Перехід господарства від традиційного на органічне землеробство повинен здійснюватись за один етап, тому і нова сівозміна повинна бути введена також в один етап незалежно від того, які культури вирощувались, щоб уникнути помилок (наприклад, картопля після картоплі).
Це спрощує перехід господарства на органічне виробництво та дає можливість у більш ранній термін приступити до збуту сільськогосподарської продукції. Якщо в господарстві вже є добре розвинена сівозміна, то необхідно подумати про її реорганізацію.
З погляду рослинництва представляється доцільним протягом трьох років засаджувати всі наявні площі рослинами, що збагачують ґрунт азотом, і робити поступову реорганізацію господарства. Однак, в силу різних причин, цей ідеальний шлях не завжди можливий.
В органічному землеробстві не застосовуються азотні добрива і зводяться до мінімуму роботи по захисту рослин. Тому не так легко „виправити” помилки, які були допущені при плануванні сівозміни.
Завдання сівозміни:
- сприяння збереженню родючості ґрунту;
- можливість годівлі тварин власними кормами;
- отримання високих врожаїв без застосування хімічних добрив та засобів захисту рослин;
- укріплення «здоров’я» рослин;
- пригнічення бур’янів.
Згідно стандартів органічного сільськогосподарського виробництва та маркування сільськогосподарської продукції і продуктів харчування «БІОЛан» сівозміна повинна включати мінімум 20% рослин, які відновлюють ґрунт та накопичують поживні речовини, як наприклад: зернобобові чи суміш зернобобових (соя, горох, люпин, вівсяно-горохова суміш, вика, еспарцет та інші), зелене добриво, рослинні рештки з природнім зеленим покровом, багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина в травосуміші).
Максимально дозволена частка для кожної основної рослини в сівозміні у відповідності до висівної площі така:
- зернові, рис, зернобобові – 67%;
- пшениця, кукурудза – 50%.
Частка коренеплодів повинна бути обмежена через їхню властивість збіднювати ґрунт гумусом та погіршувати структуру ґрунту. Ще одним фактором для обмеження служить виникнення хвороб у сівозміні.
Посадки картоплі також не повинні займати більше 25% загальної площі, щоб зменшити небезпеку захворювання картопляною нематодою.
Обмеження площі оброблення кукурудзи та кормового буряка викликається уже виробничими причинами (наприклад, використання мотики при обробленні кормового буряка). Тому частка коренеплодів, у залежності від ґрунтових і кліматичних умов, лише у виняткових випадках перевищує 25-30%.
Типовими культурами, які добре використовувати в сівозміні при переході до органічного землеробства є:
- конюшино-злакова суміш, інші суміші бобових культур;
- озиме жито, пшениця, ячмінь, овес, льон;
- картопля;
- овочі незахищеного ґрунту.
Орієнтиром для складання структури сівозміни слугує співвідношення площ культур на орних землях. Для цього існує розрахунок, в якому об’ємі потрібно вирощувати бобові і зернові культури, коренеплоди, проміжні культури.
Бобові культури є добрими попередниками, оскільки вони:
- зв'язують азот повітря, надаючи його в розпорядження наступних культур;
- добре діють на фізичні властивості ґрунту;
- стимулюють життєдіяльність ґрунтових організмів;
- збагачують ґрунт гумусом.
Основні правила формування структури сівозміни в органічному землеробстві
Оцінка різних польових культур в якості попередників
Попередники
Культури |
Озима пшениця |
Озиме жито |
Озимий ячмінь |
Ярий ячмінь |
Овес |
Соняшник |
Цукрові і кормові буряки |
Кукур. на зерно |
Кукур. на силос |
Люцерна |
Горох |
Соя |
Квасоля |
Буркун |
|
Озима пшениця |
p |
¢ |
p |
p |
¢ |
p |
p |
p |
¢ |
|
|
¢ |
¢ |
|
|
Озиме жито |
¢ |
¢ |
¢ |
¢ |
¢ |
p |
p |
p |
¢ |
|
|
¢ |
¢ |
|
|
Озимий ячмінь |
¢ |
¢ |
p |
p |
¢ |
p |
p |
p |
¢ |
|
|
¢ |
¢ |
|
|
Ярий ячмінь |
p |
p |
p |
p |
¢ |
¢ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Овес |
¢ |
¢ |
p |
p |
p |
¢ |
p |
|
|
|
|
|
|
|
|
Соняшник |
|
|
|
|
|
p |
p |
|
|
p |
p |
p |
p |
p |
|
Ц/б, К/б |
|
|
|
|
p |
p |
p |
p |
p |
p |
|
|
|
p |
|
Кукурудза на зерно |
|
|
|
|
|
¢ |