Жирні кислоти в раціонах птиці

Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) – лінолева і ліноленова - не синтезуються в організмі тварин та птиці, а отже мають надходити в необхідній кількості з кормом.

Ці ессенціальні жирні кислоти відіграють важливу роль в ембріональному розвитку, становленні репродуктивної функції, в імунологічних реакціях організму. Тому сучасні програми годівлі обов’язково включають функцію нормування поліненасичених жирних кислот.

До останнього часу вони нормувались лише по лінолевій кислоті. Вона належить до ряду омега-6 поліненасичених жирних кислот і позитивно впливає на інтенсивність росту молодняка, несучість курей, масу яєць та їх інкубаційні якості. Проте дослідження останніх років свідчать про дуже важливу роль для здоров’я, як людей так і птиці, поліненасичених жирних кислот омега-3 ряду, до яких належать ейкозопентаєнова, докозогексаєнова, ліноленова. Ейкозопентаєнова та докозогексаєнова жирні кислоти входять до складу тваринних жирів (у значній кількості до складу рибного), а ліноленова характерна для ряду рослинних жирів.

Структура раціонів птиці останніми роками зазнала суттєвих змін. Це, в першу чергу, скорочення частки тваринних кормів і особливо рибного борошна з причини його дефіциту і надто високої ціни. Тобто зникає основне джерело ПНЖК омега-3 ряду, що і викликало посилення інтересу до визначення ролі омега-3 ПНЖК в організмі тварин та птиці і їх нормування в раціоні за рахунок рослинних джерел.

У нашій країні в раціонах курей найбільш поширеним джерелом протеїну є продукти переробки соняшнику, а відповідно джерелом ненасичених жирних кислот є соняшникова олія, вміст якої в макусі може бути в межах 7-10%. В соняшниковій олії міститься майже 60% лінолевої кислоти, що належить до групи омега-6 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), проте практично відсутні омега-3 поліненасичені жирні кислоти. Оптимальне співвідношення омега-6: омега-3 ПНЖК у раціонах, як людей так і птиці, за різними літературними даними дещо відрізняється і коливається в межах 4-12:1. Водночас в соняшниковій олії воно досягає 116-300:1, в кукурудзяній - 22-55:1.

Багатим джерелом омега-3 ПНЖК є насамперед лляна олія, ріпакова і соєва. В насінні льону різних сортів уміст олії коливається в межах 40-51%, а частка ліноленової кислоти в олії досягає 39-69%, в насінні ріпаку відповідно 40-50% олії з умістом ліноленової кислоти 6,5-10%, а в соєвих бобах 17-25% олії, в якій міститься від 6 до 9% ліноленової кислоти.

Лляна олія є найбагатшою на ліноленову поліненасичену жирну кислоту серед рослинних олій. Включення лляної олії до раціонів птиці суттєво підвищує рівень ліноленової ПНЖК. Але використання її в годівлі птиці обмежується високою вартістю і може бути економічно виправданим для отримання функціональних продуктів, особливо яєць, збагачених омега-3 ПНЖК. Встановлено, що згодовування курям раціону з вмістом 0,10 і 20% розмеленого насіння льону забезпечує накопичення омега-3 ПНЖК 28, 261, і 527 мг/на яйце, відповідно ліноленової 51, 81 і 87 мг/яйце і докозагексаєнової кислоти, не впливаючи на вміст холестерину (Ferrier L.k., et al., 1995).

Вторинний продукт переробки льону на олію - лляна макуха - містить до 10% олії і є цінним джерелом протеїну та поліненасичених жирних кислот омега-3 ряду. Та наявність антипоживних факторів обмежує використання продуктів переробки льону в раціонах птиці в межах 6-10%.

 До антипоживних речовин льону належать слизі, лінатин, ціаногенний глікозид лінамарин, інгібітор трипсину та фітинова кислота. Фітинова кислота погіршує біодоступність мікроелементів і обмінної енергії, що знижує інтенсивність росту курчат. 

Слизі – це водорозчинні полісахариди, які підвищують в’язкість хімусу, погіршуючи перетравлення та засвоєння поживних речовин. Лінатин може призвести до дефіциту вітаміну В6 в організмі. Глікозид лінамарин в присутності ферменту лінази утворює отруйну речовину - синильну кислоту. Кількість лінамарину в насінні льону залежить від сорту та агрометеорологічних умов вирощування. 

В патогенезі отруєння вирішальна роль належить порушенню процесів тканинного дихання. Величина ПДК лінамарину в насінні льону і продуктах його пореробки не встановлена, тому санітарно-ветеринарну оцінку проводять або за органолептичними ознаками (комкуватість, запах гіркого мигдалю), або визначаючи вміст синильної кислоти, визначенням токсичності біопробою. 

Ефективним способом знешкодження ряду антипоживних факторів льону є екструдування. При відповідно підібраному режимі досягають видалення 93% синильної кислоти та на 60% - слизових речовин.

Ріпакова олія та вторинні продукти переробки ріпаку не можуть широко використовуватися в раціонах птиці в якості джерела білку та омега-3 ПНЖК через перешкоджання антипоживних речовини, що містяться в ньому: це глюкозинолати, ерукова кислота, гірчичні олії, що негативно впливають на життєздатність птиці, її продуктивність та якість яєць.

Максимально допустимий рівень (МДР) глюкозинолатів для птиці в розрахунку на 1 кг живої маси – 5 мг. При цьому їх уміст у кормах не повинен перевищувати 50 мг/кг комбікорму.

