Тетяна Димань: «Попит на органічні продукти перевищує пропозицію»

23 June, Розділ Рослинництво, переглядів 5 885

Поява і розвиток органічних продуктів за кордоном пов’язані зі зростанням добробуту населення, коли, піддаючись якісним змінам, підвищується купівельний попит на «здорову» їжу.

Сільське господарство цих країн готове задовольнити цей попит, оскільки в умовах перевиробництва фермери активно шукають нові ніші. Рівень продуктового самозабезпечення в США і Франції – 100%, Німеччині – 93, Італії – 78%. Для України рівень продовольчої залежності перевищує гранично допустиме значення – 30%.

Українська продукція здебільшого органічна

Однак відсталість вітчизняного сільського господарства має деякі позитивні сторони. Продукція рослинництва залишається у нас в більшості своїй натуральною. Іноземці після відвідування українських продовольчих ринків бувають приємно здивовані якістю овочів і фруктів. «Пластмасове» цілорічне розмаїття фруктів і овочів наразі не зайняло більшої частини ринкового простору, хоча вже активно наступає. А саме в цій продукції споживач найкраще відчуває відмінність між органічною і звичайною. Наприклад, на частку овочів і фруктів у США припадає вже майже 45% всіх органічних продуктів. Їх споживання стимулює попит і на інші екопродукти. Зазвичай прибічники здорового способу життя поступово переходять до використання й інших чистих товарів: косметики, меблів тощо.

Законодавче регулювання виробництва органічної їжі

24 червня 1991 року ЄС першим увів регламент з ідентифікації й маркування органічних харчових продуктів (European Regulation (EEC) 2092/91), який став чинним 1993 року. Подібні урядові програми також прийняті в Японії (2001), США (2002), Австралії (2006) та інших країнах. До 2006 року 64 держави різних континентів планети повністю чи частково увели в дію законодавче регулювання щодо органічної їжі. Ще в 16 країнах воно на стадії розроблення. До цих країн належать Україна й Росія. 25 травня 2007 року Верховна Рада прийняла проект Закону «Про органічне виробництво», який визначає правові засади регулювання виробництва і збуту органічних продуктів в Україні.

Відповідно до діючого законодавства, органічні продукти є об’єктом сертифікації. Нині в усьому світі нараховується 395 організацій, які провадять цю роботу. Діяльність таких комісій має контролюватися державними структурами або авторитетними міжнародними організаціями.

Для подолання розбіжностей між діяльністю численних сертифікаційних комісій і встановленими системами сертифікації запропонована Акредитаційна Програма IFOAM. Нині 32 сертифікаційні організації, які представляють 70 країн, за своєю ініціативою прийняли умови цієї програми.

Залежно від ситуації на товарному ринку, Уряд законодавчо регулює це питання. В 1999 році у доповнення до постанови ЄС 1991 року визначено законодавче регулювання вирощування сільськогосподарських тварин, а також виробництва і сертифікації вироблених з них продуктів. Із категорії органічної їжі виключено продукти, виготовлені з генетично модифікованих організмів.

Однак влітку 2007 року міністри сільського господарства Євросоюзу затвердили директиву ЄС, яка вводить додаткове маркування «біо» для органічних продуктів. Відповідно до цієї директиви, вміст інгредієнтів ГМО допускається до 0,9% (раніше ця величина становила не більше 0,1%). Виробники органічних продуктів зобов’язані випускати продукцію із зазначенням місця виробництва товару. Підвищено норму вмісту органічної складової в продукті – 95% замість існуючих нині 70%. Вважають, що зміни прийнято під тиском жорсткої конкуренції з боку імпортних товарів, епідемій ВРХ у країнах ЄС і збільшення посівів генетично модифікованих культур у всьому світі.

Переваги органічного землеробства

Методи органічного сільського господарства мають винятково позитивний вплив на екологію. Виробництво органічних продуктів є екологічно чистим завдяки відсутності забруднення навколишнього середовища пестицидами, підтриманню різноманітності екосистем і відносно низькій енергоємності виробництва.

У доповіді Британського товариства ґрунтознавців зазначається, що на «органічних» полях дике життя значно багатше і різноманітніше, ніж на фермах, що використовують традиційні способи землеробства: в п’ять разів більше дикорослих рослин, на 44% більше пташок.

