Контроль екосистеми у зоні птахогосподарств

04 April, Розділ Тваринництво, переглядів 6 572

Збільшення виробництва сільгосппродукції, зокрема м'яса птиці, можливе лише на базі повноцінної й якісної годівлі та раціонального використання кормових ресурсів.Утім, актуальними для сучасного птахівництва є проблеми забруднення кормів і питної води важкими металами (ВМ), що постійно надходять у ґрунт, природні водойми та атмосферне повітря у зв’язку із господарською діяльністю людини.

Значна частина токсикантів, потрапляючи на поверхню ґрунтів, зумовлює порушення фізико-хімічних і біохімічних процесів у ґрунтах і навіть призводить до повного знищення фітоценозів. Як наслідок, утворюються техногенні геохімічні провінції. Такі явища в свою чергу негативно впливають не тільки на біологічні процеси в агроекосистеми, а й на фізіологічну функцію органів та систем сільськогосподарських тварин, їхню продуктивність, у т.ч. птиці.

Дія важких металів з їхнью високою токсичністю та здатністю до акумуляції в живих організмах викликає негативні явища, а саме порушує кислотно-лужну рівновагу крові, змінює активність ферментів, інтенсивність ПОЛ, перенесення електронів дихальним ланцюгом мітохондрій, ускладнює перебіг хвороб тощо.

Дослідження ґрунту набувають особливого значення, адже саме він є початковою ланкою харчового ланцюга у системі «ґрунт – вода – рослина – корм – тварина – людина». Та разом із особливостями біоакумуляції токсичних елементів у ґрунті слід враховувати й важливу роль їхньої міграції у водне середовище та у сільгоспкультури, техногенне забруднення яких в нашій країні за останні роки, на жаль, збільшується.

Беручи до уваги Директиву Ради 96/61/ЄС «Щодо всеохоплюючого запобігання і контролю забруднень», а також захисту навколишнього середовища шляхом мінімізації відходів, необхідно проводити систематичне вимірювання і дозиметричний контроль забруднення сполуками важких металів довкілля, а саме води, ґрунту та рослинної сировини задля досягнення високого рівня захисту навколишнього середовища.

Основні результати досліджень

Нами виконувалися науково-господарські досліди у спеціалізованих птахівницьких комплексах ПАТ «Новопетровське» Велико-Михайлівського району та приватному господарстві ТОВ «ТАГР» Біляївського району Одещини.

Під час оцінювання санітарного стану ґрунтів в області, за даними звітності санітарно-епідеміологічної служби, встановлено: протягом останніх 10 років рівень їх забруднення загалом зменшився. Так, концентрації кадмію варіювали від 0,02 до 0,87 мкг/кг (в середньому 0,18 мг/кг), що свідчить про ризик кумуляції цього токсичного мікроелементу у продукції рослинництва.

Більш високий уміст міді в ґрунтах південних районів Одеської області (2,3±0,3 мг/кг) пояснюється поширенням виноградарства, де як пестицид широко використовують сульфат міді (мідний купорос). Перевищення ГДК за вмістом інших сполук важких металів у ґрунтах області не спостерігалося. Втім, статистично значущих відмінностей за показниками, що аналізувалися, нами знайдено не було (p>0,05).

Дослідження ґрунту в зоні птахівницьких господарств показали, що вміст селену становить 240-595 мкг/кг (в середньому 410±44,4 мкг/кг), що дещо вище середньообласних значень – 350,0±32,4 мкг/кг, але ці відмінності не є статистично достовірними (p<0,05). Вміст кадмію становить у середньому 0,15±0,01 мг/кг, міді – 0,9±0,01 мг/кг, свинцю – 11,8±1,5 мг/кг, цинку – 7,4±0,6 мг/кг, тобто в жодному випадку перевищення гранично допустимої концентрації за вмістом важких металів не спостерігалося.

Аналізуючи отримані результати, ми вважаємо, що перевищення ГДК за вмістом важких металів у питній воді, яка використовується для напування курей-несучок, не спостерігалося. Так, уміст цинку та міді був відповідно 2,2±0,3 мг/л і 0,2±0,01 мг/л, а вміст кадмію, свинцю і селену взагалі знаходився за межами детекційної здатності аналітичного метода. Дослідження води на вміст сполук селену та важких металів окремих зон Одеської області також не перевищували встановлених норм ГДК, а середній вміст селену становив <0,001 мг/л, міді 0,029±0,003 мг/л, свинцю <0,001 мг/л, цинку 0,041±0,004 мг/л та кадмію <0,001 мг/л відповідно.

Звертає на себе увагу факт, що найвищий уміст важких металів та селену притаманний соковитим кормам, до яких належать трава люцерни, конюшини, бадилля буряку, моркви тощо, а грубі та концентровані корми містили набагато менше важких металів та селену.

Так, концентрація кадмію у соковитих кормах становила 0,11+0,001 мг/кг, міді – 9,5±0,1 мг/кг, свинцю – 0,5±0,01 мг/кг, цинку – 19,7±0,2 мг/кг, ртуті – 0,30±0,02 мг/кг та селену – 0,16±0,01 мг/кг відповідно. Концентрація важких металів у комбікормі, що використовувався в раціоні годівлі курей-несучок не перевищувала допустимих рівнів і становила: кадмію - 0,028±0,003 мг/кг, свинцю - 0,257±0,047 мг/кг, міді - 27,646±3,030 мг/кг, цинку - 51,332±3,899 мг/кг та селену - 0,133±0,004 мг/кг. Достатньо низький уміст важких металів у концентрованих кормах тісно корелював із вмістом відповідних токсикантів у воді (R=0,98 p<0,001) і меншою мірою – з концентраціями важких металів у ґрунті (R=0,34 p<0,05).

Висновки

Отже, результати проведених досліджень свідчать, що рівень еколого-гігієнічної безпеки ґрунтів у зоні птахівницьких господарств Одеської області є задовільним. Питна вода, що використовується в птахопідприємствах, є безпечною за санітарно-токсикологічними показниками. Корми відповідають вимогам «Обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2)».

Беручи до уваги Договори про заснування Європейських Співтовариств, слід оцінювати токсикологічну безпеку екосистеми в умовах агрогосподарств, а також приділяти особливу увагу дослідам, що передбачають можливість скорочення випадків накопичення токсикантів у організмі тварин та птиці.

І. КОВАЛЬОВА, провідний лікар ветмедицини, здобувач, Одеський філіал ДНДІ лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи,

П. АНТОНЕНКО, доктор с.-г. наук, професор, науковий керівник, Дніпровський державний аграрно-економічний університет