів у природні водні об’єкти; відсутня емісія метану з поверхні оброблюваних площ за рахунок відсутності аеробних процесів у ґрунтах; за дотримання технологічних регламентів відсутній негативний вплив на гідрологічні умови територій та екологічну рівновагу екосистем;
- впровадження розробленої технології вирішує проблему підвищення ефективності галузі рисівництва та певні соціальні питання: збільшення кількості робочих місць та підвищення відрахувань до бюджету.

Розробка сучасних систем захисту рису від хвороб і бур’янів. Оскільки найбільш шкодочинною хворобою на посівах рису є пірикуляріоз, який щорічно призводить до від 10 до 20% втрат, а в роки епіфітотій здатний знизити врожай на 50%, створення високопродуктивних сортів рису, стійких до цієї хвороби, є одним із основних наших завдань. Іншою проблемою, що змушує рисосійні господарства відмовлятися від вирощування рису, є резистентність найбільш шкодочинної групи бур’янів до основних гербіцидів, зареєстрованих в Україні. Це спонукає до пошуку ефективних способів подолання цього явища у бур'янів виду Echinohloa на посівах рису та розробки інтегрованих, екологічно безпечних систем захисту.
Лабораторією захисту рослин розроблена та впроваджується у виробництво антирезистентна система контролю стійких популяцій курячого проса, яка ґрунтується на дотриманні сівозмін з вирощуванням в них культур, що мають алелопатичну дію на бур’яни, застосуванні агротехнічних прийомів, спрямованих на зниження чисельності бур’янів, дотриманні чергування гербіцидів під час їх застосування у рисовій сівозміні, припиненні застосування гербіцидів, до яких у бур’янів виникла стійкість, або є ризик її розвитку, застосуванні комбінованих препаратів або бакових сумішей, що мають різний механізм дії; дотриманні термінів обробок, вимог до застосування рекомендованих норм, рівномірного внесення та відповідності препаратів.

Удосконалення системи насінництва рису. Враховуючи погіршення системи контролю за насінництвом у суб’єктах господарювання, важливою є розробка ефективних систем насінництва рису, що забезпечують контроль за розвитком червонозерних форм рису. З цією метою проводиться створення селекційного матеріалу, стійкого до гербіцидів з групи ALS-інгібіторів. На даному етапі створено п’ять гібридних популяцій рису із залученням носіїв відповідних генів та проведено добір стійких форм на фоні обробки посівів високими концентраціями гербіциду Пульсар^®40. Отримані стійкі зразки будуть вивчені у селекційних розсадниках для виявлення форм, які поєднують стійкість до ALS-інгібіторів та високий потенціал продуктивності, якості та адаптивних властивостей.

Селекція сортів рису. Вітчизняні науковці концентрують свою діяльність на наукових дослідженнях, спрямованих на вирішення питань щодо виробництва продукції з високим виходом цілого ядра, високими смаковими якостями; створення сортів, з яких можна виробляти крупу із специфічними споживчими характеристиками (колір, смак, форма зернівки).
Виконуються дослідження, спрямовані на створення стійкого до збудника пірикуляріозу селекційного матеріалу шляхом поєднання у одному генотипі генів стійкості Pi-ta та Pi-b. Робота проводиться із залученням сучасних біотехнологічних методів, а саме: культура in vitro (створення константних ліній рису методом культури пиляків) з наступним ДНК-типуванням рослинних зразків (добір регенерантів рису за генами стійкості Pi-b та Pi-ta). У результаті спостережень виявлено, що окремі зразки рису, які несуть ген Pl, що контролює ознаку антоціанового забарвлення листя, виявляють алелопатичні властивості у відношенні до окремих видів бур’янів з родини осокових (Cyperaceae). З огляду на це, розпочато відповідні дослідження для створення перспективного селекційного матеріалу.

Розробка сучасних елементів технології вирощування рису. Розроблено збалансовану систему живлення посівів рису, яка поєднує використання сидеральних добрив або решток багаторічних трав, збалансований комплекс з використанням мінеральних добрив з вмістом макро- та мікроелементів. Дози мінеральних добрив, які забезпечують життєдіяльність рослини рису мікроелементами, розраховуються балансовими методом із урахуванням виносу поживних елементів на запланований урожай, вмісту цих елементів у ґрунті, коефіцієнтів використання із добрив та ґрунту та поправочних коефіцієнтів на ґрунтово-кліматичні умови, біологічні особливості сортів рису та попередник. Ефективність комплексних мікродобрив із вмістом мікроелементів згідно біологічних потреб рослин рису визначається вегетаційними та польовими методами.
Розроблена система живлення дозволяє отримувати стабільні врожаї зерна рису на рівні 9,0-9,5 т/га з відповідно високими технологічними властивостями (високий загальний вихід крупи та високий вміст в ній цілого ядра). Дотримання рекомендованих регламентів застосування системи удобрення у виробництві дозволяє зменшити дози внесення міндобрив на 12-18% (до науково обґрунтованих), що дозволяє попередити непродуктивні втрати поживних речовин і забруднення їх залишками довкілля та відповідно підвищити економічну ефективність виробництва зерна і крупи культури.
Ведуться дослідження з оптимізації використання зрошувальної води. Найбільш інформативним показником ефективності використання зрошувальної води є коефіцієнт водоспоживання. Даний показник для відкритих рисових зрошувальних систем за «Технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища» становить у середньому 2,9 м³/кг зерна рису, за урожайності 5,7-6,0 т/га, зрошувальної норми 15,5-16,5 тис. м³/га, об’ємі скидів 2,5-3,5 тис. м³/га. Вчені Інституту рису та Херсонського державного агроуніверситету розробили «Спосіб використання дренажно-скидних вод рисових зрошувальних систем» (пат. 87665, пат. 88258), що дозволяє підвищити коефіцієнт водоспоживання до 2,32 м³/кг зерна рису за урожайності 6,0-6,54 т/га, зрошувальної норми 14,5-15,0 тис. м³/га, об’ємі скидів 1,5-2,0 тис. м³/га.