Органічне землеробство позитивно впливає на ґрунти. Дослідження показують: «органічні» поля характеризуються глибшою вегетацією, більш вологим покриттям і численною кількістю корисних мікроорганізмів (більшою на 88%). Найновіші швецькі дослідження показують, що «органічні» ґрунти містять більшу кількість мікроорганізмів, зокрема тих, які прикріплюються до коренів рослин і допомагають їм абсорбувати поживні речовини. Крім того, виявлено, що на таких полях значно більше хробаків, вдвічі більше комах-хижаків, таких як павуки й жуки.

Численні дослідження доводять: вживаючи «органічні» корми, тварини краще розмножуються. Наприклад, у кролів, яких годували звичайними кормами, впродовж трьох поколінь відтворна здатність знизилась, у випадку з «органічними» кормами цього не спостерігали. В іншому дослідженні доведено: птиця, яку годували «органічною» їжею, несла на 28% більше яєць, ніж та, яку годували звичайними кормами.

Водночас існує думка, що ведення сільського господарства виключно методами органічної агротехніки не в змозі задовольнити потреби всього людства в харчових продуктах ні сьогодні, ні в майбутньому внаслідок їх низької продуктивності. Робиться висновок, що органічна їжа за існуючого статусу її технологій і динаміки зростання населення планети не може бути єдиним компонентом світового сільськогосподарського виробництва. Датським товариством захисту навколишнього середовища (Danish Environmental Protection Agency) встановлено зменшену вдвічі продуктивність органічних культур картоплі, цукрового буряка і посівів кормових трав порівняно зі звичайними. За деякими оцінками, органічна агрокультура уможливлює забезпечення продовольством не більш ніж 4 млрд. населення за максимального використання агроресурсів, що також пов’язано з критичним тиском на екосистему.

Чи зможе органічне землеробство нагодувати світ

1998 року Інститут Родейла (Пенсільванія) опублікував результати 15-річного дослідження, в якому порівнювалися три способи вирощування кукурудзи і сої: звичайний хімічний; органічна система, що включає сівозміну і компостування; органічна система з використанням гною великої рогатої худоби. В усіх трьох випадках отримано приблизно однакові результати, ставлячи під сумнів те, що органічне землеробство не спроможне нагодувати світ.

Унікальний порівняльний експеримент органічного і хімічного способів землеробства вже впродовж 150 років проводиться у Великобританії на території Ротамстедської експериментальної станції. В англійському випадку «органічні поля» в середньому дають урожай 3,45 т, а хімічні – 3,4 т з гектара.

Нещодавно завершилося 21-річне дослідження в Швеції. Тут також порівнювалися хімічний і органічний способи землеробства. Врожай з органічних полів був на 20% меншим, ніж зі звичайних. Однак вони потребували на 53% менше добрив і на 97% менше пестицидів, що свідчить про їх вищу ефективність, тобто меншу кількість енергії і добрив, що витрачають на вирощування одиниці продукту. Крім того, було відзначено збільшення кількості та поліпшення якості ґрунтової флори і фауни, а також збільшення родючості ґрунту. Автори дослідження дійшли висновку: екологічні переваги органічного землеробства досягаються за рахунок зменшення урожаю.

У згадуваних експериментах зроблено дуже важливі спостереження. В родейльскому експерименті органічні поля зв’язували набагато більшу кількість вуглецю порівняно зі звичайними. В англійському – ґрунтова родючість збільшилася на 120% порівняно з 20% на звичайних полях. Такі ж результати отримано в швецькому дослідженні. Проведені в Каліфорнії дослідження показали, що крім отримання такого ж урожаю і зменшення кількості пестицидів, органічні поля виро***ють на 28% більше органічного вуглецю. Припускають, що це пов’язано з життєдіяльністю численних ґрунтових організмів, які зв’язують вуглець. Отже, накопичуючи більшу кількість вуглецю в ґрунті, «органічні» фермери допомагають протистояти глобальним змінам клімату.

Тетяна ДИМАНЬ,

доктор сільськогосподарських наук,

професор Білоцерківського НАУ