- ВИНОРОБНА ГАЛУЗЬ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
- Проблеми та перспективи розвитку коньячної галузі в Україні
- Переорієнтація – на високоякісні вина
- Місце на ринку з великим застереженням
- КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Михайло АГАФОНОВ, заступник директора Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства:
Коньячна галузь України: реалії та перспективи
Не так давно «Аграрний тиждень. Україна» вже торкався проблематики вітчизняного виноградарства та виноробства. Подробиці ви можете дізнатися із №40 газети. Проте, підсумки Ялтинської наради показали, що охопити увесь спектр актуальних питань в рамках однієї зустрічі неможливо.
Щоб визначити ситуацію, яка склалася у більш фінансовоємному сегменті виробництва – коньячному, була проведена спеціалізована нарада з питань перспектив розвитку коньячного виробництва в Україні. В ній взяли участь фахівці Міністерства аграрної політики України, Держспоживстандарту України, керівники Херсонської облдержадміністрації та Н.Каховської міської ради, наукові співробітники НІВіВ «Магарач», керівники та спеціалісти коньячних підприємств.
Коньячне виробництво – складний та довготривалий процес, який вимагає високого професіоналізму та суворого дотримання традицій технології виготовлення. Україна має таку традицію. Хоча й досвід вітчизняних коньячників у порівнянні зі світовими лідерами - невеликий. Держава постійно приділяє увагу і підтримує фінансово коньячну та виноробну галузі. Починаючи від 1999 року, практично щорічно обсяг фінансової допомоги сягає 200-250 млн. грн.. Ці кошти йдуть саме на розвиток садівництва, виноградарства та виноробства. 
У ВАТ АПФ «Таврія» учасники наради на власні очі побачили сучасну технологію виробництва коньячних спиртів та коньяків, а також оглянули молоді й плодоносні виноградні насадження та системи крапельного зрошення. Без нових технологій у розвитку згадуваних галузей немає майбутнього.
А опрацьовуючи аналітичний матеріал для розробки програми розвитку виноградарства і виноробства до 2025 року, фахівці дійшли висновку: для задоволення виробничих потреб виноробства (виробництво тихих, шампанських та ігристих вин, а також коньяків) необхідно – 750 тис. тонн винограду технічних сортів. Виходячи з цього, площі виноградних насаджень повинні скласти 150 тис. га, з них 20% – молоді насадження. У такому випадку від первинного виноробства можна отримати 30 млн. дал. виноматеріалів для тихих вин, 8 млн. дал. шампанських та 14 млн. дал. коньячних виноматеріалів. Ці розрахунки і лежатимуть в основі майбутньої програми розвитку галузі.
Нинішній стан коньячного виробництва в нашій державі досить неоднозначний. Заступник начальника Відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики Михайло Агафонов, виступаючи на пленарній частині наради навів такі цікаві цифри. У 1995 році в Україні виробили 580 тис. дал. коньяку, у 2006-му – 2782, а в 2007 р. заплановано виробити 2930 тис. дал. Колосальне зростання, погодьтеся. Проте, об’єктивно виникає питання: за рахунок чого воно відбувається?
До 2003 року виробництво коньяку забезпечувалось за рахунок вітчизняної сировини. Пік зростання, як зазначає Михайло Агафонов, припадає на 2004 рік. Обсяги виробництва порівняно із попереднім роком збільшилися на 34,5%, насамперед, за рахунок імпорту коньячних спиртів. Беручи до уваги те, що на сьогодні в Україні діє 23 підприємства по виробництву коньяків, з яких лише 11 мають ліцензії на виробництво коньячного спирту, а також потужності для його витримки, можна констатувати, що всі інші – це імпортери коньячного спирту.
В цій ситуації і криється проблема. Адже фактично, є цілий ряд підприємств, які створили бутафорські перегонні установки для замкнутого циклу виробництва, щоб отримати ліцензію на виробництво коньяку відповідно до чинного законодавства (закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»). Однак Михайло Агафонов наголошує, що відповідно до діючої нормативної документації, в Україні виробництво, зокрема марочних коньяків, повинно відбуватись виключно зі спирту вітчизняного виробництва.
Аналіз асортименту виробленого коньяку з 2003 по 2006 рік показує різке скорочення виробництва марочних коньяків відносно загальної кількості вироблених коньяків. Це очевидний результат того, що підприємства почали активно імпортувати коньячні спирти для виробництва ординарних коньяків. Адже технологічна схема виробництва цього виду напоїв з імпортованої сировини значно прискорює термін їх виробництва, а до того ще й менш фінансово затратна і дає непогані фінансові показники підприємствам-виробникам після реалізації продукції. Та споживач від цього не в найкращому становищі: від величезної кількості назв і різновидів коньяку на магазинних полицях очі розбігаються, а ось високою якістю відзначитися можуть одиниці. Від цього на додачу страждає імідж української коньячної школи.
Дані недоліки, на думку Михайла Агафонова, можна виправити вдосконаленням законодавчої бази. А точніше статті 2 вищезгаданого Закону України, що обмежує використання обладнання для вироблення власного коньячного спирту, змушуючи виробника купувати сировину в Україні або імпортувати її.
Враховуючи курс на вступ до СОТ, всі аспекти коньячного виробництва варто розглядати через призму майбутніх стосунків із членами цієї організації. Адже високий рівень конкуренції на алкогольному ринку Європи ускладнює роботу підприємств. Конкурентним тут є виробник, що має власну потужну сировинну базу та здатний постачати на ринок високоякісний ексклюзивний напій.
В Україні до таких можна віднести перш за все «Коктебель», «Таврія», «Одеський коньячний завод», «Ужгородський коньячний завод». Останнє підприємство є показовим ще й тому, що знаходячись територіально в м. Ужгород, активно розвиває сировинну зону і веде роботи по відтворенню виноградників у Закарпатському і навіть Одеському регіонах.
Директор Департаменту стандартизації та метрології Держспоживстандарту Андрій Нелєпов також визнав курс на входження в СОТ головним орієнтиром для розвитку коньячної галузі України. Адже набувши членства в СОТ, Україна як рівноправний член використовуватиме правила цієї організації для захисту своїх економічних інтересів, а також для спрощення доступу вітчизняної продукції на світовий ринок.
Досвід показав, що переваги в системі СОТ мають ті країни, що ретельно готуються до членства в організації. Тому сьогодні для національних органів стандартизації застосування стандартів, які сприятимуть міжнародному обміну товарами і послугами, підвищенню якості товарів, ефективності й надійності на всіх рівнях виробництва, стає обов’язком. Кінцева мета цієї діяльності одна – задовольняти вимоги споживачів, сприяти охороні здоров’я, а також збереженню навколишнього середовища в інтересах населення всього світу.
Отже, обговоривши детально ситуацію, учасники наради прийняли наступні рішення:
1. При створенні Концепції розвитку виноградарства та виноробства України до 2025 року розробити план заходів для розширення й зміцнення сировинної бази коньячного виробництва.
2. НІВіВ «Магарач» і ННЦ «ВІВ ім. Таїрова» розробити рекомендації з підбору сортів винограду, найбільш придатних для виготовлення коньяків, з урахуванням особливостей ґрунтів та зон вирощування.
3. Для захисту вітчизняного виробника Відділу розвитку виноградарства, садівництва та виноробства Мінагрополітики підготувати обґрунтовані пропозиції щодо оподаткування імпортної виноробної продукції для надання Міністерству економіки України при обговоренні умов вступу України до СОТ.
Дмитро Пекарчук
