Аграрний тиждень. Україна
» » Постулати аграрної політики ЄС
» » Постулати аграрної політики ЄС

    Постулати аграрної політики ЄС


    Наукова школа академіка Сергія Кваші формується на його власних дослідженнях і дослідженнях колег-науковців із числа докторантів, аспірантів та інших науково-педагогічних працівників. Вивчається вплив державного управління і регулювання на розвиток сільського господарства в цілому та стан аграрних ринків, зокрема, в умовах глобалізації світової економіки, вступу України до СОТ.    altПротягом останніх років Сергій Миколайович виступав координатором та учасником кількох міжнародних і національних проектів з проблем зовнішньоекономічних аспектів розвитку аграрної економіки України.   Довідково: Сергій Кваша - член-кореспондент Української академії аграрних наук, академік-секретар Відділення аграрної економіки і земельних відносин. Народився 29 вересня 1958 року. У 1989-му захистив кандидатську дисертацію на тему "Інтенсифікація виробництва молока в умовах зрошуваного землеробства", в 2001-му - докторську дисертацію на тему "Фінансово-економічне регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК".   Наукова ідея досліджень Сергія Кваші пов'язана з вивченням проблем розвитку аграрної політики на сучасному етапі трансформації аграрної економіки України. По цій проблемі надруковано близько 102 робіт, серед них монографії та навчальні посібники, методичні розробки. Під керівництвом професора Кваші захищено 8 кандидатських дисертацій (отримані дипломи), продовжують наукові дослідження 4 докторанти та 9 аспірантів.     - Сергію Миколайовичу, про диспаритет цін на сільгосппродукцію ми говоримо від самого народження держави Україна. Яким же має бути науково обґрунтований механізм формування цін на продукти, щоби працювати в сільському господарстві було вигідно? alt- Варто розпочати власне з особливостей економічної ефективності сільгоспвиробництва як процесу відтворення в аграрній економіці в умовах глобалізаційних криз. Як ви знаєте, ціноутворення ґрунтується на принципах, обумовлених системою економічних взаємовідносин. До речі, в Україні ми маємо ліберальний процес формування ціни при одночасному антимонопольному державному втручанні. А в умовах ринкової економіки важелями впливу на ціну є попит і пропозиція товарів з опосередкованою дією державних інструментів підтримки сільгоспвиробників і споживачів. Зрозуміло, що урівнова жена ринком ціна і є своєрідним засобом взаємозв'язку між продавцем і покупцем. Цінова ситуація на ринку агропродукції має свої особливості. Найважливіша з них - нереалізована протягом останніх років державна функція з формування ринкової рівноваги на основних продовольчих ринках - зерна і м'яса.   - А яким чином подібна рівновага досягається в країнах ЄС? - Завдяки Cпільній аграрній політиці (САП), що англійською звучить як „Common Agricultural Policy of European Union". altЦе система субсидій, дотацій, які виплачуються фермерам країн Європейського Союзу за їх виробничу діяльність у сільському господарстві. Головні цілі САП - гарантувати виробництво достатньої кількості продовольства і забезпечити справедливий рівень життя людей, які займаються сільським господарством. У Римській угоді, а її укладено 1956 року країнами-засновниками, визначено такі цілі САП: - підвищити продуктивність сільгоспвиробництва за рахунок стимулювання технічного прогресу, оптимального використання факторів виробництва, а особливо праці; - забезпечити справедливі стандарти життя сільського населення за рахунок збільшення доходів осіб, які займаються сільським господарством; - стабілізувати продовольчі ринки; - гарантувати достатню кількість продовольчих товарів; - забезпечити надходження товарів до споживачів за доступними цінами.   - І як досягаються зазначені цілі? - Завдяки вільному руху товарів всередині ЄС, спільним цінам на одні й ті ж товари, перевагам, що надаються продуктам, які виро***ються в країнах ЄС перед імпортованими. Там діє також спільна фінансова відповідальність за ринкову і цінову політику ЄС. До 80-х років минулого століття в Європейскому Союзі було досягнуто відносної самодостатності у виробництві основних продовольчих товарів. Але відповідно до звітів Єврокомісії субсидування фермерів виключно до обсягів виробництва призвело до деяких суттєвих негативних ефектів. Основним з них стало перевиробництво продукції: надлишок, що залишався на ринку, теж мав ціну, вищу за світову. Виникла потреба у залученні значних фінансових ресурсів для субсидування експорту. Це несло суттєву загрозу бюджету САП. Тож вживалися спеціальні заходи задля контролю обсягів виробництва продукції. Так, в 1984 році вводилося квотування виробництва молока, а потім і цукрових буряків.   - Сергію Миколайовичу, чи корисним для нас є досвід адаптації до умов ЄС аграрного сектора Польщі? - Так. Ринкові правила ЄС у Польщі були запроваджені в травні 2004 року Організацією спільного ринку (Common Market Organizations). Виробникам зернових, олійних, кормових культур ця організація надає як пряму підтримку прибутку й торгової політики, так і підтримку стандартів на виробництво. Що ж до розмірів підтримки, то з 2004 року у Польщі встановлено норми САП на рівні 210, 53 РLМ за гектар культивованої землі. Що стосується зернової продукції на регульованому ринку зерна, то додаткові виплати дорівнюють 292.78 PLM за гектар, тому виробники зернових мають право на суму доходів в РLN 503,31 на гектар посівів. Після того як Польща приєдналася до ЄС і польські фермери підпорядковувались загальній торговельній політиці, збільшився рівень захисту зернового ринку. На цьому ринку навіть невеликі обсяги імпортованої або експортованої продукції підлягають ліцензуванню. Вимоги стосуються імпортованої зернової продукції понад 5 т чи 1т іншої, деяка надлишкова кількість якої імпортується на пільгових умовах, так само як і експортування понад 5 т зернової чи 0,5 т іншої продукції.     alt- Відомо, що і в країнах ЄС зернові вирощують з деяким надлишком. Як там розпоряджаються тим, що не можуть спожити? - Головний шлях позбавитися надлишкових обсягів зернових - експортувати. Раніше, коли ціни на зернові в країнах-членах ЄС були значно вищі, ніж на світовому ринку, організовувати експорт було неможливо без додаткових форм субсидування. До того ж, згідно з умовами Уругвайського раунду СОТ обмежено обсяг експортних субсидій на зернові. Важливість експортних субсидій зменшилася протягом останніх років, адже зернові від країн-членів ЄС все більше і більше конкурентоспроможні на світовому ринку внаслідок зменшення або навіть зникнення цінових розбіжностей. Хоча, після вступу Польщі до ЄС, польські експортери зерна мали можливість отримати чималий зиск від субсидій.        - Цікаво, а яким чином вступ Польщі до Євросоюзу вплинув на структуру посівів зернових у цій країні? - Останні роки свідчать про очевидні зміни на фоні відносно низького рівня ринково-орієнтованого виробництва. Зернові культури на корм (тритікале, овес, ячмінь) поляки продавали тільки в невеликих обсягах і здебільшого залишали для внутрішнього споживання на фермах, що становило значну частку. Це відбувалося завдяки існуючій структурі польського сільського господарства. Відносно новим розвитком у структурі посіву стало збільшення орних угідь кукурудзи на зерно (переважно за рахунок вівса і жита), що потрібно приписати популярності технології культивування, збору і використання кукурудзи на корм тварин.                                                                          

    Спілкувався Василь ШАЛЕНКО 





    Схожі новини
  • Привітання Міністра Миколи Присяжнюка з Днем працівників сільського господа ...
  • Про Всеукраїнське зібрання вчених економістів-аграріїв в формі засідання На ...
  • Азаров доручив Клюєву зайнятись якістю та безпекою товарів
  • Внутрішній продовольчий ринок забезпечений продукцією вітчизняного аграрног ...
  • Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 ...

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.