Безумовно перспективи розвитку галузі рисівництва в Україні є. Проте, як у будь якому глобальному проекті, що розглядає перспективу, завжди слід зважати на переваги та ризики. Спочатку хотілося б звернутися до документу під назвою «Пріоритети з питань запобігання зміні клімату та адаптації до зміни клімату у сільському, лісовому та рибному господарствах України до 2030 року та план їх реалізації до 2023 року». В резюме зазначено – «Зміна клімату – це реальність». В Україні потепління відбувається дещо швидше, ніж у світі: на кінець 2017 р. середня річна температура підвищилася на 1,1°С, до 2081-2100 вона може підвищиться до 1,6-1,9°С.
Далі в документі зазначається, що сільське господарство, з одного боку, є одним із багатьох чинників сучасної зміни клімату через викиди парникових газів, а з іншого - потерпає від зміни клімату і тому має адаптуватися до цих змін. Останнє речення дуже влучно характеризує, яким чином ми маємо планувати розвиток рисівництва в Україні.
Традиційний затоплюваний рис та парникові гази, особливо діоксид вуглецю та метан, це якраз те, через що ми можемо впевнено сказати: перспективи розвитку рисівництва через будівництво традиційних рисових зрошувальних систем не існує. І хоч в Україні внесок сільського господарства в емісії парникових газів складає 14%, а у світі – у середньому 20%, саме затоплюваний рис у цьому є культурою, що переважає всі інші. Разом із тим, якщо долучити до цього вартість будівництва чекових зрошувальних систем і той факт, що більшість земель сільгосппризначення належать великій кількості власників з невеликими земельними частками, побудувати рисову чекову зрошувальну систему на площі хоча б 500 га практично неможливо. Принаймні до вступу у дію ринку землі, який, можливо, дозволить об’єднати земельні ділянки в один масив.

Проте, не слід забувати також, що рис, як ми вже звертали увагу, є продуктом забезпечення життя практично половини населення планети, і його виробництво, а відповідно і споживання на рівні з пшеницею і кукурудзою, є найбільшим на планеті та перевищує вже 700 млн т на рік. Це надзвичайно потужний ринок агропродукції, торговельний обіг якого перевищив $50 мільярдів. З огляду на наявність ґрунтових, кліматичних ресурсів рис в Україні може вирощуватися на понад 250 тис. га практично до 50 градусу північної широти.
Оскільки один із рекомендованих заходів для рослинництва у програмному документі, про який згадувалося вище, співпадає з думкою вчених Інституту рису та багатьох світових вчених щодо рисівництва, то єдиною перспективою для розвитку цієї галузі в Україні є впровадження й відновлення ефективних систем зрошення. Зокрема, краплинного зрошення, яке є адаптаційним заходом до потепління клімату, та, за експертними оцінками, найбільш продуктивно використовує воду порівняно з іншими видами зрошення.
Наша країна має прекрасну можливість стати гравцем на зростаючому ринку рису за рахунок розвитку систем краплинного зрошення. Ще три роки тому це здавалося надзвичайно складно й затратно. Але кожній ідеї завжди приходить свій час. Однією з головних перешкод у розвитку рису на краплинному зрошенні була і поки що залишається вартість обладнання для зрошення. Втім, нині існує працююча програма компенсації вітчизняного сільськогосподарського обладнання, під яку підпадає, наприклад, обладнання, що виробляє компанія «Ірригатор» та компанії з виробництва насосного обладнання. Програма дозволяє компенсувати 25-40% витрат, що може зробити вирощування рису рентабельним. Такі проекти вже розробляються в Україні.

Отже, потенційні площі вирощування рису на півдні України можуть становити близько 255 тис. га (Херсонщина – 180 тис. га, Миколаївщина – 35 тис. га, Одещина – 40 тис. га). Відповідно посівні площі рису можуть бути в межах 90 тис. га в Херсонській області та 15 тис. га і 20 тис. га у Миколаївській та Одеській областях. Виходячи з прогнозованих площ посіву, валовий збір рису при виконанні оптимістичних сценаріїв розвитку галузі може сягати близько 850 тис. т, причому частка внутрішнього споживання складатиме 250 тис. т, а 600 тис. т можна буде експортувати. Досягти таких показників можливо за рахунок проектування і будівництва нових рисових зрошувальних систем різних типів, за рахунок впровадження новітніх технологій вирощування, що забезпечують максимальну реалізацію сортового потенціалу та впровадження сучасних високопродуктивних сортів рису з потенціалом урожайності до 12 т/га.

Володимир ДУДЧЕНКО, доктор екон. наук, директор Інституту рису НААН