В процесі переробки насіння ріпаку на олію відбувається автоліз глюкозинолатів, тож їх кількість зменшується в отриманому шроті/макусі майже вдвічі. Втім, їх уміст залишається високим, що обмежує використання продуктів переробки ріпаку в годівлі птиці. Так, рівень введення ріпакового шроту, отриманого з канолових сортів, до складу комбікормів для курей - до 10%, для молодняка першого періоду вирощування – тільки з канолових сортів - до 5%.

Крім того, в насінні ріпаку, його шроті і макусі міститься синапін, який під дією бактерій шлунково-кишкового тракту розпадається з утворенням холіну, а далі триметиламіну, що погіршує смакові якості яєць (присмак оселедця).

Ще один токсичний компонент ріпаку - ерукова кислота. Вміст її в ріпаковій олії коливається від 1 до 54%, в деяких сортах може досягати 69%, в канолових сортах – від 0,08 до 0,5 (в Україні стандарт для канолових сортів – 0,4%). Ефективних способів знешкодження антипоживних компонентів ріпаку не розроблено, тому в годівлі використовують переважно канолові сорти.

Соєва олія має наступний жирнокислотний склад: пальмітинова - 8-12%, стеаринова - 4-6%, олеїнова - 21-33%, лінолева - 47-57%, ліноленова - 6-9%. Остання є омега- 3-жирною кислотою, що сприятливо впливає на судинну систему організму тварин. Також у соєвій олії містяться пальмітоолеїнова, арахідонова, ейкозенова й бегенова кислоти, загальний вміст яких становить менше 1%.

Серед зернобобових соя посідає чільне місце як білкова та олійна культура. Завдяки високому вмісту ліпідів соя є висококалорійним компонентом у раціонах птиці та цінним джерелом поліненасичених жирних кислот омега-6 та омега-3 ряду.

У зв’язку з наявністю значної кількості антипоживних речовин в нативному вигляді соєві боби в годівлі птиці практично не використовуються. Оскільки антипоживні фактори з найбільш вираженим негативним впливом (інгібітори протеаз, лектини, ферменти) за своєю природою є білками, то при відповідній тепловій обробці вони денатурують, втрачаючи свої негативні властивості.

Нині розроблені різні методи інактивації антипоживних факторів, у результаті чого отримують цінні кормові продукти (соя тостована, екструдована, мікронізована, соєвий шрот, макуха та ін.). Від якості обробки в значній мірі залежить їх кормова цінність.

Годівля сумішами, що містять не знежирені соєві боби або соєву олію, вимагає узгодженого використання вітаміну Е (токоферолів) і селену. Токофероли стабілізують чутливі до окислювання поліненасичені жирні кислоти в соєвій олії, і, крім того, ці жирні кислоти стабілізуються в клітинному обміні речовин за допомогою селену. Тому співвідношення лінолевої кислоти та вітаміну Е в кормі бажано витримувати як 500:1, а дозування селену - 0,1- 0,2 мг/кг корму.

У типових повнораціонних комбікормах для птиці нестача енергії в основному компенсується введенням рослинних олій. Найбільш гостро проблема нестачі обмінної енергії спостерігається у фінішних раціонах для бройлерів, де потрібне введення жиру до 4-6%. Одночасно з жиром у раціонах використовуються соєві й соняшникові шроти або макухи. Такі операції, коли одні виробники (олієекстракційні заводи) розділяють білок і жир, інші (виробники комбікормів) знову їх змішують, можна розцінювати як порожню витрату фінансів. Тому доцільно використовувати сировину, з якої не екстраговані рослинні олії. Перевага такого способу - боби сої являють собою як би гранули, процес знешкодження антипоживних речовин у них менш енергоємний, їхнє виробництво обходиться дешевше, а включені в комбікорм, вони надають йому приємного смаку.

Необхідно відзначити, що екструдування сої через великий вміст жиру представляє деякі проблеми. Тільки ретельно підібрані режими роботи екструдерів дозволяють максимально знешкодити антипоживні речовини й не знизити засвоюваність амінокислот. Кількість жиру в екструдованій сої можна нормувати, а його якість значно вища, бо він пов'язаний з крохмальною сировиною, що ефективніше, ніж утворення жирової плівки на частках корму. Перетравність жиру після екструзії цільних соєвих бобів становить 90% у порівнянні з 73% при підсмажуванні. Екструзія соєвих бобів підвищує перетравність протеїну на 5% і обмінну енергію з 18,1 для сирих бобів до 18,9 МДж/кг.

При випробуванні ізопротеїнових і ізоенергетичних раціонів для бройлерів, у яких соєва дерть, шрот, мікронізована або екструдована соя становили 15%, першість за приростами живої маси птиці належала екструдованій сої. Жива маса півників і курочок була вищою на 13,8 і 12,4%, а витрати кормів - на 10,2% нижче, ніж у контрольній групі, що одержувала нативну соєву дерть. Прибуток, отриманий від реалізації птиці, був на 38,5% вищим, ніж у контролі. Мікронізована соя й тостований шрот за ефективністю використання лише незначно поступались екструдованій сої й значно перевершували нативну соєву дерть.

Оскільки ліполітичні ферменти спричиняють окислювання ненасичених жирних кислот соєвої олії, ефект окислення оцінюють за кількістю перекисів і кислот олії. Крім цього, у процесі зберігання продуктів сої змінюється також загальна кислотність. Якщо надходять продукти із запахом або підозрою на гниття, завжди треба провести аналітичне визначення перекисного й кислотного числа жиру. Такі аналізи досить успішно проводяться у відділі забезпечення якості кормів і ветеринарного благополуччя Державної дослідної станції птахівництва НААН.

О. ПРИТУЛЕНКО, О. ГАВІЛЕЙ, Л. ПОЛЯКОВА, Н. БРАТИШКО,

Державна дослідна станція птахівництва НААН України

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.