- Зелені свята
- Зелені свята
- Гостювати-чаювати, ласувати млинцями... На то вона й Масляна!
- ЗЕЛЕНІ СВЯТА
- СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ
Масляна, воротися, до Великодня простягнися!
Дехто вважає, що зима цього року „не вдалася”: була занадто теплою. А декому саме до смаку: і морозець легенький, і сніжок м’якенький. Але, не зважаючи на погодні умови, проводи зими слід влаштувати належним чином. Саме для цього наші предки вигадали веселе свято, яке збереглося й до наших днів. Це Масляна – останній тиждень перед Великим постом.
Свято складається з трьох частин – зустріч у понеділок, кульмінаційна точка у „широкий” четвер і „прощальна” неділя - „Не завжди котові Масляна!”
У перший день Масляної, у м’ясопустну” неділю, за старовинним звичаєм готували холодець із свинячих ніжок. Тому цей день називався ще „ніжкові заговини”.
Заміжні жінки увесь цей тиждень справляли „колодку”. В понеділок зранку вони збиралися у корчмі „колодкувати” – клали на стіл невеличку палицю, вповивали її шматочками полотна – колодка народилася. Купували горілки, сідали за стіл навколо колодини, пили і поздоровляли одна одну з народженням. Коли жінки розходилися, колодка залишалася у шинку до наступного дня. Так гуляли до суботи – бо в понеділок колодка народилася, у вівторок – хрестилась, у середу – похрестини. У четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу – плачуть. Отак і гуляли цілий тиждень, а, трохи випивши, співали:
„Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра до тепла”.
Крім цього заміжні жінки ще ходили по домівках, де були дорослі хлопці і дівчата, й прив’язували матерям колодку до ноги. Це була кара за те, що не оженили дітей протягом останніх м’ясниць.
Дівчата теж в’язали колодку, оздоблену стрічками і паперовими квітками, парубкам до лівої руки. Хлопці платили викуп за колодку грішми або подарунками. Як і молодиці, дівчата у цей тиждень гуляли, пили горілку і, звичайно ж, співали:
„Не пускає мене мати
на вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
Іди, доню, не барися,
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче
Той Великодня не побаче...”
У четвер на цьому тижні господині мали ще один привід зібратися випити і погуляти – „ щоб телята водились”.
У п’ятницю частували тещу: колись в Україні був звичай двічі на рік пригощати тещу – „щоб горло не пересихало”. Хто оженився на осінні м’ясниці – везе тещу до себе в гості на другий день Різдва. Хто ж оженився на різдвяні м’ясниці – возився з тещею у п’ятницю на Масляну. Разом з тещею запрошувалися й інші родичі:
„Ой вип’ємо, родино, щоб нам жито родило,
І житечко, і овес, і зібрався рід увесь...”
Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною. Варять їх щодня: „вареники доведуть, що і хліба не дадуть”. Також обрядовою їжею у ці дні є гречані млинці, смажені на смальці або маслі. Цей звичай дуже давній, бо ще в Святому Письмі слов’янською мовою цар Давид народові „даяша по млину сковородному”.
Увечері на „постові заговини” старі люди ходили по рідних і знайомих „прощатися”, тобто просити пробачення за „кривди і гріхи”, заподіяні протягом цілого року.
Погулявши отак цілий тиждень, говорили колись: „Масляна, Масляна, яка ти мала – якби тебе сім неділь, а посту одна!”
Олена Литовченко
