- Маєток святого Миколая
- Свято добра та любові
- Миколаївські святки
- З МИКОЛАЄМ БУДЬТЕ БАГАТІ!
- Свято Петра і Павла
У ГРУДНІ ЩО НЕ ДЕНЬ – ТО СВЯТО
У ГРУДНІ ЩО НЕ ДЕНЬ – ТО СВЯТО
(народна приказка)
Невпинно і стрімко біжить час. Здається, нещодавно милувалися ми яскравими барвами осені, а вже свою дорогу відміряє перший місяць зими. Якою вона буде цього року? Спокійна, біло-пухнаста, або ж норовисто-колюча, чи незкінченно довга і мокра? Та якою б не вдалась - народні обрядові свята, які приносить вона щороку, залишаються незмінними.
Давні українські звичаї, що були колись пов’язані з початком Нового року,, пізніше перейшли до християнських свят. Частина – до сучасного Нового Року, а частина – до свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці, або, як кажуть в народі, «Введення», яке припадає на 4 грудня. У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Початок нового господарського року в введенських повір'ях виступає ясно: до Введення можна копати землю, від Введення до Благовіщення - не можна. Звечора на Введення святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три води, проливали через полум'я, і потім вживали її проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали на порозі та пряли коноплі, щоб "прядиво пішло на руку". Обсипали того дня корів насінням і мастили маслом вим'я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
До цього часу уже всі господарські роботи на землі закінчено, починається підготовка до різдвяних свят… Господиням, як завжди, вистачало роботи, а дівчата бралися за рукоділля. А що ж робити парубкам? Певно, що допомагати батькові, а потім - заважати дівчатам… 
З «Введення» одне одного змінюють такі свята, як великомучениці Катерини – 7 грудня, коли дівчата ворожили і закликали долю. 13 грудня – святого Андрія Первозданного. В ніч на Андрія у парубків - найбільші права. Що б вони не заподіяли - люди цієї єдиної ночі на рік пробачали всі бешкети.
Після Андрія, 14 грудня, святкують день пророка Наума. У цей день, кажуть «наука у школі на ум піде». То чи не варто дітей відправляти до школи тільки раз на рік? А проте ні, бо й так забагато вже таких, як той Гриць з відомої пісні «Грицю, Грицю, до роботи» - «не хочуть вчитися, а хочуть женитися».
Може, старі люди пам’ятають, що таке «калета»? А для молоді я поясню – це такий великий корж із білого борошна, який дівчата печуть усі разом. Ввечері на Андрія, на вечорницях, коли дівчата і хлопці сходились разом, починалася гра «Кусання калети». А яка вже це нелегка справа, ви зрозумієте, якщо скажу, що запікали «калету» майже на сухар – хто не боїться залишитись без зубів, той грає. Посередині цього коржа - дірка. Туди просовують червону стрічку і підвішують «калету» посеред хати, щоб її можна було дістати зубами, тільки високо підстрибнувши. А кінець стрічки підвішений так, щоб підсмикувати «калету» вгору. Біля «калети» стає вартовий – «пан Кахетинський». Цей парубок має бути веселим і винахідливим. Він бере в руки квач, вмочений в масну сажу, стає під «калетою» і запрошує гостя – «пана Коцюбинського» - «калету» кусати.
Хтось із хлопців бере коцюбу між ноги і, наче на коні, їде до «Кахетинського», основне завдання якого - розсмішити «Коцюбинського», бо тоді він замість права вкусити «калету» дістане по пиці віхтем із сажею, а на його місце прийде новий гравець. Та навіть якщо втримається «Коцюбинський» і не піддасться на «Кахетинського», не так вже й легко вкусити «калету» - вона весь час, немов жива, підстрибує до стелі. Все це не проходить, звичайно, без сміху і жартів. Коли ж, нарешті, знаходиться переможець, «калету» ділять на всіх учасників цього веселого дійства. 
Згадаємо ще і про останні зимові свята перед Новим роком.
17 грудня – день Варвари Великомучениці. За давнім повір’ям Варвара була така гарна майстриня, що вишила ризи самому Ісусу Христу. В цей день гріх прати, білити і глину місити. Але можна вишивати.
На Варвари - день повороту на весну. В народі кажуть: «Варвара ночі урвала, а дня приточила».
На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. Колись в цей час на Україні випадали великі сніги, починалися морози. У приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить».
19 грудня нас чекає свято Миколая. Колись у цей день господарі варили пиво, гуляли і веселилися.
Святий Миколай – один з найулюбленіших і найпопулярніших святих в Україні, котрий вшановується як захисник простого народу, покровитель мореплавства, торгівлі та землеробства. А найбільше любили його діти, бо саме він приносив їм дарунки на Святий вечір – адже не було раніше Діда Мороза.
А обдаровував святий Миколай лише добрих і слухняних дітей, тож перед Новим роком кожна дитина намагалась заслужити його прихильність і отримати найкращі подарунки. Сподіваюсь, що ваші діти також заслужили прихильність святого Миколая, і він неодмінно завітає непомітно до них у святкову ніч із подарунками.
Олена Лобенко
