- Виробництво соняшникової олії на кінець року становитиме 3,1 млн тонн
- США поліпшило прогноз виробництва соняшникової олії в Україні
- В 2013 році експорт соняшникової олії зменшився на 11%
- Україна на 18,3% збільшила експорт продукції харчової та переробної промисловості
- За три місяці Україна експортувала сільгосппродукції на 1 млрд доларів, - Владислава Рутицька
Чому аграрна галузь має стати пріоритетом України
Звичайно, те, що ми рухаємося до домінування у структурі ВВП продукції АПК і сільського господарства, - не привід для оптимізму. Проте якщо вже склалася така ситуація, то ми повинні як прагнути до повернення у клуб промислово розвинених країн, так і наполегливо працювати над збереженням нинішніх позицій українського сільського господарства у світі.
На Україну припадає близько 3,5-4% світового виробництва зернових. За останнє десятиліття експорт сільгосппродукції з України в країни Європи виріс у 2,75 рази. Якщо врахувати, що підвищення світового попиту на продовольство у поєднанні зі зниженням площ родючих ґрунтів створює передумови для зростання цін на продукцію сільського господарства в середньостроковій перспективі, то висока привабливість українського АПК очевидна.
Експорт продукції АПК - сировинний. Сирі овочі, фрукти, ягоди - нульовий переділ. Вироблена з них продукція у вигляді варення або консервів - низький або середній переділ. Необроблене м'ясо - продукція нульового переділу. Якщо його акуратно нарізати й упакувати у вакуумні лотки, вийде продукція нижчого переділу. Якщо будуть упаковані м'ясні напівфабрикати, з яких вдома можна швидко приготувати страву, - це продукція низького переділу. Але якщо будуть зроблені готові вироби (ковбаса, буженина) - це вже продукція високого переділу. Зернові, у вирощуванні яких ми лідируємо, з технологічного погляду, є продукцією нижчого переділу. Борошно - також продукція низького технологічного переділу. Хлібобулочні вироби, залежно від їхньої складності і якості, можуть належати до продукції середнього переділу.
Звичайно, те, що ми рухаємося до домінування у структурі ВВП продукції АПК і сільського господарства, - не привід для оптимізму. Домогтися виробництва продукції вищого технологічного переділу в АПК і сільському господарстві нелегко через об'єктивні причини - не така вже й велика частина асортименту цієї продукції, яка може бути віднесена до високого технологічного переділу.
В умовах нарощування питомої ваги сільгоспгалузі у ВВП нам потрібно прагнути відійти від домінування виробництва сільгоспсировини. Тим більше, що в нашій практиці є вдалі приклади. Так, за останні 10 років одним з кращих прикладів переходу від експорту сільськогосподарської сировини до експорту готової продукції є випадок з соняшником. Рішучі протекціоністські заходи призвели до того, що з великого експортера насіння соняшнику наша країна перетворилася на одного з лідерів світового ринку соняшникової олії. Експортери продукції з нульовим переділом (насіння соняшнику) чинили потужний опір. Але вийти в лідери світового ринку виробництва соняшникової олії не вдалося б без протекціоністських заходів підтримки тих компаній, які вирішили відійти від експорту насіння і почати його переробляти.
Але хіба не є логічною підтримка тих комерційних структур, які мають намір виробляти продукцію більш високого технологічного переділу та випускати товари з більшою доданою вартістю? Є у цій ситуації і додаткові позитивні ефекти: серед українських переробників насіння соняшнику зберігається високий рівень конкуренції за це насіння, що, в свою чергу, забезпечує попит на нього з боку сільгоспвиробників. А лідируючі позиції з продажу готової продукції забезпечують передачу певної частини доходів і доданої вартості від продажу соняшникової олії на експортних ринках до тих, хто вирощує соняшник. Тому Україна тепер посідає топові позиції у світі і з виробництва насіння соняшнику, і з експорту соняшникової олії. Але ж для сільського господарства соняшник - друга за важливістю культура після зернових.
Є й інші позитивні приклади експорту сільгосппродукції, а не сировини для її виробництва. Експорт продуктів переробки молока поступово зростає: за січень-червень 2017 року експорт молокопродуктів був на 77% більше, ніж за аналогічний період 2016 року. Такі темпи зростання дають надію на те, що через деякий час вдасться подолати негативні наслідки закриття російського ринку для українських молокопродуктів.
