- Візерунок на писанці
- Коло писаного яйця водили гаївки
- У гуцулів два Великодні
- ТАЄМНИЦІ НАРОДНОЇ ЛЯЛЬКИ
- Великодня писанка
Живим воском по живому яйцю...
- Невідомо як, - говорить знаменита майстриня Подільського писанкарства Людмила Леонідівна Філінська, - та саме ці два компоненти зумовлюють писанці високі якості оберега, який тримає у вашій хаті спокій, тишу, злагоду і здоров'я. Гадаю, що бджола генерує у воскові найкращі властивості своєї працездатності, а курка у яйці - гени добра і плодовитості. Все дійство обставляється ритуальними умовностями і засторогами: розмальовує яйця тільки жінка - берегиня сімейного вогнища; робиться це неодмінно в молитовному стані смирення і душевної розпогодженості; впродовж сорока днів великого посту, коли людина тримає себе в певних рамках морального і фізичного аскетизму; з обов'язковою присутністю свічок, покликаних спалювати всю можливу чорноту довколишньої аури, яка може негативно впливати на тебе.
Малюнок на писанці - не просто забаганка майстрині, а закодована у стародавніх знаках-символах мудрість побажань щастя, здоров'я, багатства, дітей тощо. Ці знаки передавались і передаються з покоління в покоління, через пласти тисячоліть ще з дохристиянської доби і тому тут така серйозність підготовчої роботи. Писанкарські коди - ціла наука, своєрідна школа ієрогліфіки. Правда, є і чисте малювання пензликом, але то вже не писанка, то мальованка, порожнє яйце без внутрішньої енергетики.
...Людмила Леонідівна сипле детальною поліфонією специфіки з легкістю людини, яка цим живе і дихає. Авжеж. Самодіяльність, яка переросла у професіоналізм. Сама вона, вчитель початкових класів, працюючи вихователькою дитячого садка, відчувала непереборний потяг до художньої творчості: щось розмальовувала, щось ліпила, клеїла, вирізала, але все стихійно, спонтанно, дилетантськи. Один журналіст, дружина якого працювала поряд з нею, побачивши ці потуги і відчайдушні пошуки, згадав про майстра керамічного промислу зі Старого міста у Вінниці Олексу Луцишина, про якого робив сюжет для газети. Від знайомства з ним і почалася цілеспрямована системність.
- Олексій Іванович, правда, не дуже вірив у серйозність моїх намірів, його не переконало те, що я остовпіла від захоплення, вперше потрапивши до його майстерні. 
Таких до нього приходило багато. Казав, що тільки розпитують, вихваляють, заважають працювати, та далі цього не йде. Хочеться всього й одразу, а тут потрібна багатолітня, терпелива, не завжди вдячна робота, отже, коли не виходить, покидають зовсім, або в кращому випадку шукають чогось легшого.
Людмила Леонідівна вже робила перші успіхи в кераміці, аж тут побачила на виставці майстрів народного мистецтва вишивки і писанки Римми Іванівні Гріх із Тиврова... і помчала до неї з таким же ентузіазмом, як перед тим до Луцишина.
- Він на мене сердився, але трохи послабив свою критику, побачивши, що у мене й тут щось виходить, що я з «тямою».
...Олександр Гордієвич фотографував Людмилу Леонідівну за місяць до Великодніх свят нинішнього року вже з авторитетом найпомітнішої писанкарки Вінницької області, матері не менш талановитої доньки Наталі Сентемон, яка теж має славу на цій ниві. Всі оці красоти, що на знімку, є, власне, доробком самої Наталії, а мати майже повністю переключилась на нове відгалуження творчості - керамічне писанкарство. Наталя за професією - фахівець іноземної мови і економіст, закінчила два вищих навчальних заклади.
- Як на нинішні часи, треба було б іти в бізнес, але це явно не моє покликання, хоча і мистецтво я теж не хотіла обирати. Воно було фішкою маминого життя і повторюватись я не збиралася. Та їздила з нею до всіх майстрів, навіть у першу її мандрівку до Римми Іванівні в Тиврів. Вбирала все те багатство і, видно, не тільки очима, а й душею. Настав час, і це виявилось покликанням: я працюю в обласному центрі народної творчості. Цікавлюся такими талановитими людьми, як моя мама. Вже багато що знаю і багато чому навчилася.
- То скажіть, будь ласка, скільки років може зберігатись писанка, писана за всіма правилами живим воском по живому яйцю?
- Якщо поводитися з нею обережно, щоб не розкололась і не тріснула, то - вічно. Була хибна думка, що писанку народило християнство, тобто вона того ж віку, що й Ісус Христос. Але з'ясувалося, що це традиція ще дохристиянська: археологи знайшли багато цьому підтверджень у вигляді і керамічної писанки, і писанки по яйцю. Тож вона - з найстаріших тисячолітніх бабусь. Християнство додало писанці тільки свої кодові символи, а з плином часу вона перебуває у дружбі і завидній злагоді. Воістину - оберіг. Навіть щодо себе самої.
Іван ВОЛОШЕНЮК
Фото Олександра Гордієвича
На знімку - сімейство вінницьких писанкарок:
Людмила Філінська, її донька Наталя Сентемон і внучка Евеліна.
Писанки Філінських.
