- Модернізація молочних ферм: міф чи реальність?
- Виробники молока в Україні опинилися на межі виживання
- Введення дотацій на збереження молодняку ВРХ є єдиним шляхом до ефективного нарощення поголів’я, - експерти
- Без техніки – і ні туди, і ні сюди
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
Без техніки – і ні туди, і ні сюди
Семінар «Механізація виробничих процесів на тваринницьких фермах і комплексах», проведений працівниками головної наукової установи в системі НААН України- Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (ННЦ «ІМЕСГ»),- став зацікавленим, ґрунтовним, фаховим обговоренням окреслених питань.
Зокрема, доктор технічних наук, член-кореспондент НААН О.В.Сидорчук підкреслив, що першочерговим завданням забезпечення продовольчої безпеки України, як це і передбачено Національною програмою «Відроджене скотарство», є збільшення обсягів виробництва молока і яловичини. Вирішення цього завдання неможливе без забезпечення комфортних умов утримання високопродуктивного поголів’я тварин, тобто без застосування ефективних техніко-технологічних та проектно-технологічних рішень і фізіологічно безпечного доїльного обладнання. При цьому прогноз темпів нарощування поголів’я тварин на майбутній період, на думку вченого, потребує коригувань через зменшення загальної чисельності, яке відбулося у 2011 році.
Пошуку шляхів відродження індустріального молочного тваринництва АПК України присвятив свою доповідь октор технічних наук, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки А.І. Фененко. Вчений відмітив, що низька якість молока, яке виробляється в господарствах населення, а також високі вимоги до сировини переробної галузі є факторами, що стримують просування нашої держави до світових стандартів виробництва. Переважна більшість провідних держав пройшли такий шлях. Реакцією виробництва на такі умови має бути поступове збільшення до 8,12,16 корів на фермах одноосібників на першому етапі і до 24-48 голів на другому, а також нарощування поголів’я ВРХ у сільгосппідприємствах.
За показниками витрат енергії і затрат праці, оптимальними за розрахунками вчених є ферми на 256 або 512 корів. У разі збільшення поголів’я до 1024 тварин, показники витрат зростають внаслідок зміни транспортних, зооветеринарних, еколого-соціальних та інших складових виробництва.
Відродження вітчизняного молочного тваринництва неможливе без заходів, спрямованих на модернізацію та реконструкцію наявних приміщень і комплексів. Розрахунками вчених встановлено, що витрати на реконструкцію тваринницьких ферм на 96 (або 128) корів складають 1,1-1,2 млн. грн. (при прямих витратах на виробництво молока -1,88 грн.), на фермах із поголів’ям 192 (256) корів – 2,0-2,1 млн. грн., при прямих витратах відповідно 1,54 гривні. За умови прийнятої в розрахунках продуктивності корів на рівні 6,0 тис. кг, окупність капітальних вкладень на реконструкцію, придбання комплексу машин і обладнання, створення кормової бази, інших витрат складає 2,8-3,2 роки при показниках затрат праці відповідно 2,3 і 1,45 люд.-годин на центнер молока.
Підсумовуючи свій виступ, Фененко акцентував увагу присутніх на обов’язковому вирішенні питання відтворення високопродуктивного поголів’я корів – базисної складової ефективних систем виробництва продукції тваринництва, а також на необхідності використання органічних добрив у рослинництві.
Безумовно, відмітив інший вчений - кандидат технічних наук В.В.Братішко, поряд із модернізацією та реконструкцією тваринницьких приміщень найбільш перспективним напрямком нарощування обсягів виробництва молока у найближчий час є будівництво нових ферм. У разі реалізації таких проектів буде створено комфортні умови для утримання тварин і забезпечено їх доїння у доїльних залах, а управління технологічними процесами буде повністю автоматизовано. Це дозволить досягти рівня 21-23% ферм із безприв’язним утриманням та доїнням у залах (за нинішніх 14%), а за прив’язного утримання використовувати лише установки з молокопроводом. За прогнозами вчених, структура капіталовкладень на основні машини і обладнання в новозбудованих й реконструйованих приміщеннях матиме такий вигляд: 15,2% - обладнання для утримання та напування; 26,1% - для приготування та роздавання кормів; 27,5 – доїння і первинна переробка молока; 31,2% - видалення і переробка гною.
Аналіз стану забезпечення кормозбиральною технікою вказує на домінування в структурі парку причіпних машин (КСС-2,6, КПІ-2,4), частка яких складає понад 47%. Проте кращий корм, завдяки наявності в конструкції доподрібнювальних пристроїв, які руйнують зерно кукурудзи в усій біологічній масі, забезпечують енергонасичені комбайни іноземного виробництва. Їхня частка нині складає лише 17,4%, але за прогнозами неухильно збільшуватиметься.
Оцінка прогнозних показників виробництва молока на промисловій основі до 2015 року вказує на необхідність оновлення техніко-технологічного забезпечення. Потреба і вартість техніки визначатиметься такими показниками: кормороздавачів-змішувачів усіх типів - 1100 тис. шт. (на 198 млн. грн.), кормозбиральних комбайнів – 235 шт. (відповідно вартість - 376 млн. грн.). Загальна потреба в коштах на придбання доїльного обладнання – 605,9 млн. грн., обладнання для утримання корів – 897,6 млн. гривень. Вітчизняна промисловість (ВАТ «Брацлав» спільно з вченими ННЦ «ІМЕСГ») у змозі повністю забезпечити платоспроможний попит у обладнанні для механізації виробництва молока.
За результатами розрахунків, при новому будівництві молочнотоварної ферми вартість одного скотомісця складає близько 45 тис. грн., при реконструкції – 36 тис. грн., а при модернізації – 3 тис. гривень. Для досягнення запланованих Національною програмою показників чисельності поголів’я, розмір капіталовкладень на 2012-2015 роки без врахування вартості поголів’я має складати 10,75 млрд. грн., з них на технічне забезпечення оновленого виробництва - 2 млрд. гривень.
Щодо перспектив розвитку виробництва молока в особистих господарствах, то передбачається їх укрупнення на основі механізації доїння та приготування кормів. Вітчизняне сільгоспмашинобудування виготовляє у достатній кількості індивідуальні доїльні установки для доїння у бідони (до 16 корів) та подрібнювачі й змішувачі зернових та соковитих кормів (продуктивність до 100 кг/год.). Важливою складовою ефективного виробництва молока у приватному секторі є забезпечення його збирання, охолодження, тимчасового зберігання та транспортування на молокопереробні підприємства.
За прогнозами вчених, загальна вартість машин і обладнання для реалізації проектних завдань по усіх видах господарств складатиме 5,17 млрд. грн., у т.ч. особистих господарств населення - 2,97 млрд. грн., з них вартість індивідуальних доїльних установок – 0,475 млрд. гривень.
Влад АРТЕМКО
Тему буде продовжено у наступних номерах нашого видання.