Розглянемо борошномельну галузь. У минулому році Україна експортувала 443 тис. т борошна, зростання порівняно з 2016 роком склало 20%. Але проблеми почали з'являтися з іншого боку: виробництво борошна в Україні знизилося - у 2017 році було вироблено 1,94 млн т борошна, що на 2% менше, ніж у 2016 році. Що потрібно для того, щоб Україна значно поліпшила позиції в рейтингу світових виробників борошна? Слід мати сировину, яку можна переробити на борошно, тобто зерно відповідної якості. Це у нас є - українські зернові культури знані якістю. Потрібно мати сучасні потужності, які можуть перемелювати зерно на борошно з ефективністю не меншою, ніж у конкурентів. Потрібно мати логістичну інфраструктуру, яка зможе без втрат і в необхідні терміни відвантажити борошно на експорт. І, звичайно, необхідний персонал, який зможе все це забезпечити. У цих трьох напрямах нам є куди розвиватися. До підгалузей сільського господарства, в яких ми виробляємо та експортуємо переважно продукцію нульового або низького переділів, належать тваринництво і овочівництво, тому саме вони і повинні стати предметом особливої уваги держави.
Описана проблема - не єдина для нашого сільського господарства. Так, площа українських чорноземів дорівнює площі Великобританії, проте використовуємо ми наші землі не найефективнішим чином - великі обсяги експорту забезпечуються швидше великими площами під зернові, ніж високою врожайністю. Однак, я вважаю, що до більш високої ефективності ми можемо прийти і через акцент на виробництві готової агропродукції.
Якщо в 2007 році, перед світовою економічною кризою, частка сільського господарства у ВВП України становила 6,3%, а обробної промисловості - 18,4%, то в 2016 році - 11,6% і 12% відповідно. При цьому третина обробної промисловості - харчопром, який переробляє сільськогосподарську сировину і також є частиною АПК.
Як оцінити, чи відбулися зміни в структурі економіки? Вище я вже відповів на це питання. Але якщо зараз склалася така ситуація, ми повинні як прагнути до повернення у клуб промислово розвинених країн, так і наполегливо працювати над збереженням нинішніх позицій українського сільського господарства у світі, над підвищенням у структурі його виробництва і експорту питомої ваги готової продукції, особливо продукції середнього і високого технологічних переділів.
Як цього домогтися? Давайте подивимося на те, завдяки чому Україна забезпечила свої топові позиції з експорту соняшникової олії у світі. Так, специфіка сільськогосподарського виробництва вимагає зваженої, помірно жорсткої державної політики протекціонізму. У більшості провідних країн світу основною метою такої політики є підтримка прибутковості сільськогосподарського товарного виробництва, забезпечення належних умов для конкурентоспроможних товаровиробників в міжнародному поділі.
Таким чином, державні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для виробників агропродукції з високою часткою доданої вартості, - правильний крок. Як і щодо виробників високотехнологічної промислової продукції. Ресурси України обмежені, тому їх потрібно задіяти переважно для розвитку тих компаній, які випускають продукцію високого технологічного переділу.
Для цього можуть застосовуватися різні підходи і механізми, але є два основних. Перший - створення правил гри, які гарантують дотримання прав власності та захист інвестицій. Друге - бюджетне і податкове стимулювання, що дозволяє на більш якісному рівні здійснювати планування фінансових ресурсів і зосереджувати їх на пріоритетних напрямах розвитку агропромислового виробництва для досягнення максимальної ефективності інвестицій.
Я не випадково розташував ці два фактори в такий послідовності: слід враховувати, що державні заходи податкового і бюджетного стимулювання - це важливий тактичний засіб підтримки розвитку, але не його основне джерело. Головна увага має бути зосереджена на залученні інвестицій, насамперед внутрішніх, в аграрний сектор, а також на поліпшення загального інвестиційного клімату в країні.
Сто років тому Україна вирощувала більше всіх у світі пшениці і виробляла більше всіх у світі цукру. Через століття Україна входить в трійку світових лідерів з виробництва ячменю, є одним з найбільших виробників цукрового буряка, а також входить до світових лідерів з виробництва меду, цукру, олії, свинини і картоплі. Наша країна стабільно належить до п'ятірки найбільших експортерів кукурудзи, ріпаку, зернових. Стартові позиції у нас досить хороші. Тепер важливо зосередитися на тому, щоб українські агровиробники займали високомаржинальні ніші світового ринку продовольства. І держава має їм в цьому допомагати.
//agronews.ua
Схожі новини
Фотозвіти
Новини техніки
-
Два крила, що забезпечують зростання
Подальший розвиток АПК потребує створення інноваційних технологій виробництва, післязбиральної обробки та зберігання
Докладніше
