ДЛЯ ВЕЛИКОЇ РОДИНИ СОТНЯ СТРАВ ЗА ТРИ ХВИЛИНИ

20 березень, Розділ Weekend, переглядів 4 403

Ну хто з чоловіків не мріяв з морозної вулиці мерщій потрапити до накритого столу, де б до квашеної городини під горілочку – та вареничків із картопелькою або м'ясцем, чи пельменів, голубців або зраз, підсмажених гречаників, млинців із грибочками. І щоб господиня усміхнена, а не стомлена, багатообіцяюче поглядала…
Думаєте, чого б це авторка раптом розфантазувалася? А просто після відрядження до Білоцерківського району ввечері відчула себе саме такою господинею: за півгодини влаштувала розмаїту, майже святкову вечерю для великої родини, подарувавши всім гарний настрій. І все це завдяки кільком різновидам морожених напівфабрикатів української кухні від торгової марки «Дригало».

ЛЮДИНА ЩОДНЯ ХОЧЕ ЇСТИ. Виходячи з того, що людина хоче їсти щодня, а часу і грошей зазвичай бракує, в усьому світі бізнес швидкого харчування набув особливої популярності. Ще 10 років тому в Україні про ринок напівфабрикатів і говорити було годі, бо існувало лише двоє-троє виробників. Та за якихось 5-7 років усе змінилося: розмаїттям заморожених напівфабрикатів у торговельній мережі сьогодні пересічного українця вже не здивуєш. Тут тобі й різноначинкові пельмені, і вареники, й млинці та котлети торгових марок «Дригало», «Левада», «Геркулес», «Добриня», «Три Ведмеді» тощо. Та й називати ці страви, як колись, «їжею для лінивих» язик не повертається, бо не можна у наш завантажений час звинуватити людину в тому, що вона після робочого дня хоче нашвидкуруч попоїсти і хоч трішки перепочити. Водночас їжа має бути якісною і смачною, як уся традиційна українська кухня. І, бажано, недорогою. За розмаїтістю асортименту та ноу-хау пальму першості впевнено тримає білоцерківське ПП «Дригало».

ВИРОБЛЯТИ ТЕ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ. А не продавати те, що виробляється. Цей старий як світ закон успіху краще спрацьовує у тих, хто починає свою справу з нуля. І не від хорошого життя.
Історію створення ПП «Дригало» можна назвати втіленням «американської мрії» на український лад. Тепер вже далекого 1995 року, коли по всій Україні закривалися підприємства, і люди залишалися без роботи, багатодітна родина Дригало з Білої Церкви на Київщині опинилася на краю прірви. Кооператив «Палітра», де Людмила Дригало директорувала, з народженням її третьої дитини закрився. Споживачам було не до оформлення інтер'єрів і декоративно-прикладного мистецтва. На ринках і у магазинах суттєво відчувалася нестача харчів, а люди хотіли їсти. Зібравши сімейну раду, вирішили шукати щастя на ниві приготування і реалізації того, що вміли робити усі. Пельмені!
Так випускниця Київського інституту культури з десятирічним досвідом роботи художника-оформлювача стала виробником харчових напівфабрикатів. Досвіду бізнесмени-початківці не мали. Хіба що допомогли знання, отримані в кулінарному училищі, яке закінчила в юності Людмила. Спочатку все робили вручну – ліпили по 20 кг пельменів на добу і продавали на ринку. Ні авто, ні устаткування.
Коли трошки «розкрутилися», стартовий капітал фірми становив позичену у людей і смішну в наш час суму – 10 тис. грн. Саме на неї придбали один пельменний агрегат, що виробляв уже 60 кг продукції за годину, та електром'ясорубку. Пізніше ці пельмені ласкаво назвали «ветеранами виробництва».

ЯКІСТЬ І КОНКУРЕНЦІЯ. Піратське правило – якщо немає власного імені, використовуй чуже – на ринку морожених напівфабрикатів також спрацьовує. Саме тому вагові пельмені дуже поважного виробника зовсім не вбережуть від несмачного обіду або навіть харчового отруєння: майже половина продукції, яка продається на вагу, сьогодні може бути фальсифікованою.
Пельменне піратство процвітає за рахунок солідних виробників, які дорожать своєю торговою маркою. У одній лише Білій Церкві, за підрахунками фахівців ПП «Дригало», близько десятка підпільних цехів із виробництва напівфабрикатів. Вони працюють «під легальних» виробників, які мають ліцензію.
– «Ліву» продукцію, – каже Людмила Борисівна, – виготовляють із неякісної дешевої сировини з порушенням усіх норм. Збувають за дріб'язковою ціною реалізаторам, які змішують її з якісною ваговою продукцією. Я офіційно заявляю: вагової продукції жодної з торгових марок ПП «Дригало» не існує! Абсолютно всі наші напівфабрикати потрапляють у торговельну мережу в дорогій фірмовій герметичній упаковці із зазначенням вмісту продукту, рецептом приготування і терміном придатності.

ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯК ДЛЯ СЕБЕ. Сьогодні ПП «Дригало» входить до трійки найпотужніших в Україні підприємств з виготовлення морожених напівфабрикатів – і за обсягами виробництва та реалізації, і за асортиментом продукції. Воно найдемократичніше щодо ціноутворення. Заощадити на домашньому приготуванні будь-якої страви з асортименту «Дригало» не вдається, адже придбані на ринку або у магазині необхідні інгредієнти, складені докупи, обійдуться значно дорожче.
Що ж тоді робить цей бізнес прибутковим? По-перше, великі обсяги виробництва і реалізації. По-друге, низькі оптові ціни на сировину. Це не означає, що напівфабрикати виготовляються з низькосортних продуктів – репутація не дозволяє. Курятину закуповують у «Гаврилівських курчат» та «Нашої Ряби»; свинину беруть у господарствах району; яловичину і рибу – тільки у перевірених постачальників. Щодо якісних борошна, олії, яєць та овочів, то, дякувати Богу, їх удосталь на Київщині.
– Обладнання на нашій фабриці майже все вітчизняне. Але ми багато використовуємо ручної праці, бо смачний вареник можна зліпити лише добрими руками. Тому справжнє наше багатство – високопрофесійний колектив. На підприємстві працює понад 600 людей. На ключових постах – молодь: ініціативна, творча. Сьогодні бракує фахівців менеджерського і технологічного складу, тому ми багато вкладаємо у навчання. Вважаю, що тільки завдяки цьому ми можемо розширяти своє виробництво, – розповідає Людмила Борисівна.

НАС НЕ ЛЯКАЄ ВСТУП ДО СОТ. Успішність бізнесу напряму залежить від уміння задовольняти запити споживачів. ПП «Дригало» створило чотири порівняно нові торгові марки: «Ванька-Встанька» – для дітей, «Ностальгія» – для малозабезпечених людей із додаванням соєвих продуктів, «Немо» – з риби та морепродуктів і «Швидень-Ко» – другі страви, ланчі. Це не просто розмаїтість асортименту, а свого роду психологічний підхід: дітям імпонують незвичні продукти, наприклад, котлети з ананасом; незаможні верстви населення із задоволенням купують дешевші м'ясні продукти з додаванням якісних домішок; люди зайняті будуть раді готовому ланчу з гарніром (у герметичній упаковці у поліпропіленовому посуді), який треба лише розігріти.
До речі, у Білій Церкві вже кілька років успішно працює власне кафе швидкого харчування «БіСмак», на зразок Макдональдса», де за лічені хвилини вам приготують будь-яку продукцію ПП «Дригало».
Людмила Дригало впевнена, що їхнє підприємство абсолютно конкурентноздатне, і її не лякає вступ України до СОТ. Навпаки. Вже зараз є зарубіжні фірми, які пропонують співпрацювати, бо продукція справді високої якості і відповідає тамтешнім вимогам.
– Ми хочемо, щоб українці споживали українське і якісне, – продовжує пані Людмила. – З 2007 року ми залучилися до Державної програми з оздоровлення нації. У рамках цієї програми, в нашому асортименті з'явилися три комплекти продукції, які пропонуватимуться хворим на діабет, на розлади кишково-шлункового тракту тощо. Ці продукти – для продовження життя людей.
ПП «Дригало» бере участь у багатьох виставках, програмах; має безліч нагород і відзнак. Найцінніша для підприємства, на думку директорки, – «Золота торгова марка». Особиста ж – орден Святої Анни. Є два ордени за допомогу у відновленні й утриманні притулку для виховання дітей з вадами зору. З часом ПП почало опікуватися й центром для реабілітації наркоманів. А ще «Дригало» активно спонсорує різноманітні творчі конкурси – дитячі, фахові на звання «кращий за професією» серед учнів середніх і вищих навчальних закладів.

ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ. За останніми даними (тільки уявіть собі!) 70 відсоткам українців сьогодні... бракує напівфабрикатів. Дедалі активнішими стають пропозиції про співпрацю з-за кордону, тому вітчизняні виробники активно готують міжнародні сертифікати якості ІSО-9000. До речі, ТМ «Дригало» вже два роки має такий сертифікат. А невдовзі планують отримати ще один сертифікат безпеки продукції – НАССР. За його наявності зможуть вступити у силу домовленості про постачання продукції до Німеччини, що їх було укладено цього року на «Зеленому тижні».
Мине ще небагато часу, і наші співвітчизники зрозуміють: напівфабрикати – це не продукти для «авральних» ситуацій і екстремальних випадків. Вони цілком придатні для повсякденного життя, калорійні та збалансовані, а розмаїтість асортименту дозволяє почати в понеділок першою стравою, а закінчити в п'ятницю – сто двадцятою.
І хоча за всіх часів будуть господині, які на кухні залюбки винаходитимуть свої неповторні рецепти і тішитимуть близьких неперевершеними делікатесами, залишмо собі право насолоджуватися стравами української кухні від торгової марки «Дригало».

Олена АРТЕМОВА
Фото автора