Ну хто з чоловіків не мріяв з морозної вулиці мерщій потрапити до накритого столу, де б до квашеної городини під горілочку – та вареничків із картопелькою або м'ясцем, чи пельменів, голубців або зраз, підсмажених гречаників, млинців із грибочками. І щоб господиня усміхнена, а не стомлена, багатообіцяюче поглядала…
Думаєте, чого б це авторка раптом розфантазувалася? А просто після відрядження до Білоцерківського району ввечері відчула себе саме такою господинею: за півгодини влаштувала розмаїту, майже святкову вечерю для великої родини, подарувавши всім гарний настрій. І все це завдяки кільком різновидам морожених напівфабрикатів української кухні від торгової марки «Дригало».
ЛЮДИНА ЩОДНЯ ХОЧЕ ЇСТИ. Виходячи з того, що людина хоче їсти щодня, а часу і грошей зазвичай бракує, в усьому світі бізнес швидкого харчування набув особливої популярності. Ще 10 років тому в Україні про ринок напівфабрикатів і говорити було годі, бо існувало лише двоє-троє виробників. Та за якихось 5-7 років усе змінилося: розмаїттям заморожених напівфабрикатів у торговельній мережі сьогодні пересічного українця вже не здивуєш. Тут тобі й різноначинкові пельмені, і вареники, й млинці та котлети торгових марок «Дригало», «Левада», «Геркулес», «Добриня», «Три Ведмеді» тощо. Та й називати ці страви, як колись, «їжею для лінивих» язик не повертається, бо не можна у наш завантажений час звинуватити людину в тому, що вона після робочого дня хоче нашвидкуруч попоїсти і хоч трішки перепочити. Водночас їжа має бути якісною і смачною, як уся традиційна українська кухня. І, бажано, недорогою. За розмаїтістю асортименту та ноу-хау пальму першості впевнено тримає білоцерківське ПП «Дригало».
ВИРОБЛЯТИ ТЕ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ. А не продавати те, що виробляється. Цей старий як світ закон успіху краще спрацьовує у тих, хто починає свою справу з нуля. І не від хорошого життя.
Історію створення ПП «Дригало» можна назвати втіленням «американської мрії» на український лад. Тепер вже далекого 1995 року, коли по всій Україні закривалися підприємства, і люди залишалися без роботи, багатодітна родина Дригало з Білої Церкви на Київщині опинилася на краю прірви. Кооператив «Палітра», де Людмила Дригало директорувала, з народженням її третьої дитини закрився. Споживачам було не до оформлення інтер'єрів і декоративно-прикладного мистецтва. На ринках і у магазинах суттєво відчувалася нестача харчів, а люди хотіли їсти. Зібравши сімейну раду, вирішили шукати щастя на ниві приготування і реалізації того, що вміли робити усі. Пельмені!
Так випускниця Київського інституту культури з десятирічним досвідом роботи художника-оформлювача стала виробником харчових напівфабрикатів. Досвіду бізнесмени-початківці не мали. Хіба що допомогли знання, отримані в кулінарному училищі, яке закінчила в юності Людмила. Спочатку все робили вручну – ліпили по 20 кг пельменів на добу і продавали на ринку. Ні авто, ні устаткування.
Коли трошки «розкрутилися», стартовий капітал фірми становив позичену у людей і смішну в наш час суму – 10 тис. грн. Саме на неї придбали один пельменний агрегат, що виробляв уже 60 кг продукції за годину, та електром'ясорубку. Пізніше ці пельмені ласкаво назвали «ветеранами виробництва».
ЯКІСТЬ І КОНКУРЕНЦІЯ. Піратське правило – якщо немає власного імені, використовуй чуже – на ринку морожених напівфабрикатів також спрацьовує. Саме тому вагові пельмені дуже поважного виробника зовсім не вбережуть від несмачного обіду або навіть харчового отруєння: майже половина продукції, яка продається на вагу, сьогодні може бути фальсифікованою.
Пельменне піратство процвітає за рахунок солідних виробників, які дорожать своєю торговою маркою. У одній лише Білій Церкві, за підрахунками фахівців ПП «Дригало», близько десятка підпільних цехів із виробництва напівфабрикатів. Вони працюють «під легальних» виробників, які мають ліцензію.
– «Ліву» продукцію, – каже Людмила Борисівна, – виготовляють із неякісної дешевої сировини з порушенням усіх норм. Збувають за дріб'язковою ціною реалізаторам, які змішують її з якісною ваговою продукцією. Я офіційно заявляю: вагової продукції жодної з торгових марок ПП «Дригало» не існує! Абсолютно всі наші напівфабрикати потрапляють у торговельну мережу в дорогій фірмовій герметичній упаковці із зазначенням вмісту продукту, рецептом приготування і терміном придатності.
ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯК ДЛЯ СЕБЕ. Сьогодні ПП «Дригало» входить до трійки найпотужніших в Україні підприємств з виготовлення морожених напівфабрикатів – і за обсягами виробництва та реалізації, і за асортиментом продукції. Воно найдемократичніше щодо ціноутворення. Заощадити на домашньому приготуванні будь-якої страви з асортименту «Дригало» не вдається, адже придбані на ринку або у магазині необхідні інгредієнти, складені докупи, обійдуться значно дорожче.
Що ж тоді робить цей бізнес прибутковим? По-перше, великі обсяги виробництва і реалізації. По-друге, низькі оптові ціни на сировину. Це не означає, що напівфабрикати виготовляються з низькосортних продуктів – репутація не дозволяє. Курятину закуповують у «Гаврилівських курчат» та «Нашої Ряби»; свинину беруть у господарствах району; яловичину і рибу – тільки у перевірених постачальників. Щодо якісних борошна, олії, яєць та овочів, то, дякувати Богу, їх удосталь на Київщині.
– Обладнання на нашій фабриці майже все вітчизняне. Але ми багато використовуємо ручної праці, бо смачний вареник можна зліпити лише добрими руками. Тому справжнє наше багатство – високопрофесійний колектив. На підприємстві працює понад 600 людей. На ключових постах – молодь: ініціативна, творча. Сьогодні бракує фахівців менеджерського і технологічного складу, тому ми багато вкладаємо у навчання. Вважаю, що тільки завдяки цьому ми можемо розширяти своє виробництво, – розповідає Людмила Борисівна.
НАС НЕ ЛЯКАЄ ВСТУП ДО СОТ. Успішність бізнесу напряму залежить від уміння задовольняти запити споживачів. ПП «Дригало» створило чотири порівняно нові торгові марки: «Ванька-Встанька» – для дітей, «Ностальгія» – для малозабезпечених людей із додаванням соєвих продуктів, «Немо» – з риби та морепродуктів і «Швидень-Ко» – другі страви, ланчі. Це не просто розмаїтість асортименту, а свого роду психологічний підхід: дітям імпонують незвичні продукти, наприклад, котлети з ананасом; незаможні верстви населення із задоволенням купують дешевші м'ясні продукти з додаванням якісних домішок; люди зайняті будуть раді готовому ланчу з гарніром (у герметичній упаковці у поліпропіленовому посуді), який треба лише розігріти.
До речі, у Білій Церкві вже кілька років успішно працює власне кафе швидкого харчування «БіСмак», на зразок Макдональдса», де за лічені хвилини вам приготують будь-яку продукцію ПП «Дригало».
Людмила Дригало впевнена, що їхнє підприємство абсолютно конкурентноздатне, і її не лякає вступ України до СОТ. Навпаки. Вже зараз є зарубіжні фірми, які пропонують співпрацювати, бо продукція справді високої якості і відповідає тамтешнім вимогам.
– Ми хочемо, щоб українці споживали українське і якісне, – продовжує пані Людмила. – З 2007 року ми залучилися до Державної програми з оздоровлення нації. У рамках цієї програми, в нашому асортименті з'явилися три комплекти продукції, які пропонуватимуться хворим на діабет, на розлади кишково-шлункового тракту тощо. Ці продукти – для продовження життя людей.
ПП «Дригало» бере участь у багатьох виставках, програмах; має безліч нагород і відзнак. Найцінніша для підприємства, на думку директорки, – «Золота торгова марка». Особиста ж – орден Святої Анни. Є два ордени за допомогу у відновленні й утриманні притулку для виховання дітей з вадами зору. З часом ПП почало опікуватися й центром для реабілітації наркоманів. А ще «Дригало» активно спонсорує різноманітні творчі конкурси – дитячі, фахові на звання «кращий за професією» серед учнів середніх і вищих навчальних закладів.
ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ. За останніми даними (тільки уявіть собі!) 70 відсоткам українців сьогодні... бракує напівфабрикатів. Дедалі активнішими стають пропозиції про співпрацю з-за кордону, тому вітчизняні виробники активно готують міжнародні сертифікати якості ІSО-9000. До речі, ТМ «Дригало» вже два роки має такий сертифікат. А невдовзі планують отримати ще один сертифікат безпеки продукції – НАССР. За його наявності зможуть вступити у силу домовленості про постачання продукції до Німеччини, що їх було укладено цього року на «Зеленому тижні».
Мине ще небагато часу, і наші співвітчизники зрозуміють: напівфабрикати – це не продукти для «авральних» ситуацій і екстремальних випадків. Вони цілком придатні для повсякденного життя, калорійні та збалансовані, а розмаїтість асортименту дозволяє почати в понеділок першою стравою, а закінчити в п'ятницю – сто двадцятою.
І хоча за всіх часів будуть господині, які на кухні залюбки винаходитимуть свої неповторні рецепти і тішитимуть близьких неперевершеними делікатесами, залишмо собі право насолоджуватися стравами української кухні від торгової марки «Дригало».
Олена АРТЕМОВА
Фото автора
Подальший розвиток АПК потребує створення інноваційних технологій виробництва, післязбиральної обробки та зберігання
Докладніше