- Сільськогосподарський ярмарок відбувся у Каневі
- ДЕНЬ МАТЕРІ
- У ГРУДНІ ЩО НЕ ДЕНЬ – ТО СВЯТО
- Жовтень – весільник
- Свято Петра і Павла
СВЯТА ПОКРОВА
Десь літ з тисячу по воскресінні Христовім, в Константинополі, во Влахержскій церкві, де зберігалися ризи Божої матері та її головний покров сталося нечуване диво: числа чотирнадцятого, місяця жовтня, під час богослужіння святий Андрій побачив у небі Діву Марію, що ступала повітрям разом з Іоаном Хрестителем, апостолом Іоаном Богословом та безліччю ангелів. Зігнувши коліна, Богоматір стала молитися. А потім, підійшовши до престолу, зняла з голівоньки покривало та й простягнула його над людьми, що молилися в храмі – як свій захисток від видимих і невидимих ворогів. І виблискував покров у її руках яскравіше за сонячне проміння…! – так повідують історію Покрови старенькі бабусі.
Це дуже чинне свято, піднесено урочисте: кожен чекав покрову Божої Матері і собі. Ніч перед Покровом набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: «Свята Покровонько, покрий головоньку.» А на ранок ішли до церкви, покривати ікону Божої Матері платком: «Матінко Господня, на тобі від мене, дай мені від себе. Як я тебе покриваю, так і мені покрий (дівчина, вийшовши заміж, уже ніколи не показувалася на людях без покритої голови: інакше на сімейне вогнище накликала нещастя – воно лишалося без покрову, бо все тримається на її голові).
На Покрову накриває Матір Божа землю від усіх бід своїм Покровом. Саме біля ікони Божої Матері вклякаємо ми і щиро віримо, що саме вона, жінка земна, краще нас грішних збагне, зрозуміє, синові своєму, Господу, все толком пояснить і заступництва у Нього попросить…
На Покрову було майже покінчено з роботами коло землі. А щоб заробленого вистачало на зиму та давало воно міць, сусіди обмінювались хлібиною. Хто хотів показати честь, повагу – старався першим прийти з хлібом до сусідської хати.
На Покрову у новій хаті били на поріг підкову.
На Покрову востаннє мочили на річці полотно, щоб приносити кожному, кого перейдеш щастя. А надто це потрібно у подружньому житті: щоб суперечок, сварок не було.
Зазивали Матір Божу до криниці «сльозою капнути», аби чари там ніякі не заводились.
Літні люди спостерігали за вітром: якщо дме з півночі – то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як з півдня, то тепла. Дівчат, звичайно більше цікавило, з ким покриють. То і Святу Покрову також не обходило питання долі.
Напередодні дівча варила 72 зернини пшениці (вважалося що один небесний день – це 72 роки земних). Варила на воді з дев’яти криниць. Відраховувала від воріт 72 кроки і розкидала те зерно перед собою. Схилялася і в темноті ночі брала в руки що потрапить: земля – буде хлібороб; тріска, паличка – з деревом матиме справу; папірець – книжник. А дівки, яким вже надокучило дівувати, молилися: «Свята Мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».
А ще дівчата на ніч їли пересолену страву, просячи у Покрови прислати судженого з водичкою, аби напитись…
Не тільки «слабка стать» звертається до Пресвятої Богородиці, благаючи допомоги. Запорізькі козаки також вважали святу Покрову своєю покровителькою – на Запоріжжі була церква святої Покрови.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час другої світової війни, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
Олена Лобенко
